Як допомогти, а не змусити дитину обрати правильний шлях

Як допомогти, а не змусити дитину обрати правильний шлях

У Twitter розгорілась дискусія на тему конфлікту батьків і дітей у питанні вибору майбутньої професії. Яка роль школи, оцінок і оточення дитини у формуванні її подальшого життя. Батько випускниці школи описав у соцмережі досвід їхньої родини та його доньки. На його думку, батьки можуть і повинні втрутитися і, до прикладу, змінити навчальний заклад, якщо дитина, на думку дорослих, недостатньо успішна. Утім деякі користувачі мережі у коментарях висловилися, що так робити не можна, а дитина може сама вирішувати.

Психолог Олена Рихальська описала, як батьки можуть допомогти дитині із вибором професії, та не нашкодити їй.

Звичайно ж батьки бажають найкращого своїм дітям, проте не завжди орієнтуються у питаннях вибору.
Рівень школи та хороші оцінки дитини-це чудово, проте це не є гарантією її ефективності у дорослому житті. Всі ми знаємо про тенденцію після школи: відмінники не просунулися у своїх досягненнях, двієчники стали шанованими і матеріально успішними людьми. Чому? Психологія дає у відповідь це питання.

Перше-оцінки не є показниками розвитку потенціалу дитини (а у кожної дитини вона своя), вони говорять про її посидючість, послух.

Друге-комунікація вирішує багато. Діти, які комунікували переважно з підручниками, у дорослому житті складно справляються із соціальним спілкуванням. І так часто буває, що їх обходять менш талановиті, але приємні у спілкуванні конкуренти. Найважливіше розуміти-успіх дитини в його дорослому житті залежить від поєднання: отриманих знань, начитаності та вміння пред'являти себе світові, від реалізації власного потенціалу та від безумовної любові батьків. Довіряйте своїй дитині-дивіться до чого вона тягнеться і не забороняйте цього, якщо вона прагне боксу, не варто віддавати її на скрипку.

Якщо дитина прагне боксу, не варто віддавати її на скрипку

Однак батькам необхідно пам’ятати: діти не завжди здатні робити психологічно правильний вибір. Дитина у виборі більше схиляється до емоційності: "Хочу зараз" і зручності: "Це близько від будинку, я ще встигну погуляти". Завдання батьків: зрозуміти інтереси та бажання дитини, об'єктивно проаналізувати їх, враховуючи здібності та можливості дитини та ухвалити рішення.

Дитина може спочатку чинити опір, і тут головне-поводитися доброзичливо і не реагуючи на примхи, спокійно і послідовно пояснювати дитині- у чому її сила, розвиваючи яку вона колись стане дорослим і буде… І тут ви описуєте картинку, до якої вона прагне, коли виросте і стане дорослим. Ці образи батьки повинні дізнатися від дитини у довірливих бесіда. Почати можна з простого запитання: а коли ти виростеш, ким хочеш бути?

Олена Рихальська, кандидат психологічних наук

Головне