11 серпня президент Володимир Зеленський заявив, що Рада національної безпеки і оборони України ухвалила рішення звільнити всіх керівників обласних центрів комплектування і соціальної підтримки військовослужбовців. Натомість призначити нових офіцерів, які безпосередньо беруть участь у бойових діях. Реалізація цього рішення покладена на Головнокомандувача Збройних Сил України Валерія Залужного. Водночас всі кандидати перед призначенням обов’язково мають пройти перевірку СБУ. Зазначені рішення є результатом "всеохопної перевірки" територіальних центрів комплектування і соціальної підтримки, яка триває з кінця липня. Внаслідок неї вже відкрито 112 кримінальних проваджень щодо посадовців "військкоматів" та оголошено 33 підозри.

Кадри вирішують все

Реформа ТЦК (територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), безумовно, є вкрай актуальним питанням, яке потребує оперативного вирішення. По-перше, через численні порушення, передусім корупційного характеру, які регулярно відбуваються у цій системі. Новини про тіньові статки окремих "воєнкомів" – найбільш шокуюча тема, особливо для країни, яка знаходиться у стані війни.

По-друге, робота ТЦК, м’яко кажучи, недосконала і часто характеризується, з одного боку, хаотичністю (ніхто нічого не знає та ні за що не відповідає), а, з іншого – надмірною бюрократизацією (стоси паперів, які туди треба регулярно заносити всім військовозобов’язаним – окрема тема для розмови).

По-третє, все більше запитань викликає організація процесу мобілізації в цілому, у тому числі – в контексті дотримання прав та свобод людини і громадянина.

Оскільки значна частина вищезазначених проблем носить, так би мовити, кадровий характер, рішення щодо звільнення керівників обласних центрів комплектування і соціальної підтримки військовослужбовців – цілком очікуване. І зрозуміле з інформаційної точки зору. Хоча чисто адміністративно це було логічно робити не стільки через звільнення, скільки через реорганізацію (крім випадків, коли вже відкрито кримінальні справи). Поясню чому – задля убезпечення держави від позовів, які звільнені особи зможуть подати до суду. І, до речі, з високою імовірністю їх виграти, хоча і не відразу, отримавши суттєву компенсацію коштом державного бюджету (подібні випадки зі звільненнями в інших сферах у нас вже були).

Однак в цілому підхід щодо зміни передусім керівників – правильний. На цих посадах дійсно повинні бути ті, хто воював та захищав країну (це загальноприйнята практика розвинутих демократичних країн), має відповідних досвід та стійкі морально-етичні принципи. Останнє, до речі, вкрай важливо ще з огляду на перспективи – після нашої перемоги ми все одно змушені будемо тримати достатньо довгий період часу велику армію (скоріш за все, контрактну) та усіляко зміцнювати оборону. Бо росія, на жаль, нікуди не зникне з наших кордонів. Тому роль тих, хто буде займатися безпосередньо рекрутуванням до лав ЗСУ – визначальна. А чи зможе хтось зробити це краще за тих, хто пройшов війну і знає, як правильно мотивувати людей? Відповідь очевидна. Тому бойові офіцери – найкращий вибір.

Водночас не будемо забувати про одну просту річ – просто змінити керівників недостатньо. Якщо людина приходить у неефективну, корупційну систему, з великою імовірністю вона або швидко піде з неї, або стане її частиною. Тому треба починати активно реформувати всю систему територіальних центрів комплектування і соціальної підтримки військовослужбовців.

Боротьба з корупцією та цифровізація

Найголовніше, що треба зробити – це тотально цифровізувати всі процеси, які пов’язані з діяльністю ТЦК. Більшість процедур останніх повинні перетворитися на зручні онлайн-сервіси. З одного боку, це суттєво оптимізує всі процеси та пришвидшить їх. Крім того, покращиться взаємодія з установами та організаціями, в яких працюють військовозобов’язані. Частина процедур, які раніше вимагали особистої присутності громадян у ТЦК, просто стане непотрібною, оскільки інформацію про них автоматично будуть подавати з місця їх роботи.

З іншого боку, цифровізація мінімізує корупційні ризики. Набагато складніше стане маніпулювати з документами та зловживати службовим становищем заради отримання неправомірної вигоди. Все буде достатньо легко перевірити і бажаючих займатися незаконними речами стане менше. Причому з обох сторін: як працівників ТЦК, так і громадян. І, звичайно, питання невідворотності покарання – злочини у цій сфері під час війни повинні мати максимальне покарання (бо воєнний стан) Зокрема, як своєрідний превентивний захід.

До цього слід додати й необхідність зміни нормативно-правової бази, яка значною мірою залишається ще радянською. Тут активніше та, головне, оперативніше (адже це питання має безпосереднє відношення до національної безпеки та оборони) повинні працювати Кабінет міністрів та Верховна Рада України.

Робота ВЛК

Нарешті, важливий момент, який стосується ТЦК – це діяльність військово-лікарських комісій. На РНБОУ вже порушували це питання й обіцяли розглянути його ще раз через два тижні. Хоча результати відповідної перевірки, по великому рахунку, вже відомі й малоприємні. Військові, волонтери та громадські активісти неодноразово розказували про жах, який там відбувається. Починаючи від неадекватних рішень і закінчуючи відсутністю мінімальних умов для організації нормальної роботи. Тож ця система також потребує кардинального реформування, у тому числі тієї ж цифровізації.

Тільки так – комплексно – вийде реформувати громіздку та корупційну систему, яка нам дісталася у спадок від радянського союзу. І на функціонування якої десятиліттями не звертали уваги. Навіть після початку війни у 2014 році. Добре, що хоч зараз це опинилося у фокусі суспільної уваги. Головне тепер – довести до логічного завершення заплановане, адже на кону – питання, пов’язані з виживанням країни.   

Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку