Нещодавно Ентоні Блінкен заявив, що допомога Пекіна військово-промисловому комплексу Москви має "масштаб, що викликає занепокоєння". В принципі Блінкен постійно висловлює занепокоєння щодо підтримки Китаєм росії. Щоправда, відчутної протидії ми поки не побачили, хоч деякі китайські компанії все ж потрапляли під американські санкції. Попри різні оцінки експертами близькості відносин між Китаєм та росією, факт їх зближення не піддається сумніву і це не може не турбувати як США, так і Україну.
Цілком вірогідно, що найближчим часом ми побачимо ще більшу сегментацію й протистояння демократичних та авторитарних альянсів, результат зіткнення яких і визначить геополітичну конфігурацію лідерів та аутсайдерів на найближчі десятиліття.
Союзи авторитарних держав відрізняються від альянсів демократичних країн, особливо таких, де лідирує США. Їх особливість полягає в менш формалізованому характері, з меншою кількістю взаємних обовʼязків і більшою стратегічною амбівалентністю. Це не означає, що такі союзи є нестійкими; навпаки, вони можуть бути ефективними у досягненні короткотермінових цілей, особливо в контексті опору гегемонії США або спроб переформатування міжнародного порядку на власний лад.
Основна перевага таких союзів полягає у гнучкості та здатності швидко реагувати на зовнішні виклики без необхідності дотримуватись строгих взаємних зобовʼязань, що характерно для більш інституціоналізованих альянсів. Водночас відсутність глибокої взаємної довіри та інституціоналізації може стати недоліком, обмежуючи здатність до тривалої співпраці або взаємної підтримки у випадку серйозних криз. Для демократичних союзів найбільшою проблемою наразі є криза лідерства США, надійність підтримки яких викликає у багатьох питання.
Одним з найбільш небезпечних альянсів авторитарного типу для України є "дружба" Китаю та росії. В останні десятиліття відносини між Китаєм та росією набули нового рівня зближення, що сприймається західними аналітиками та політиками з особливою увагою та занепокоєнням.
Основою цієї "дружби" є не лише історичні звʼязки та економічна взаємодопомога, але й спільне бачення світового порядку, де домінування Заходу, на чолі зі США, підлягає перегляду. Китай має потребу в російських природних ресурсах, в той час, як росія зацікавлена в китайських інвестиціях та технологіях. Додатковим чинником зміцнення цих відносин стала військова співпраця та обмін розвідданими, що дозволяє обом державам розвивати свої оборонні можливості у відповідь на сприйняті загрози з боку Заходу.
Зближення між росією та Китаєм створює нові виклики для Заходу, зокрема, стосовно підтримки глобальної безпеки та стабільності. Це спонукає до перегляду стратегій у сферах оборони, економіки та зовнішньої політики, а також змушує звернути увагу на нові коаліції та альянси.
Головна загроза полягає у формуванні біполярного світу, де Захід і новий східний блок, очолюваний Китаєм та росією, опиняться в протистоянні, що може призвести до глобальної нестабільності. Особливе занепокоєння викликає можливість координованих військових дій, які можуть вимагати від Заходу розосередження ресурсів та уваги між різними театрами воєнних дій.
Тож Заходу важливо не втратити час й не дати можливості стати авторитарним союзам сильнішими, потрібна єдність у розумінні загроз та чітке лідерство.
У контексті зближення росії та Китаю, Україні варто зосередитися на зміцненні власної безпеки та обороноздатності через глибшу інтеграцію з Заходом та пошук нових міжнародних партнерів (країни Північної Європи, країни Балтії, Польща, Туреччина, країни Перської затоки, Індія та країни АСЕАН). Нам потрібно активізувати пошук нових партнерів. Той рух у сторону Глобального Півдня, який започаткував Зеленський є правильним, його треба розвивати та поглиблювати.
Правильним також є поглиблення відносин з країнами Північної Європи. Важливим є розвиток економічних звʼязків зі стабільними регіонами, а також активна участь в міжнародних організаціях для зміцнення позицій України на світовій арені. Особлива увага повинна бути приділена кібербезпеці та протидії гібридним загрозам, що стають дедалі актуальнішими в умовах глобальних протистоянь, і де ми маємо відповідну компетенцію.
Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”
