Події в Ізраїлі штовхають на запитання без простих відповідей.
Отой трагічно розстріляний терористами "техно фестиваль миру" на кордоні з Газою. Де межа між ідеалізмом, який міняє світ на краще, та відбитим лівацтвом, сліпим до реальності?
Сектор Гази — чи міг бути якийсь інший сценарій для людей, які поколіннями живуть з агресії та гуманітарної допомоги? Там немає взагалі ніякої економіки, лише арабські гроші на убивства ізраїльтян та європейські гроші на освіту та розбудову інституцій.
Жорстокість палестинців до цивільних — позамежова. Не уявляю собі такого у нас. Так, ми б усі зраділи, якби замість північних боліт з'явився океан, але знущатися над викраденими жінками і дітьми?
Так, обставини, в яких росли кілька останніх поколінь палестинців, не сприяли людяності та цивілізованості. Вони сприяли вирощуванню гарматного м'яса для терористів.
Але що робити із святкуваннями арабів на вулицях європейських міст? Як пояснити кровожерливість людей, які живуть у Лондоні чи Парижі, в безпеці, користуються всіма благами західної цивілізації, і при тому її ненавидять?
Так само, до речі, ненавидять "Г*йропу" і "п*ндосів" сотні тисяч, чи мільйони росіян, що живуть в країнах Балтії, Німеччині, тій же Британії.
Чи можуть ці люди бути повноцінними громадянами Вільної Європи? А якщо ні, то що? Бездіяльність, прикрита беззубою інтеграційною політикою, вестиме до роз'їдання Заходу зсередини і до зростання безпекових загроз.
А "прості рішення" щодо цієї хтоні, на кшталт "посадити на баржу і відправити додому" — межують з нацизмом, і теж руйнуватимуть ціннісний фундамент Заходу.
Складні питання, сподіваюся, у західному світі знайдуться лідери, які їх не уникатимуть.
Автор: Юрій Гайдай, старший економіст Центру економічної стратегії
