Удари по нафтовій платформі в Каспійському морі, зупинка перевалки казахської нафти в Новоросійську, блокада Чорного моря для України і майбутня блокада Чорного моря для Росії, перетворюють нашу війну з локального в глобальний конфлікт. І це наш шанс на мир.

1. До 2026 року наша війна була локальним конфліктом, який всі сильні країни світу пробували залишити саме локальним конфліктом. І головна ціль цієї локалізації - ослаблення Росії та недопустимість перенесення воєнних проблем на інші країни. 2026!рік ламає цю схему. І остаточний злам може відбутися протягом наступних двох місяців, коли Україна остаточно закриє Чорне море для Росії.

2. Відразу слід зазначити, що проти такого сценарію (закриття моря для Росії) можуть виступити ряд сильних країн, яким не потрібні надвисокі ціни на зернові в світі (Росія та Україна - це приблизно 25% всіх зернових). Просто для розуміння, з великих держав лише США є великим експортером зерна. Китай та Близький є найбільшими споживачами зернових, Індія є великим виробником, але великі обсяги експорту стосуються тільки рису). Туреччина втрачає серйозні кошти від зупинки українського та можливої зупинки російського вантажопотоку.

3. Простіше кажучи, якщо справді, в найближчі місяці ми заблокуємо Чорне море для Росії та зробимо Каспій надто ризикованим маршрутом (вчорашній удар по Каспію вселяє великі сподівання на це), це призведе до дефіциту зерна в світі. І тут є шанс на те, що це змусить частину великих держав задуматися, як мінімум, над локалізацією цієї війни (локалізація передбачає, енергетичне та логістичне перемирʼя).

4. Окремо слід звернути увагу на один важливий факт: ця ситуація може стати певним козирем в руках Трампа напередодні американо-китайських переговорів. Повторюся, США один з найбільших експортерів зернових в світі, Китай дуже залежний від стабільних поставок зерна. Нормалізація цього питання може бути предметом переговорів Трампа та Сі. Не факт, що стане, але може стати.

5. Візит Зеленського до Вашингтона буде присвячений, по суті, двом темам: зброя і майбутні переговори. Розширення війни, яке вже стало реальністю, це сильний аргумент в нашій переговорній позиції і це дає можливості для сильних аргументів для Трампа.

Але при цьому треба розуміти, що на кону також стоїть наша економіка. Блокада експорту України - це головний виклик для нового уряду. І тут відповідальність має брати на себе премʼєр. Поки, на жаль, немає зовнішніх ознак того, що в офісі премʼєра до цього ставляться навсправжки. В усякому разі перші засідання нового уряду цього не показали.

Вадим Денисенко, керівник аналітичного центру Ділова столиця, політолог