1,35 мільярда євро привіз Мерц до Києва. 8,5 мільярда важать 15 документів, які підписали того ж дня. Різниця між цими двома цифрами пояснює більше, ніж сам пакет: Німеччина тепер замовляє більше, ніж дарує.

Пакет скромний і не зовсім новий. Мільярд на зброю Берлін узяв із уже схвалених бюджетних грошей, ще 350 мільйонів підуть на генератори, підстанції й ремонт електростанцій. Решта, за словами Зеленського, складається з виробництва, закупівель, замовлень для німецької промисловості та спільних проєктів в Україні. З канцлером приїхали міністерка економіки Райхе і з десяток керівників компаній, серед них Siemens Energy, Hensoldt, Diehl Defence і Quantum Systems. З гуманітарною місією таким складом не їздять.

Навіщо це Берліну, видно з того, на що піде мільярд: далекобійна зброя і спільне виробництво перехоплювачів проти реактивних «Гераней». Quantum Systems ще у квітні створила з українською WIY Drones спільне підприємство під перехоплювач «Стріла». Зеленський за два дні до візиту розповів Financial Times, що Україна випробовує п'ять таких моделей і до кінця місяця випустить близько 400 штук однієї з них. Там же він назвав вузьке місце: у бюджеті на серію бракує грошей.

Нестача тут із двох боків. Україна має конструкції, перевірені над власними містами, і не має коштів на тисячі штук. Німеччина має кошти й заводи, але не має неба, в якому таку техніку можна довести до ладу за тижні. Мерц сказав це прямо: німецькі та українські компанії разом розробляють технології, від яких виграють обидві країни. І додав, що воєнна машина Росії, якщо її не зупинити, рано чи пізно розвернеться проти самих німців.

Останнє речення адресоване додому. За свіжим опитуванням INSA, понад 40% німців вважають підтримку України надмірною, і це найвищий показник від лютого 2022-го. За таких настроїв подарунок легко скасувати наступним бюджетом. Замовлення, на якому тримаються цехи й робочі місця в самій Німеччині, скасувати значно важче. Мерц перевів допомогу з рядка «солідарність» у рядок «промислова політика», і для Києва це надійніша опора, ніж симпатія виборця.

У цієї опори є слабке місце. З оприлюдненого не видно, скільки з 15 документів означають цехи в Україні, а скільки лише замовлення німецьким заводам на українських кресленнях.

Від цієї пропорції залежить, ким Україна вийде з війни: виробником із власними лініями чи конструкторським бюро на підряді. Замовник поважає того, без кого серія не піде. Тож за кожним наступним документом Києву варто дивитися не на суму, а на адресу цеху.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”