Уряд оновив порядок проведення евакуації. Що саме і коли зміниться? Умовив вивчав "Ми – Україна".

Як визначають потребу в евакуації?

Основні правила евакуації визначає Кодекс цивільного захисту. За ним евакуація – це вивезення чи виведення населення із зони надзвичайної ситуації чи ураження. Вона може бути обов'язковою, загальною або частковою, тимчасовою або безповоротною.

Рішення про евакуацію ухвалюють такі інстанції:

• Кабмін – на рівні держави;
• Рада міністрів АР Крим, облдержадміністрації, Київська чи Севастопольська міські адміністрації – на регіональному рівні;
• районні держадміністрації, органи місцевого самоврядування – на місцевому рівні;
• суб'єкти господарювання – з окремих об'єктів.

Також за законом про правовий режим воєнного стану (ст. 8) проводити евакуацію людей із зони конфлікту чи з районів можливих бойових дій можуть військове командування разом із військовими адміністраціями.

При Кабміні діє тимчасовий консультативно-дорадчий орган – Координаційний штаб з питань проведення евакуаційних заходів. Він, зокрема, шукає шляхи і способи вирішення проблем при евакуації.

За законодавством порядок евакуації в разі надзвичайних ситуацій визначає Кабмін. Він в Україні діє з 2013 р. Після повномасштабного вторгнення його кілька разів корегували. Востаннє – 10 жовтня 2025 року постановою 1307 і це чи не наймасштабніші зміни. Вони не чіпають ієрархію рішень про оголошення евакуації, але змінюють сам процес: розподіляють роль органів влади різних рівнів та впроваджують інформаційну систему координації евакуації.

До змін порядок евакуації був загальним в разі усіх видів надзвичайних ситуацій загалом, лише з певними корективами. Як-от обов'язкова евакуація дітей в примусовий спосіб під час воєнного стану. Або перелік регіонів, куди під час воєнного стану евакуюють населення, якщо в області, з якої виїжджають, безпечних районів не лишилось. Це Вінницька, Волинська, Житомирська, Закарпатська, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Львівська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Тернопільська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька області та Київ.

Тепер для евакуації людей з території можливих та активних бойових дій визначають ще й інші особливості.

Евакуація із зони бойових дій: що змінилось?

Особливості передбачили для евакуації з територій можливих бойових дій, активних бойових дій, активних бойових дій, де функціонують державні електронні інформаційні ресурси. Ці території є в наказі 376 Мінрозвитку.

Як тільки територію включають в перелік, місцеві адміністрації (військові адміністрації) разом з органами місцевого самоврядування (міськими військовими адміністраціями, якщо вони є) мають невідкладно скликати комісію з питань евакуації, координаційний штаб.

На засіданні повинні розробити план евакуації людей, матеріальних і культурних цінностей. Ухвалюючи план, мать врахувати:

• кількість людей, у тому числі різних категорій. Останнє слово звучить не дуже приємно, але потрібно розуміти, хто є найуразливішим;
• наявні ресурси, сили і засоби;
• маршрути;
• збірні пункти евакуації;
• проміжні пункти евакуації;
• транзитні центри евакуації;
• приймальні пункти евакуації;
• місця тимчасового проживання.

План заходів з евакуації комісія невідкладно відправляє в місцеву адміністрацію (військову адміністрацію) та ДСНС.

Протягом чотирьох годин з моменту прийняття рішення про евакуацію, місцеві адміністрації та органи місцевого самоврядування (військові адміністрації) розгортають необхідні органи евакуації. Це збірні, проміжні та приймальні пункти евакуації, транзитні центри. Розгортання інфраструктури координують з обласною адміністрацією (військовою) із залученням ДСНС.

Місцеві органи влади, серед іншого:

• інформують людей про евакуацію, організовують їхній збір у пунктах евакуації;
• залучають транспорт для перевезення. Це може бути власний, підпорядкованих підприємств, суб'єктів господарювання. В разі безпосередньої загрози життю або здоров'ю людей – увесь наявний транспорт підприємств и громадян. Норми про це вписали у порядок евакуації;
• організовують виїзд працівників органів влади, місцевого самоврядування, комунальних підприємств, закладів освіти і охорони здоров'я;
• займаються евакуацією матеріальних і культурних цінностей;
• взаємодіють з військовими, ДСНС, поліцією для безпеки маршрутів, супроводу евакуаційних колон, порядку на пунктах евакуації та у транзитних центрах;
• залучають до евакуації міжнародні організації, волонтерів.

Коли про евакуацію сповіщають населення, мають повідомити про:

• ризики залишення на території;
• час, коли припинять надавати медичні, соціальні, адміністративні послуги;
• час початку і орієнтовну тривалість евакуації;
• найближчий збірний пункт, маршрут до нього або безпечний шлях евакуації;
• розташування транзитного центру, строк перебування в ньому, послуги, які там можна отримати;
• область подальшого розміщення та умови в місцях тимчасового проживання;
• можливість провести евакуацію за місцем проживання чи перебування;
• перелік речей першої необхідності, які із собою треба взяти, та обсяг речей, які можна взяти;
• порядок евакуації дітей, людей з інвалідністю, маломобільних людей;
• порядок вивезення домашніх тварин;
• гарантії і форми соцзахисту в процесі евакуації, в місцях транзиту і тимчасового розміщення;
• номери "гарячих ліній" з питань евакуації в областях.

Місцева влада може залучати до оповіщення рятувальників, поліцейських, волонтерів.

Якщо людина виїжджає самостійно, власним чи громадським транспортом, тоді протягом двох днів після виїзду зобов'язана (саме це слово використовують) сповістити місцеву держадміністрацію (військову адміністрацію), орган місцевого самоврядування (військову адміністрацію населеного пункту, якщо є) про:

• склад сім'ї;
• кількість дітей, осіб з інвалідністю, осіб похилого віку, маломобільних людей;
• свій маршрут;
• місце прибуття – за можливості.

Цю інформацію вносять в базу даних про внутрішньо переміщених осіб.

Зі збірних пунктів евакуації людей мають доставити до транзитних центів, враховуючи безпечний маршрут, наближеність, вільні місця, можливість задовільнити потреби дітей, осіб з інвалідністю, людей похилого віку та маломобільних людей. Якщо найближчий транзитний пункт не має місць або умови відсутні, всіх або деяких людей мають евакуювати в інший транзитний центр.

Транзитний центр – це окремий орган з евакуації. До змін у порядку про такі центри взагалі не було згадок. Це місце, куди після збірного чи проміжного пункту евакуації привозять людей на певний час, та звідки йде подальше їхнє переміщення.

Мінімальні вимоги до транзитних центрів:

• працюючі системи електропостачання, опалення, вентиляції, водопостачання і водовідведення з резервними або альтернативними джерелами в разі перебоїв;
• температура у приміщенні в межах 18-25 градусів;
• зали очікування, приміщення для відпочинку, включаючи спальні місця – не менше 4 кв. м на людину;
• питна вода – не менше 20 л на одну людину на добу, харчування – організоване приготування або продуктові набори;
• мінімум один туалет на 20 осіб та один душ на 30 осіб, з обладнання для осіб з інвалідністю та маломобільних;
• безбар'єрний доступ до всіх приміщень;
• меблі для сидіння/відпочинку, шафи або стелажі для речей, аптечки першої допомоги, плани евакуації, вогнегасники;
• окремі зони для дітей, медпункт;
• на відстані максимум 500 м – укриття або власне укриття.

Кожній людині у транзитному центрі повинні забезпечити місце для відпочинку, продуктовий набір, засоби особистої гігієни, ліки за медичними показаннями.

Під час перебування мають провести первинну реєстрацію кожного евакуйованого. Адміністрація транзитного центру фіксує:

• ПІБ;
• вік;
• стать;
• наявність інвалідності або особливостей здоров'я;
• склад сім'ї;
• потребу в екстреній медичній, соціальній або іншій допомозі.

Після реєстрації – анкетування людини в електронній форм (відомості підуть в базу даних про ВПО)і і план її подальшого переміщення:

• самостійне переміщення за обраним місцем проживання;
• переселення до місць тимчасового проживання. Облдержадміністрації (військові адміністрації) протягом двох місяців мають освіжити дані про місця тимчасового проживання ВПО і далі щоденно актуалізувати бази даних;
• направлення у лікарню чи заклад соцзахисту.

У транзитних центрах люди можуть перебувати до трьох діб або до семи діб, якщо потрібно оформити документи. Вибуття звідти може бути в якийсь з наступних способів:

• залізницею (безоплатний проїзд);
• спецперевезення автобусами чи іншим транспортом;
• інший спосіб, зокрема самостійно або за допомогою інших людей, але треба попередити адміністрацію транзитного центру.

Фінансування збірних та проміжних пунктів евакуації, транзитних центрів – за рахунок місцевої влади, яка їх створює, та з незаборонених законодавством джерел. Кількість, нумерацію, місця розташування, перелік районі, на яких розміщують проміжні пункти евакуації та транзитні центри, визначають місцеві адміністрації (військові) та органи місцевого самоврядування( військові адміністрації населених пунктів, якщо такі є).

Той орган, який ухвалив рішення про евакуацію із зони можливих або активних бойових дій, ухвалює й рішення, що людям можна повернутися з евакуації. Узгодити його має з ДСНС, поліцією, Міноборони, Держспецзв'язку, Міністерством охорони здоров'я, Міносвіти і науки, Нацсоцслужбою.

Нова система координації евакуації: що це?

Збірні пункти евакуації комунікують з транзитними центрами, людей зі збірних пунктів у транзитні центри направляють, доступні місця для тимчасового проживання визначають з використанням державної інформаційної системи координації евакуації та надання допомоги особам з ТОТ, територій активних та можливих бойових дій. Це також зміни у порядок евакуації.

"Нова система збере в одному місці всю інформацію про маршрути, потреби та послуги", - пояснив міністр соціальної політики Денис Улютин.

Віцепрем'єр-міністр з відновлення України – міністр розвитку громад та територій Олексій Кулеба уточнив, що нова система по суті буде дорожньою картою евакуації з покроковим планом дій для людей та відповідальності між усіма, хто до евакуації залучений.

Прем'єр-міністр Юлія Свириденко так описала щаблі процесу евакуації:

• загальна координація – Мінрозвитку через урядовий координаційний штаб;
• соціальний супровід та реінтеграція на місцях – Мінсоцполітики;
• безпека, оповіщення, технічна складова – ДСНС;
• заходи евакуації на місцях, створення пунктів, оповіщення, реєстрація, транспортування, розміщення, побутова підтримка – місцева влада.

"Усі дані про людей, їхні потреби, маршрути та надану допомогу фіксуватимуться у Державній інформаційній системі координації евакуації. Вся інформація про переміщення, проживання, потреби і послуги буде доступна для всіх служб, які залучені до допомоги людям", - сказав Кулеба.

Зміни в порядку евакуації та в деяких інших нормативних актах дають загальне уявлення про нову інформаційну систему. Порядок її створення та роботи визначать в наказі Мінсоцполітики. Мінсоц буде й адміністратором системи. На її створення дають три місяці. Оскільки до її роботи прив'язано багато нових особливостей евакуації із зони бойових дій, швидко зміни не настануть.

Коли буде порядок і з'явиться інформаційна система, буде зрозуміло й те, чи передбачена вона виключно для тих, хто залучений до процесу евакуації (і це можна зрозуміти з питань безпеки), чи будуть ще й якість загальнодоступні сервіси на її основі.

До речі: корисні посилання

Як підготуватися до евакуації

Які документи і речі зібрати перед евакуацією

Телеграм-канали обладміністрацій

Вільні місця для проживання тимчасово евакуйованих евакуйованих

Гарячі лінії: 15–48 — гаряча лінія Мінреінтеграції; 0 (800) 501-720 — гаряча лінія Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини; 0 (800) 507-028 — гаряча лінія Тероборони Збройних сил України.

Раніше "Ми – Україна" розповідав, що потрібно мати вдома, які ресурси і застосунки допоможуть в разі відключень електроенергії.