Реакція на підрив кримського мосту показав: горизонт планування Кремля березень-2024. Але в цьому плануванні, осінні переговори, про які так багато говорять останнім часом, мають невеликі шанси на втілення.
Хочу зразу сказати, я не розглядаю тут модальність чи, тим більше, можливі деталі переговорів. Поки, хочеться проаналізувати саму їх можливість, адже останнім часом дуже багато хто з експертів починає говорити, що восени нас змусять сісти за стіл переговорів.
- З промови путіна, яку він "виголосив" через 15 годин після вибуху на кримському мосту, ясно одне: в Кремлі прийняли рішення робити вигляд ніби нічого серйозного не відбулося. Очевидно, будуть обстріли української інфраструктури і росіяни скажуть, що щось знищили. Можливо буде масована атака на Київ і урядовий квартал зокрема. Але нічого нового тут нема і не може бути. Всі варіанти для підняття ставок, а їх у путіна, аж три (зернова угода, ЗАЕС та прямий ядерний удар) так чи інакше вже задіяні. Нового нічого нема, а ядерного удару не буде.
- Головні сподівання Кремля зараз - це Купʼянськ. Ситуація на тому напрямку складна вже, як мінімум, місяць. Росіяни там зосереджують свій ударний кулак не лише, щоб спробувати прорвати оборону на Харківщині, але й для того, щоб змусити нас перекинути частини з Бахмуту та півдня. В той же час, ми маємо розуміти - це останні резерви путіна, які він зміг сконцентрувати без мобілізації. І, судячи з усього, всі його сподівання, що тут у нього щось вдасться і тоді не треба оголошувати мобілізації. Якщо не вдасться - теж не проблема. Його план "Б" полягає в тому, щоб до виборів не втратити Мелітополь та Бахмут (останній має перш за все символічне значення). Всі інші рішення будуть прийматися після виборів.
- Вся державна машина росії зараз концентрується на президентських виборах березня 2024 року. Головна мета - не допустити політизації процесів і досягти потрібних реальних 60% голосів. Я неодноразово говорив: ті, хто вважає, що путіну плювати на відсотки, глибоко помиляються. Він впаде без народної легітимності (еліти зрозуміють, що король голий, коли його реальні рейтинги впадуть нижче 40%).
- Головні аспекти майбутньої кампанії: обʼєднання росіян навколо путіна. Ця заготовка була доволі невдало апробована після маршу Пригожина, але заміну їй поки не пропонують і, можливо, не шукають. А не шукають, бо вона дуже подобається путіну, який все більше занурюється в віртуальний світ, де комфортно перш за все все йому.
Другий аспект виборів: комфортна країна. Комфортна країна - це куди з усіх ящиків буде говоритися про те, як розвивається економіка, як всім добре жити і т.д. І, нарешті, третій аспект: мігранти. При чому цей аспект буде виводитися в окрему мікрокомпанію в Москві та області. На цьому фоні війна - щось другорядне. - Власне в усю цю картину мирні переговори можуть вписатися виключно за однієї умови: повна капітуляція України. путін, з великою долею ймовірності, не може собі дозволити перед виборами робити напівкроки і говорити про поступки. Тому, виходячи з логіки виборчого процесу і відсутності можливості піднімати ставки, вірогідність переговорів восени відносно не велика.
За яких умов можуть теоретично початися такі переговори?
Є два базових варіанти:
- політична або фізична смерть путіна;
- спільна жорстка позиція США та Китаю (не поодинці, а саме спільна позиція).
Щодо смерті путіна, залишимо розмови про це, як про приємного для нас чорного лебедя, адже аналізувати тут немає чого.
Щодо позицій Китаю і США, то обом країнам нема куди поспішати. Китаю потрібен час, щоб росія максимально, а в деяких галузях і безповоротно стала залежною від Піднебесної (це станеться не раніше середини наступного року).
США не може увійти в вибори, де президента будуть звинувачувати в тому, що він повторив Мюнхен і поділ Чехословаччини. Тому поки, вірогідність початку переговорів можна оцінювати, як відносно не високу. Хоча, звичайно, життя буде вносити свої корективи, і базові установки, які є сьогодні, можуть мінятися. Але поки, точно не варто іти за тими, хто безапеляційно заявляє: "на осінь нас посадять за стіл переговорів".
Вадим Денисенко, директор Українського інституту майбутнього