1. Перш за все, як на мене, це реакція США на запуск міжрегіональної програми антибалістики, ключовим елементом якої може стати Україна. Штатам важливо залишитись на ринку якомога довше. Адже, це колосальні гроші і важливий інструмент впливу на союзників.

2. Зменшити мотивацію акторів з Близького Сходу та Європи до стратегічної автономізації. Оскільки і PAC-3 стане більше, і ціни на них стабілізуються, і самому вкладати мільярди у власні технології не потрібно.

3. Та і давайте скажемо чесно "пообіцяти не означає одружитись" і Трамп може в будь-який момент передумати... Він же господар власного слова, захотів дав, захотів забрав)) А як політичний сигнал тим хто в Європі не хоче витрачати лишніх коштів і хто зрісся з роллю "щасливого васала", просто ідеально.

Ну і звичайно фактор наближення саміту в Анкарі тут один із визначальних. Базових сценарія два:

• "татко вдома". Європа позитивно сприймає сиграл по виробництву PAC-3 в Польщі і іде на зустріч Трампу по Близькому Сходу або
• Трамп просто робить окрему ставку на Польщу і мінімізує роль США в НАТО.

Чому не в Німеччину? Дуже просто, Польща набагато більш вмотивована і відчуває загрозу від РФ значно гостріше. Трамп будує схожу конструкцію взаємовідносин, як з Японією, Південною Кореєю та Тайванем... так з Тайванем , Польщі вартувало б добре про це подумати.

Тому, враховуючи вищевикладене, особисто мені, подібні сигнали більше свідчань не про "жест доброї волі" зі сторони США, а про політичні маневри напередодні саміту НАТО. З метою поставити під сумнів готовність Європи до автономного плавання і створити додаткову лінію внутрішньополітичного протистояння в ЄС.

Що ж... нам своє робити. А чим більше буде на ринку PAC-3, тим краще. Тому вітаю Польщу з цікавими перспективами. Головне щоб вони виявилися правдою.

Олексій Буряченко, виконавчий директор “Міжнародної асоціації малих громад”