Біль і надія. Ці два почуття напевно найчастіше змінюють одне одного з 24 лютого минулого року. Зараз життя ДО вторгнення уже важко і пригадати, воно виглядає як безтурботне дитинство, в яке неможливо повернутися. Ми звикли до постійних тривог, перестали боятися, що знову “підуть на Київ”. І це звикання насправді лякає, адже це не нормально не боятися, що в твій дім прилетить ракета, не нормально звикати, що смерть постійно десь поряд, не нормально бачити стільки болю навколо. Війна нас усіх змінила. Та хоч вона забрала у кожного з нас частинку його душі, як нація ми стали сильнішими. Народження сильної нації Коли…
Автор: Олександр Колесніков
Вони хапали дітей, похапцем закидали у сумки найнеобхідніше та їхали в нікуди. В переповнених вагонах, по дорогах, які прострілювалися, люди тікали від смертоносних ракет та бомб. Тоді ніхто не думав, що лишає свій дім назавжди, усі сподівались, що бойові дії триватимуть недовго і за кілька тижнів, максимум пару місяців, всі повернуться додому. Та чим довше затягується війна, тим більше стає людей, які уже не збираються приїжджати в Україну. Адже оговтавшись від першого шоку, вони почали акліматизовуватись в чужих країнах – влаштовуватись на роботу, вивчати мови, відправляти дітей в садочки та школи. Це не тільки трагедія розбитих сімей, але і проблема,…
Українському суспільству потрібно ставати доступнішим. Після війни кількість людей з обмеженими фізичними можливостями, на жаль, зростатиме. Лікарям зараз доводиться робити багато ампутацій різного ступеню складності – як військовим, які постраждали в боях, так і цивільним, які потрапили під обстріли чи на міни. Тому суспільство має зробити все можливе, щоб зробити для цих людей доступними всі сфери життя. І тут дуже багато роботи – починаючи від створення безбар’єрного простору до подолання стереотипів. Нам потрібно максимально впроваджувати інклюзивну культуру та інклюзивну поведінку суспільства. Що означає інклюзія на практиці? Слово інклюзивність в Україні асоціюється переважно з освітою для дітей з особливими потребами. За…
Мільйони українських пенсіонерів продовжуватимуть жити за межею бідності, поки розрахунок пенсій буде прив’язаний до оцінки вартості споживчого кошика в нинішньому вигляді. Його затвердили ще у 2016 році і відтоді лише корегують у відповідності до рівня інфляції. Однак тут є дві проблеми. По-перше, самі нормативи (ще з середини 1990-х років) складені на рівні “аби не вмерли з голоду”. По-друге, здорожчання базових продуктів значно вище за загальний рівень інфляції. Внаслідок цього пенсіонери за свої мізерні пенсії можуть дозволити собі лише обмежений набір продуктів – і саме він дорожчає найшвидше. Що таке споживчий кошик? Споживчий кошик – цe набір товарів i послуг, необхідних…
Заручники війни… Вони продовжують виживати на попелищах зруйнованих міст. Без доступу до магазинів і звичних комунікацій: лікарень, аптек, поштових відділень, банків – найчастіше у прифронтових містах залишаються люди похилого віку. Зазвичай вони не мають за що і до кого їхати. На відміну від молоді, яка мобільна і здатна швидко адаптуватись до нових місць, літні люди продовжують триматися за вцілілі стіни рідних будинків, аби не покидати дім. Їх надзвичайно важко вмовити покинути зону бойових дій, а подекуди вони навіть відмовляються від примусової евакуації. Чи здатна Україна забезпечити соціальний захист людям, які живуть у прифронтових містах і на окупованій території та що…
