Шановні читачі, я маю до вас просте питання: а чи любите ви осінь?

Не вересень, коли все навкруги рясніє барвами, на базарах - різномаїття запашних фруктів та овочів, коли зібратися і вийти з дому займає кілька хвилин, коли прокидаєшся від світла і засинаєш, коли щойно стало темно?

Ні, я маю на увазі не цей райський місяць, а справжню осінь з її сірим небом, нудними дощами, голими деревами і пошуками в шафах теплих речей?

Мабуть, я не помилюся, якщо скажу, що більшість з нас бажала б викреслити цей час зі свого життя, якби це було можливо... От якби було так, що після вересня одразу настав березень! А краще квітень! Ні, я розумію, що є люди, які не помічають цих кліматичних негараздів, бо дуже захоплені своєю роботою, або коханням, або дітьми, або науковими ідеями.

Але і такі щасливчики починають помічати, що щось у них не так вже й енергійно виходять їхні справи, і настрій буває роздратований, і сон чи то дуже довгий, чи надто короткий, і взагалі, життя потребує багато зусиль.

І навіть трафік на дорогах якийсь неорганізований. І треба замислитись, чому ми змінились восени, що нас робить іншими й потребує більше зусиль, уваги, контролю за звичним життям.

А змінився у першу чергу клімат. І саме у ньому нам потрібно жити найближчі пів року. Так, ми всі свідомо чи підсвідомо констатуємо, що настали темні й холодні часи і це десь дратує, але - що зробиш! Хоча настрій псується. І це нормально, бо людина як вид формувалась в гарячих умовах Африки, а далі вже виживала там, де опинилась.

У нас стали активнішими гени, які сприяють вимірюванню температури навколишнього середовища, зникли деякі тропічні хвороби та зʼявилися інші, ті, що притаманні більш холодному клімату. І так, ми намагаємося йти в ногу з сучасною ритмікою життя, але нічого не можемо зробити з тим, що сонця все ж буде менше в найближчі місяці...

Ось приходять пацієнти на прийом до лікаря і жаліються: "Нема сили, інтересу до життя, багато чого дратує, хочеться (не хочеться) їсти весь час багато сплю (або не сплю), не хочу спілкуватися (або хочу весь час жалітись на щось), обовʼязково десь болить, всі хвороби загострились, і взагалі життя не таке, про яке мріяли ще кілька  місяців тому".

Що каже лікар? Він спочатку просто дивиться і бачить тьмяний погляд чи, навпаки, палаючі очі, млявість або нетерплячість, бліду або червону шкіру пацієнта. Медичні працівники вимірюють тиск, серцевий ритм, роблять обстеження на вміст цукру в крові, інші загальні аналізи, а потім кажуть: "Фізично ви здорові. Це емоційний стан - депресія".

А якщо це трапляється восени кожного року - це назвуть сезонним афективним розладом (і розʼяснять, що це таке).

Як відрізнити осінню хандру від депресії

Це просто!  Якщо ви виконуєте всі свої справи попри зміни настрою і люди можуть з вами спілкуватися без криків і обвинувачень, то можна сказати, що з вами все добре.

А от якщо ви не в змозі організуватись для роботи й повсякденного життя і вас цікавить лише ваш стан, ваші почуття - це потребує уваги спеціаліста з ментального здоров'я. І це не психолог. Це психіатр (є різниця і велика). 

Психіатр - це лікар, який розуміє біологічні механізми хвороби і може їх лікувати пігулками та психотерапією водночас, а психолог не має медичної освіти й може допомогти в складних життєвих ситуаціях. Щоправда, лише здоровій людині).

В чому ж причина сезонної депресії? Що будемо лікувати?

Причина і в кількості сонячного освітлення, і тривалості сонячного дня, які є джерелом енергії для всього живого. Але не сонце є винуватцем осінньої депресії. Є ще й особливості нашого мозку, який при незбалансованій роботі не має достатньо сили, енергії, щоб працювати без достатнього сонячного стимулювання.

А при дефіциті енергії наш мозок збуджується, що ми відчуваємо, як збільшення тривоги, метушливість, порушення памʼяті, уваги, сну та інше. А коли зовсім немає мозкових ресурсів - настає втома, не так фізична, як емоційна і розумова.

І наостанок. Що робити, коли немає необхідного лікаря? По-перше: ми повинні бачити денне світло хоча б годину на день (не обовʼязково сонце, а хоча б небо).

Краще насолоджуватися денним світлом на природі, в парку, але не на перехрестях автомагістралей! І краще при цьому рухатись в темпі пішої ходи, бо в такому режимі налаштування мозку є найкращими. 

По-друге, якщо хочеться зігрітись гарячим напоєм - це не повинні буди стимулятори - кофеїн чи алкоголь, бо вони лише забирають вашу енергію, а не дають (як нам сповіщають їхні продавці).

Що замість "філіжанки кави"? Кава без кофеїну, чаї на основі трав чи фруктів, усілякі ройбуші, окріп з листям малини чи смородини, гарячий узвар, лимонно-мʼятні напої, а далі вже ваша фантазія...

По-третє, слід організувати правильний сон - за годину до опівночі ви повинні заснути (бо "сови" набагато частіше потрапляють до лікаря, і не тільки психіатра-невролога).

І прокидатися слід не завдяки будильнику, а коли ви виспались. А далі те, що підіймає настрій, і що мозок памʼятає як приємне: добрі справи, спілкування з позитивними близькими та друзями, апельсинові запахи й смаки, улюблені заняття, читання, музика, мрії (мріяти обовʼязково), думки про Різдво й Новий рік з чаклунством і "зимовими" пахощами, ліхтариками, вогниками, ялинкою і золотом прикрас...

Мудрі люди вміють розфарбувати своє життя потрібними кольорами, треба лише мріяти та діяти!

Тетяна Майкова, головний лікар медичного центру "Головний біль"