Щодо засідання ЄС у Києві. Було продемонстровано, на мій погляд, чотири важливі складові:
- Проведення зустрічі в Києві за участю представників усіх 27 країн-членів серед іншого, допускаю, мало на меті показати масштабну та різнопланову підтримку України, а також продемонструвати, що підхід росії "пересидіти Захід" не спрацює. Як заявив глава дипломатії ЄС Боррелль, "підтримка ЄС України не залежить від щоденних поступів на полі бою, а є постійною структурованою підтримкою".
- Демонстрація єдності. На фоні зростання рейтингів ультраправих та ультралівих політичних сил у Європі (зокрема, з недавнього - перемога на виборах у Словаччині популістської сили з проросійською риторикою), дискусій серед республіканців щодо додаткової допомоги України, певних протиріч напередодні виборів у Польщі, ця зустріч якраз показала спільність підтримки.
- Допомога. З того, що прозвучало, мова йде як про допомогу, необхідну на поточному етапі (захист інфраструктури з урахуванням можливих зимових ударів рф, так і про довгострокову допомогу (5 млрд євро, які ЄС планує надати наступного року; навчання 40 тис українських військових; створення спільних оборонних підприємств).
- Перспектива членства. Хоч детальний підсумок щодо кроків України відносно погоджених семи критеріїв має бути в кінці року, все ж, на рівні політичного рішення прозвучало декілька оптимістичних заяв. Міністр закордонних справ Німеччини Бербок сказала про ЄС від Лісабону до Луганська. А міністр закордонних справ України Кулеба сказав, що вдалось дійти консенсусу щодо членства України в ЄС.
Ну, що ж. Можна констатувати, що на рівні публічних заяв та підтримки, перспектива виглядає оптимістично. Подивимось, наскільки це перейде на рівень прийняття конкретних рішень.
За будь-яких обставин, Україна має виконати свою частину, маю на увазі ті сім погоджених критеріїв.
