США взялися вмиротворювати агресора та схиляти Україну до поступок для припинення війни. Чи завжди війни завершуються за столом перемовин і мирною угодою? Розбирався "Ми – Україна".
Швидка угода – великі ризики
Варіантами та сценаріями завершення російської війни проти України рясніють новини та дослідження. Чим ближчою ставала перемога Дональда Трампа на виборах у США, тим більше таких було. Кількість зросла після інавгурації американського президента, бурхливої, суперечливої діяльності його адміністрації щодо переговорів та умов припинення війни.
Два варіанти завершення війни, озвучені Віктором Орбаном, три сценарії Blomberg, чотири – The Times і так далі. Кількість та різноманіття варіюються кожного дня, але здебільшого вони охоплюють нетривалу перспективу, впираючись у гарантії безпеки, навіть контури яких досі незрозумілі. Проте саме вони – ключові та можуть запобігти продовженню війни. Принаймні в Європі розуміння є, адже все пояснювали експерти.
Гаазький центр стратегічних досліджень (HCSS) виділяє чотири ключові ризики "швидкого виправлення" війни. Це збільшення видатків європейських країн на власну оборону, до яких США хочуть додати усі витрати внаслідок укладеної ними угоди: реконструкція, продовження постачань зброї, витрати на стабілізацію та безпеку України. Додаткові кілька сотень мільярдів євро для відновлення та переозброєння України, які треба буде шукати.
Якщо європейці й зрадіють тому, що Трамп саджає путіна за стіл перемовин, питання у тому, що ЄС може опинитися на за столом, а в меню. Це розділить ЄС і НАТО, може зміцнити російські позиції та роздмухати ревізіонізм ще більше.
Несправедлива щодо України угода може дестабілізувати нашу країну зсередини. Пошуки винного травмованим суспільством можуть обернутися не тільки проти керівництва, а й проти Заходу загалом.
Найголовніше ж у тому, що швидке рішення навряд чи стане постійним, якщо угода не розв'яже основні проблеми.
"Особливо якщо Україна залишиться без надійних гарантій безпеки, відновлення війни – лише питання часу, - кажуть у HCSS, - Обидві сторони матимуть стимул переозброїтися якомога швидше, перш ніж це зробить інша. У той час як Путін не відмовиться від своїх амбіцій контролювати Україну, Європа, ймовірно, буде відволікатися на інші нагальні проблеми та може не зібрати волю та ресурси, необхідні для захисту України від майбутньої агресії".
Мирні угоди, які завершуються війнами
Посилаючись на Гаазький центр досліджень, UA War Infographics, візуалізували, чим завершувалися війни після Другої світової та до 2005 року. Мирна угода у 16% випадків, у 21% - перемога однієї зі сторін, у 30 % - припинення вогню та 33% - відсутність переможця. З 1946 по 2005 роки 37% мирних угод були порушені. В період 1975-2018 рр. 76% порушених мирних угод тривали менше двох років, а 63% війн стали замороженими конфліктами.
У цих загальних даних зведені разом міждержавні конфлікти під час холодної війни та після неї. Частково вони базуються на дослідженні Йоакіма Кройца "Як і коли закінчуються збройні конфлікти", яке дає краще уявлення про це.
З 1946 по 1989 роки, тобто під час холодної війни, мирними угодами завершувалися 8,5% конфліктів, припиненням вогню – 1,4%, перемогою якоїсь сторони – 58,2%, відсутністю переможця чи якимось іншим варіантом – 31,9%.
В період після холодної війни, у 1990-2005 рр., різко впалакількість перемог – лише 13,6% конфліктів завершилися цим. Тоді як істотно зросла кількість двох варіантів: мирних угод – до 18,4%, припинень вогню – 19,7%.
"Конфлікти, які закінчуються перемогою, коротші за інші, - констатує Кройц, - Ця емпірична закономірність свідчить про те, що сторонам часто вдається швидко перемогти своїх опонентів через військову перевагу на початку конфлікту. Якщо жодна зі сторін не зможе цього зробити, конфлікт, швидше за все, буде врегульовано шляхом переговорів".
Якщо мирних угод та припинень вогню після холодної війни стало більше, переможців та переможених менше, тоді світ став більш компетентним в їхньому узгодженні. Але всупереч цьому війн дедалі більшає.
З 2008 року Інститут економіки та миру (IEP) щороку видає Глобальний індекс миру. В світі, де наче навчилися укладати угоди про мир та припинення вогню, наразі фіксують найбільшу за останні 80 років кількість конфліктів.
"Зараз існує 56 конфліктів, найбільше з часів Другої світової війни, - констатують в IEP, - Вони стали більш міжнародними з 92 країнами, залученими в конфлікти за межами своїх кордонів, найбільше з моменту заснування GPI. Зростання кількості незначних конфліктів збільшує ймовірність більших серйозних конфліктів у майбутньому. Наприклад, у 2019 році Ефіопія, Україна та Газа були визначені як незначні конфлікти".
Які конфлікти загострилися і до чого тут мирні угоди?
Міжнародний інститут стратегічних досліджень (IISS) перелічує кілька міждержавних конфліктів, які відновилися останнім часом. Майже в усіх випадках раніше мали місце угоди або про мир, або про припинення вогню.
Війна між Ізраїлем та ХАМАС. Перед нападом ХАМАС 7 жовтня 2023 року, в Арабо-ізраїльському конфлікті налічувалися кілька перспективних мирних ініціатив, які все одно активізацію війни не попередили: ізраїльсько-єгипетський договір у 1979році, угоди з палестинцями в Осло у 1993 та 1995 роках та ізраїльсько-йорданський договір у 1994 році.
"Спалах війни Ізраїлю та ХАМАС дестабілізував Близький Схід і за його межами, загрожуючи початком різноманітних міждержавних конфліктів, зокрема повномасштабної війни між Іраном та Ізраїлем, після десятиліть невеликої інтенсивності проксі-конфлікту між двома", - констатують в IISS.
Напруженість між США та Китаєм через Тайванську протоку. В основі – конфронтація між Китаєм і Тайванем. Мирний договір не був підписаний, але кроки для цього робилися у 1955 році на конференції в Бандунзі, коли вперше після громадянської війни у Китаї та кризи у Тайванській протоці відбулися перемовини і Пекін змінив свою позицію щодо острова на "мирне звільнення".
Китайсько-індійська прикордонна суперечка. В IISS вказують, що напруженість зростає. Сутички спалахнули у 2020 році. Це попри наявність домовленостей і заходів контрою. Угоди про остаточне вирішення питання про кордон укладали у 1993 та 1996 роках. Для вирішення питання щодо кордону створювалися формалізовані групи, у 2012 році створили Робочий механізм консультацій та координації.
Конфлікт між Індією та Пакистаном. З 1947 року країни чотири рази воювали, перш ніж у листопаді 2003 року погодилися укласти угоду про припинення вогню. У 2021 році відбулося поновлення зобов'язань. Проте з цього часу відбулося кілька інцидентів з обстрілами, а загострення підкріплюється офіційною критикою офіційних осіб обох держав.
Конфлікт між Демократичною Республікою Конго та Руандую. Протистояння відносно молоде, і триває з 2021 року, коли ополченці, яких підтримує Руанда, захопили частину ДРК. Перемовини щодо припинення вогню та деескалації станом на грудень минулого року зайшли у глухий кут.
Війна між Ефіопією та Сомалі. Протистояння за прикордонний регіон Ефіопії Огаден тривалий, а війна розпочалася у 1977 році. У 1988 році мирні переговори завершилися тим, що обидві країни вивели свої війська з прикордонного регіону, обмінялися військовополоненими та відновили дипломатичні відносини, сигналізуючи про закінчення конфлікту між двома країнами. Проте Ефіопія втрутилася у громадянську війну у Сомалі у 1996-2006 роках. У 2022 році сомалійське угрупування здійснило вторгнення в Ефіопію. У січні 2024 року Ефіопія офіційно визнала невизнану світом державу Сомаліленд в обмін на доступ до моря. Тепер всі в очікуванні повноцінної війни – Сомалі запросила війська на підтримки місії у Єгипту.
"Корейський сценарій" та Мюнхен 2.0
Попри інструментарій, який має міжнародне право, є низка міждержавних війн, які десятиліттями неможливо врегулювати. Конфлікти індо-пакистанський з 1947 року, арабо-ізраїльський та корейський з 1948 року із них найдовші. Саме війна в Кореї та "корейський сценарій" обговорюються чи не найчастіше, коли йдеться про паралелі з війною в Україні.
У 2022 році порівняння ґрунтувалося не на перебігу військових дій, а на значенні війни. На початку Корейської війни вибудовувалася біполярна структура світової влади із США та СРСР в якості домінат. Тоді холодна війна тільки-но розпочалася та була у найнебезпечнішій фазі. Експерти одночасно казали про те, що війна росії проти України закладає початок нової ери китайсько-американського суперництва, тож відбувається на тлі формування двох цих геополітичних полюсів. Саме у цьому схожість.
Активна фаза війни на території Корейського півострова завершилася у 1953 році, відбувся розділ країни по 38-ій паралелі, двосторонній альянс із США. Тим самим "корейським сценарієм" про який часто згадують. Але зі сплесками, протистояння Північної та Південної триває донині і це попри наявність у Південній Кореї американських баз, військ та зброї.
У Chatam House констатують: війна росії проти України є такою, де ставки абсолютні. Для України це питання виживання, для росії війна ведеться, як тотальна, бо путін бачить коріння російської цивілізації в Україні. Там вказують, що недоречно порівнювати завершення російсько-української війни із "корейським сценарієм". Не тільки війна інша, але й умови її завершення неспівставні.
"Це перемир'я (у Корейській війні, - авт.) було укладено та збережено завдяки умовам, які значно відрізнялися від тих, з якими ми зараз стикаємося, - пише один з авторів звіту Chatam House Джеймс Шерр, - По-перше, це сталося через смерть Сталіна та бажання постсталінського керівництва припинити війну. На відміну від Південної Кореї, Україна воює не з російською маріонетковою державою, а з самою Росією, і Путін дуже живий. По-друге, американські війська та ядерна зброя, які зберегли корейське перемир'я, не розміщені в Україні, і Росію неодноразово запевняють, що їх не буде".
Висновок, який робить експерт: будь-який результат, окрім вигнання росії з окупованих нею після 24 лютого 2022 року територій (як мінімум), буде розцінюватися в москві, як перемога та підірве довіру в інших країнах.
Інша паралель – вже із початком Другої світової, домовленістю у 1938 році в Мюнхені, коли стовпи західної цивілізації за результатом мирних перемовин змусили Чехословаччину підкоритися Третьому Рейху і не чинити опір.
Історик Тімоті Снайдер вказує, що Україна, опираючись росії, три роки тримає світ у підвішеному 1938 році. Наша країна відвела російські війська від кордонів НАТО, побічно сприяла падінню Асада в Сирії, зменшила ймовірність інших загарбницьких війн, заперечила ядерний блеф росії. Опір України мав би відсунути Мюнхен 2.0. Але умиротворення агресора, хоч на відміну від Чехословаччини Україна чинить опір, є планом, як це було у 1938 році. З тими ж ризиками для світу, що й тоді.
"Заспокоєння Росії, якщо воно призведе до російської перемоги зараз чи пізніше, цілком може створити умови для світової війни, - вказує Снайдер, - Росія, яка знищить Україну, фактично за допомогою Америки, буде зовсім іншою країною. Українські ресурси, як і ресурси Чехословаччини в 1938 році, зробили б агресора набагато сильнішим. Це неприємний момент, але його потрібно враховувати. Україна має найкращу армію в Європі і найбільш загартовану в боях. Це єдина країна на Заході, яка вела велику війну за це десятиліття… Перемога Росії, особливо завдяки американській дипломатії, відкриває світ не лише для подальшої російської агресії в Європі, але й для загарбницьких воєн всюди. Це також майже напевно означає розповсюдження ядерної зброї, оскільки майбутні агресори і ті, хто їх боїться, засвоять урок про необхідність ядерної зброї".
Думка експерта: Наступного дня після мирної угоди розпочнеться холодна війна проти України
Віктор Небоженко, політолог:
- Нам потрібно не плутати такі поняття, як "оборудка", яке притаманне економічній напівтіні, мафії, таємним змовам, та "угода". В угоді обидві сторони рівні та змушені вступати в компроміс. При оборудці вас можуть змусити стати інформатором, взяти до рук зброю чи зробити ще щось – піти вимушений компроміс. Україні не потрібно йти на оборудку.
Нам потрібен досвід тимчасових перемирень, перемовин. Гадаю, що перемовини усі три роки йшли й триватимуть. Зараз, звісно, найважливіше, щоб припинили стріляти не землі. А у тому, що війна не закінчиться, можете навіть не сумніватися.
Як тільки мирна угода між Україною та росією буде підписана, з урахуванням тиску Трампа і Заходу, наступного ж дня росія розпочне неоголошену холодну війну проти України.
Це буде дуже страшно. Це тиск на політиків, шантаж, організація власних партій, диверсії. Що там казати, поки ми говоримо, натовп комуністів в Греції зірвав підготовку боєприпасів для України. Таке буде всією Європою та в Україні. Як тільки розпочнуться вибори, одразу з'явиться велика кількість незалежних і нейтральних політиків, які через якийсь час виявляться такими, що працюють на росію. Холодна війна гібридного типу – це зараз дуже характерна для усього світу річ, але нам буде дуже тяжко.
Найголовнішим об'єктом цієї війни буде Зеленський, тут вже нічого не зробиш. Він не зміг створити партію, не було часу на серйозні благородні справи. Звісно, росія лупитиме його з усіх боків. Це є холодна війна: припинення військових дій на поверхні, а при цьому широчезний спектр гібридної війни, у якій росія має величезний та неймовірний досвід з 80-х років, з часів КДБ.
Холодна війна вже йде в Європі повним ходом. Нас тут посередині ніхто не лишить у спокої, враховуючи, які тут є можливості: латентні, приховані прибічники кремля, яких дуже багато. Оскільки люди вже скучили за грошима, за кремлем, ми ще вразимося тому, яка велика кількість людей у вишиванках, з прекрасним знанням української мови та культури несподівано розпочне рух вправо та вліво.
Все буде майже так само, як за часів попередньої холодної війни, але ще гірше. Тоді джерелом тиску на Захід були тільки ліві. Зараз кремль буде фінансувати і стимулювати і праві фашистські партії, і ліві. Це й торкнеться України наступного ж дня після мирної угоди, яка не означатиме завершення війни. Припинять стріляти на фронті – це правда. Решта продовжуватиметься.
