Санкційні пакети ЄС останніх двох років часто критикували за те, що вони перетворилися на технічну рутину. Додали юридичних осіб, продовжили обмеження, зняли пару маловажливих позицій – і так по колу. 20-й пакет, ухвалений 23 квітня, виглядає інакше. Він уперше системно бʼє по тих обхідних механізмах, які Москва будувала весь 2024–2025 рік.

Дві ключові цілі – тіньовий флот і фінансові посередники в третіх країнах. І це принципово важливі вузли.

Тіньовий флот – це сотні старих танкерів, які возять російську нафту в обхід цінової стелі через юрисдикції Індії, ОАЕ, Туреччини та інших країн. Саме вони дозволяли Кремлю продавати нафту вище встановленого ліміту і фінансувати війну. Удар по флоту – це удар по головному джерелу російських доходів від експорту вуглеводнів.

Фінансові установи в третіх країнах – це банки переважно в Центральній Азії, на Близькому Сході та в Південно-Східній Азії, які забезпечували російському ВПК клірингові операції в обхід західних санкцій. Без них російський оборонпром не може закуповувати критичні компоненти – від чипів до верстатів. Прикрутити цей контур означає сповільнити саме виробничу спроможність ворога.

Чесно кажучи, ефект цього пакета буде відчутним не одразу. Лаг – три-шість місяців. Логістичні ланцюжки і фінансові схеми перебудовуються довше, ніж ухвалюються рішення в Брюсселі. Але саме цей пакет, на відміну від попередніх, реально цілиться в адаптаційні механізми Кремля, а не в його фасад.

Зеленський у Лефкосії спеціально наголосив, що Євросоюз має посилювати санкції – особливо на тлі того, що частина обмежень із боку США слабшає. Це чесна постановка питання: якщо хтось послаблює тиск, інший має його посилювати, інакше Москва отримує перепочинок, якого не повинна отримувати.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”