Зараз вектор війни у нас прогнозується (у публічній сфері) або як лінійна екстраполяція, або як відображення риторики, що звучить у рф.
У першому випадку просто екстраполюється напрямок військового тиску з боку рф. Нині – це тиск на північний Донбас, запорізький напрямок та Куп'янськ. Про це говорять практично усі військові експерти.
У другому випадку - ми інтерпретуємо заяви російських політиків, наприклад щодо "створення буфера" на кордоні. Звідси виникають прогнози наступу на Харків, Суми та Чернігів.
Але я спробую прогнозувати, виходячи з вектора сил у рамках кліодинаміки. Кліодинаміка (від давньогрецької музи історії Кліо) – проєктування динамічних світосистем. Її інструментарій – це створення математичних моделей у рамках базових соціально-історичних процесів, які "генеруються" політичними елітами.
Головне – виявити передбачувані наслідки активних історичних процесів. Схожі моделі розробляв Голдстоун у рамках моделювання революційних процесів.
Так ось, виходячи з методів кліодинаміки – основна мета рф на даному етапі війни – це реінкарнація умов Кючук-Кайнарджійського та Ясського мирних договорів з Туреччиною за результатами російсько-турецьких воєн. Я про це кілька разів писав.
У рамках першого договору, Російська імперія взяла під контроль Крим (з певним тимчасовим лагом), Приазов'я, Запорізькі та Херсонські степи та перетворила Азовське море на своє внутрішнє.
У рамках другого договору – під контроль було взято Дніпро-Бузький лиман, Північне Причорномор'я, Очаків, засновано Херсон, Миколаїв, Одеса (на місці турецького Хаджибея), Аккерман (Білгород-Дністровський), Буджак, Ізмаїл, Кілія.
При аналізі кліодинаміки, надзвичайно важливо розуміти, який ключовий фактор є базовим при прийнятті рішень політичними елітами. Це можуть бути корпоративні інтереси, цілі військового контролю, громадська думка, економіка тощо.
У росії такою рушійною силою є історичний ресентимент. Всі інші аргументи – це просто офіційна пропаганда та маніпуляції. Важко повірити, що найбільша ядерна держава у світі боїться "просування НАТО", починає війну проти України, яка б могла гіпотетично стати учасником блоку і ніяк не реагує на реальний вступ до НАТО Фінляндії та Швеції.
Маючи величезні ресурси - навряд чи росія потребує наших природних активів. З погляду демографії теж суттєвого зростання немає – території захоплюються напівпорожніми, переважно з пенсійним населенням.
Справжня мета – історичний ресентимент
І це підтверджує інтерв'ю путіна Такеру Карлсону. Виходячи з цього, основного удару після виборів путіна в березні може бути завдано на Херсон. Для цього доведеться форсувати Дніпро, але після руйнування греблі Каховської ГЕС зробити це буде значно легше.
Загалом методологія кліодинаміки показує, що рф може провести атаку на Херсон і далі - на Північне Причорномор'я. Це може стати напрямом нового наступу росії у 2024 році.
У цьому контексті, нинішні операції на Донбасі, Харківщині та Запоріжжі – це спроба "виснажити" ЗСУ. Тобто мета росіян – завдати Україні максимальних втрат в особовому складі та техніці.
Стратегія - максимально виснажувати та вимотувати ЗСУ. І на піку нашої втоми – атакувати Херсон. Можливо влітку чи восени. У будь-якому випадку рф готуватиметься до політичного перезавантаження в США в результаті осінніх виборів і до нового раунду переговорів з Вашингтоном. А для цього росіяни спробують вийти на ці переговори з максимально вигідними позиціями, зокрема територіальними. Наскільки в них це вийде – це вже питання військових аналітиків. Ще раз наголошу - я не військовий експерт, але володію інструментами системного аналізу. Тому це мій аналітичний погляд на ті ризики, які можуть виникнути перед нами у 2024 році.
Наскільки ці ризики виявляться реальними – покаже час. Можливо, вони так і залишаться нереалізованими. Сподіватимемося на це. Але до таких ризиків треба бути готовими.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
