На території Білгородської області - неспокійно. Російські повстанці із організацій "Русский добровольческий корпус" та "Легион Свобода России" продовжують боротьбу із російськими силовиками на території цієї області.

Мова йде саме про організації які складаються із громадян росії,які заявили свої політичні вимоги, зокрема щодо припинення диктатури, усунення діючої влади, припинення війни проти України. Таким чином ці організації потрібно розглядати виключно, як учасників російських політичних процесів. І це ніяка не диверсійно-розвідувальна група з українського боку, як це намагається подати російська пропаганда.

Так, дійсно російські легіонери воювали поруч із Українськими Силами Оборони. Вели бойові дії проти своїх же співвітчизників. Таким чином, щонайменше підтвердивши, що вони не підтримують цю російську злочинну агресію проти України. І це теж ознаки того політичного ландшафту в росії, який сформував путін.

А те, що громадянам росії немає можливості виходити на мирні акції протесту так вони будуть вирішувати за допомогою зброї. Те, що російська влада відмовляється визнавати факт повстання проти неї ж своїх російських громадян ніщо інакше, як втеча від реальності. Саме політика російської чинної влади призвела до того, що громадяни рф беруться за зброю, вчиняють повстання, а росія все більше наближається до дезінтеграції і можливого поділу на кілька державних утворень.

На сьогодні ці рухи можна вважати російською опозицією. Чи можемо ми вважати їх союзниками в нашій боротьбі з російською агресією? Допоки і "Свобода России" і "РДК" висувають політичні вимоги які прозвучали - безумовно.

І мова жодним чином не йде про втручання у внутрішні справи росії. Мова про відновлення порушених росією норм міжнародного права. Саме з цієї точки зору, ми можемо говорити про певне взаєморозуміння та співпрацю на майбутнє. Але способи досягнення своїх політичних цілей на території росії ці повстанські групи визначають самостійно.

Що ж буде далі і як така тривала боротьба в Білгородській області стала можливою?

Російська озброєна опозиція продемонструвала, окрім всього ще й наскільки слабко російські силовики здатні реагувати на загрози і виклики, усю їх малоспроможність саме на території росії. Звичайно, це ж не беззбройних мітингувальників кийками розганяти.

Але, окрім російського вже відомого "головотяпства", помітна ще одна тенденція - саботаж. В одному зі своїх попередніх блогів, я вже вказував на той факт, що в росії може діяти фронда до якої входять силовики і військові і які активно саботують рішення російського політичного керівництва. Вони могли бути причетними до знищення російських військових гелікоптерів та літаків над Брянською областю росії нещодавно.

Саме ця фронда зараз може не заважати російській озброєній опозиції, понад те, навіть долучатись до лав "РДК" та "Свободы России". Принаймні інформація про збори силовиків ФСБ в одній з адміністративних будівель в Білгороді була передана тими хто знав про такі збори, з російського боку. Після того, з’явилась інформація про вибух і пожежу в тому ж приміщенні у розпал наради.

Допускаю, що після таких акцій російської озброєної опозиції, їх кількість прихильників зростатиме. Не залишаться в стороні інші російські рухи.

Якусь позицію займе і Пригожин зі своїми "вагнерівцями". Тим більше, після втечі з Бахмуту, остерігаючись можливого майбутнього оточення українськими військами, лідер "вагнерівців" займатиметься політичною діяльністю, до якої він тяжіє. Який бік в цій історії займе Пригожин, покаже час.

Наростання цих процесів, врешті змусить ухвалювати якісь рішення військових. Або, пристати до озброєної російської опозиції, або брати участь в її подавленні. Але в будь-якому випадку, події розвиваються таким чином, що російське керівництво вимушене буде реагувати на події в самій росії. Але запізніла реакція може призвести виключно до того, що спалахи озброєної боротьби в росії роздмухуватимуть полум’я громадянської війни в росії.

Вихід - новий суспільний договір, відмова від будь-яких імперських амбіцій, автономія та свободу республік і регіонів з можливістю виходу зі складу Федерації і утворення нових державних утворень.

Парадоксальність ситуації в тому, що путін розпочавши війну проти України, хотів продемонструвати начебто неспроможність України, як держави, але вкотре продемонстрував абсолютно хвору державну систему росії. Це також демонструє, що демократії які прагнуть свободи, зрештою перемагатимуть диктатури, які прагнуть імперського поневолення.

Олександр Мусієнко, керівник Центру військово-правових досліджень