Хто б міг подумати в 1996 році, що стрічка Браяна де Пальми, що була ремейком однойменного серіалу, виросте у повноцінну франшизу і буде виходити більше 25 п’яти років на великих екранах. За цей час серія фільмів пережила декілька перетурбацій, і майже кожен раз міняла режисера, аж поки Том Круз і Крістофер Маккуоррі не знайшли один одного.

Вперше ці двоє попрацювали над фільмом “Операція “Валькірія”, де Маккуоррі виступив сценаристом і продюсером, проте справжній метч стався під час зйомок “Джека Річера”, де він вже виступив режисером. Талант Маккуоррі до постановок екшен-сцен вочевидь сподобався і Тому Крузу, який сам любитель робити екшен старомодно — менше комп’ютерної графіки, більше практичних ефектів. Звісно не останню роль зіграла Крузівська пристрасть робити всі свої трюки самостійно.

Штучний інтелект у головній ролі

Тому не дивно, що в 2015 році Маккуоррі виступив як режисер стрічки “Місія Неможлива: Плем’я ізгоїв”. Після успіху п’ятої частини режисер залишився у керма шостого фільму, а такого сьомого поділеного на дві половини, першу з яких можна сміливо назвати одним з головних блокбастерів літа 2023 року.

Сюжет стрічки починається з затоплення російської субмарини “Севастополь” — екіпаж буквально знищує сам себе, через несправність навігаційних пристроїв випускає торпеду по фантомній цілі, проте торпеда розвертається і топить підводний човен. Проблема в тому, що на човні знаходиться потужний штучний інтелект, і саме він нищить росіян, але зовсім не тому, що він базований, а тому що хоче контролювати людство.

Так Ітан Гант отримує класичне послання від керівництва і вирушає в подорож, щоб знайти два хрестовидних ключі, які відкривають доступ для контролю штучного інтелекту. Проте якщо американський уряд, як і усі інші, хочуть знайти ключі, щоб контролювати ШІ, Ітан натомість вирішує, що єдиним правильним вчинком буде його знищити. І звісно ж герой Круза та його команда стають мішенню номер 1 як для агентів різних урядів, так і для міньйонів самого ШІ, що називає себе Сутність. 

Сюжет про штучний інтелект, який вирішує повстати проти своїх творців та підкорити/знищити людство не новий, і вже декілька разів встиг вийти з моди. Проте "Місія: Неможлива – Розплата Частина перша" вийшла мабуть у найбільш підходящий час, коли по всьому світу використання нейромереж та ШІ є однією з найпопулярніших тем та дискусій. Мабуть саме тому сюжет нового фільма серії не відчувається настільки банальним — адже коли у кожного з нас прямо зараз є можливість написати текст, створити картинку чи відео за декілька хвилин, тема ШІ не може бути більш актуальною.

Цифровий світ vs аналоговий

Проте цікаво, що “Розплата Частина перша” насправді мала вийти раніше, але у справу втрутився Covid, тож пандемія опосередковано зробила цей фільм трохи актуальнішим. Однак козир нового фільма Маккуоррі насправді не в тому, що він експлуатує тему ШІ, а в тому ЯК він її експлуатує.

За останні сто років кінематограф подарував багато цікавих поглядів на штучний інтелект — це і ГЕЛ з "Космічної одіссеї", і Скайнет з "Термінаторів", і репліканти з "Того, хто біжить по лезу", і багато багато інших. Найбільш близьким до того, що показали в новій "Місії", є штучний інтелект з серіалу "Підозрюваний" ("Person of Interest") де Машина була невидимою і допомагала запобігати злочинам.

В першій частині “Розплати” ситуація, правда, протилежна — Сутність вирвалась з під контролю спецслужб та намагається в першу чергу зберегти себе, маніпулюючи при цьому людьми та цифровою реальністю. І саме маніпуляція цифровою реальністю стає головною зброєю для ШІ та головною проблемою Ітана та його команди — як перемогти ворога, що володіє всіма данними? Ворога, що може змінювати зображення на камерах в реальному часі? Ворога, що може просто стерти присутність людини в цифровій реальності? 

Власне звідси і виростає головна тема стрічки — боротьба цифрового та аналогового світів. Тільки варто Сутності вийти з під контролю, як спецслужби масово починаються повертатись до аналогових методів розвідки, згадують про плівки та паперову роботу, або взагалі передають інформацію обличчям до обличчя.

Креативний погляд на проблему штучного інтелекту

Є багато епізодів де Маккуоррі досить креативно використовує ШІ в якості головного антагоніста. Наприклад коли в одній зі сцен Сутність обманює одного з героїв імітуючи голос іншого. Або ж коли за допомогою цифрових технологій в реальному часі  обличчя однієї людини замінюється на зовсім інше. Цікавий прогрес для франшизи, де для цього раніше використовувались “гумові” маски.

Проте це протистояння цифрового та аналогового працює не тільки на сюжет фільму в контексті шпигунства, але і виходить на межі кінематографа як такого. І Круз, і Маккуоррі фанати старомодного екшена — мінімум графіки, максимум практичних ефектів та трюків. Тож нова “Місія” не тільки експуатуює технофобію та страхи перед ШІ, але і певною мірою критикує сучасні голлівудські блокбастери, що зав’язли в комп’ютерній графіці.

Поки Том Круз лазить по хмарочосам, самостійно літає на вертольоті чи винищувачі, стрибає на мотоциклі в прірву чи стрибає з парашутом над Парижем, в інших блокбастерах від реальності скоро може не залишитись навіть акторів. З розвитком ШІ вони скоро стануть не потрібні. Технологія рано чи пізно зможе повністю моделювати їх присутність, якщо буде мати необхідний цифровий образ. І в цьому сенсі Тома Круза є за що поважати.

В усьому іншому нова “Місія” продовжує традиції попередніх частин: багато крутих трюків, бійок, перестрілок, погонь, локацій. Все це дуже цікаво поставлено і рівень екшен-сцен справді надвисокий. Чого вартує автомобільна погоня в Римі, чи фінал сцени в потязі. Єдиною проблемою є хронометраж стрічки — майже 3 години фактично безперестанного екшену під кінець вже не радують, а просто втомлюють. Мабуть, жоден з попередніх фільмів про Ітана Ганта не був настільки перевантаженим. 

Проте, це все ще дуже крутий екшен фільм. Він на голову вище своїх конкурентів в плані якості постановки. Окрім цього, нова “Місія Неможлива” пропонує досить креативний погляд на проблему штучного інтелекту через призму шпигунського бойовика.

Кирило Пищиков, кінокритик, член Спілки кінокритиків України