Друга річниця звільнення Київщини: як росіяни намагалися захопити столицю та чому це не вдалося

Два роки тому, 2 квітня 2022 року, було повністю звільнено Київську область. Того дня офіційно повідомили, що на Київщині не лишилося жодного російського підрозділу. Як окупанти намагалися захопити столицю, чому у них це не вдалося та якими є наслідки боїв та окупації, згадує "Ми – Україна".

Як захоплювали та звільняли Київщину

24 лютого 2022 року, у перший день повномасштабного вторгнення, російські війська зайшли на територію Київської області з білорусі, швидко просунувшись через Чорнобильську зону. Того дня наступ розпочали дев'ять батальйонно-тактичних груп та ще десять лишалися у резерві. Також намір зайти до столиці через Бровари намагалися реалізувати через Чернігівську область.

Того ж дня росіяни намагалися висадити десант на аеродром "Антонов" у Гостомелі. Він мав зайти до Києва, отримавши протягом кількох годин підкріплення, яке сунуло по землі. Першими мали сісти гелікоптери, і місто атакували біля сотні, потім сісти на смугу мали військово-транспортні літаки – 18 Іл-76 мали висадити на аеродромі до чотирьох тисяч окупантів із технікою.

Бій за аеропорт зірвав план окупантів. Кілька гелікоптерів було знищено силами нацгвардійців, яким згодом надали підтримку 72-га окрема механізована бригада, 95-та та 80-та окремі десантно-штурмові бригади. Українська авіація та артилерія суттєво пошкодили смугу і висадка стала неможливою.

Знищений літак "Мрія" в Гостомелі

Виходячи із графіку наступу, який згодом став загальнодоступним, за 13 годин російські колони з білорусі мали здолати 200 км шляху та зайти у Стоянку на в'їзді у Кив з траси Е40.

Завдяки протистоянню та, зокрема, підриву мостів, швидкість вдалося уповільнити. На рубежі Стоянка-Гостомель-Демидів росіяни вийшли 27 лютого. Того ж дня відбулися бої в Бучі та Ірпені, під час яких було знищено десятки одиниць російської техніки.

Знищена техніка росіян на вулиці Вокзальній у Бучі

28 лютого супутники уперше зафіксували величезну колону російської техніки, яка рушила у напрямок Києва через прикордонне білоруське село Біла Сорока шляхом через Чорнобиль та Іванків на аеродром Гостомель. Станом на 1 березня 2022 року була довжиною у 56 км. До неї увійшли резервні БТГр і загальна кількість росіян, які намагалися захопити Київ цим напрямком, сягнула близько 20 тис.

1 березня російські БТРг розділилися. По одні групі розійшлися, наступаючи на Гостомель, у бік Фастова, на Димер, на село Раківка для захоплення переправи через річку Ірпінь та на Мощун. Саме село Мощун було воротами до Києва. 7 березня росіяни розпочали на нього активний наступ, який 11 березня перетворився на масований – з усіх боків.

"Я пам’ятаю, приїхав головнокомандувач Збройних сил з командувачем Сухопутних військ. Я вже на той момент п’ять чи шість діб не спав, головнокомандувач мене запитав: "Як в тебе обстановка?". Кажу: "Обстановка важка". Командувач Сухопутних військ зрозумів, що я не можу навіть нічого пояснювати, доповів що і як тут відбувається. Потім головнокомандувач каже: "Що плануєте робить?" Кажу: "Треба відходити, тому що..." Він каже: "Якщо відійдете – далі Київ". І попри те, скільки сюди противник завдав вогневого ураження, скільки сюди лягло тон снарядів, мін, боєприпасів, ракет, – люди вистояли", - розповідав про битву за Мощун командир 72-ох окремої механізованої бригади Олександр Вдовиченко.

Він згадував, як росіяни створили плацдарм для наступу на ділянці від Мощуна до Гути-Межигірської. Там зосередилися елітні частини агресора, зокрема 333 костромський полк вдв, підрозділи гру, підрозділи 155 бригадно-морської піхоти.

"Але завдяки тому, що річка Ірпінь розтеклася і в деяких місцях вона була більша, ніж 2,5 – 3 км, ворог не міг проводити логістику та евакуацію. Після того, як вони отримували там втрати, розуміли, що вони не можуть проводити вчасну евакуацію, підвозити боєприпаси. В кінці березня вони прийняли рішення на відхід з під міста Києва, при цьому понесли дуже великі втрати", - пояснював Вдовиченко.

Переправитися не могли через підрив дамби на річці Ірпінь. Українські захисники підірвали її 25 лютого, щоб не допустити прорив у бік Києва, і цей спрацювало. Програш росіян у битві за Мощун, який став неминучим 19-20 березня, називають ключовою подією у всій операції росіян із захоплення столиці.

Село Мощун

"Окупанти тричі намагалися здійснити тут переправу основних сил і прорватися на Київ. Наші бійці тричі не давали цього зробити. І зрештою відтіснили ворога та змусили його відступити. Втримавши Мощун, ми захистили столицю. Не впали. Вистояв Київ, а з ним – і вся Україна", - сказав президент Володимир Зеленський.

До битви за Мощун, яка стала переламною, було чимало прикладів військової звитяги та надзвичайно успішних дій українців. Наприкінці лютого та на початку березня в Бородянці російську техніку знищували коктейлями Молотова, на початку березня "Азов" зупинив окупантів біля Ворзеля, а під Макаровим було знищено кілька російських танків. 9 березня колону російських танків, майже полк, біля села Скибин знищили ССО "Азов" та бійці 72-ої бригади. До кінця березня перевага Сил оборони України вже була очевидною.

"Невдалі спроби наступу на Київ, у яких систематично знищувались війська противника на всіх напрямках, тривали до 19 березня, коли підрозділи Збройних сил РФ перейшли до оборони й почали окопуватись. Згодом, внаслідок контрнаступу ЗСУ, залишки російських підрозділів до початку квітня покинули територію Київщини", - констатували в аналітиці Генштабу ЗСУ.

Командувач Сухопутними військами України Олександр Павлюк підтвердив: росіяни справді мали намір взяти Київ за кілька днів і ставку робили на мобільність своїх дій:

"Розвідка, чіткість і правильність дій, зосередженість тих невеликих сил, які у нас були на відповідних напрямках, дали змогу зупинити цей швидкий темп. А коли темп зупинений, плани зруйновані, починається хаос. Російські війська змушені були змінювати свої плани. Це дало нам час підтягнути свої резерви, організувати оборону, підірвати мости, щоб не дати противнику розосередитися і вийти на оперативні простори. І, найголовніше, нанести дуже вразливі удари по їхнім військам".

Київщина після звільнення

Мощун було звільнено 21 березня 2022 року, 28 березня – Ірпінь, 31 березня – Бучу та Гостомель, а 2 квітня в області не лишилося російських підрозділів. Але лишилися сліди їхніх військових злочинів та тимчасової окупації.

Під час наступу росіян у лютому-березні 2022 року, під тимчасовою окупацією опинилися 180 населених пунктів Київської області.

"Ми заїхали в Бучу в перші дні. В Бучу, Гостомель, Горенку – страшно. Особливо мене приголомшила Буча і Бородянка – центр міста розвалений, ще догорають будинки, тіла людей, це страшно. В передових позиціях у них воювали регулярні частини рф, а позаду йшли кадирівці, вагнерівці, мародери, одним словом, і їхня росгвардія. Мародери і насильники", - згадував Вдовиченко.

За даними Київської обласної військової адміністрації, внаслідок російської агресії на Київщини пошкоджено та зруйновано понад 27 тисяч об'єктів, серед яких 24 тис. – житлові. Станом на зараз відновили 17 тисяч об'єктів.

Про те, що росіяни мінують усе навколо, у тому числі тіла загиблих, ставлять розтяжки у житлових будинках, стало зрозумілим під час звільнення області. Станом на зараз за даними ДСНС обстежено майже 30 тис. га територій в області, знешкоджено 82,2 тис. вибухонебезпечних предметів. Судячи із мапи ДСНС, територія області, яка перебувала під тимчасовою окупацією, досі лишається потенційно забрудненою вибухівкою. За словами начальника Київської ОВА Руслана Кравченка, на повне розмінування регіону знадобиться від 30 до 70 років.

Нерухомість можна відновити чи побудувати нову, територію розмінувати, але є те, чого не повернути – загиблі захисники Київської області, кількість яких точно не називають, та загиблі цивільні. Генеральний прокурор Андрій Костін констатував, що на території тільки Київської області станом на зараз задокументували понад 20 тис військових злочинів. Внаслідок злочинів загинули 2406 цивільних осіб та 1030 були поранені. Про підозру у злочинах повідомлено 193 особи, до суду відправлено обвинувальні акти щодо 130 осіб. Вироки мають вже 25 злочинців.

Буча, яку звільнили 31 березня 2022 року, стала першим страшним свідченням геноциду проти українців.

"Прокурори здійснюють процесуальне керівництво у кримінальному провадженні за фактом масових вбивств у Бучі у лютому-березні 2022 року. Це провадження налічує 268 кримінальних правопорушень щодо вбивств понад 350 цивільних осіб, які потенційно можуть бути віднесені до геноцидальних", - сказав Костін.

Після повномасштабного вторгнення була запроваджена почесна відзнака "Місто-герой України" за подвиг, героїзм та стійкість у захисті. Містам-героями є Волноваха, Маріуполь, Харків, Херсон, Чернігів, Миколаїв, Охтирка та три населених пункти на Київщині – Буча, Гостомель, Ірпінь.

Міст між Бучею та Ірпінем у Романівці на початку березня 2022 року

Нині, за словами Павлюка, навколо Києва три кільця оборони та близько тисячі кілометрів фортифікацій.

"Дуже посилили Чорнобильський напрямок. Адже до цього часу він не був врахований як оборонний рубіж. Ми зробили все, щоби варіантів раптового заходу противника не було", - запевнив командувач Сухопутних військ.

Військовий експерт Олексій Гетьман в ефірі "Ми – Україна" уточнив, що фортифікації, які побудовані та будуються навколо Києва, мають людей заспокоювати, а не лякати. Плани ворога амбітні, і про "Киев – русский город" пропаганда ворога говорить постійно, тому готуватися треба постійно.

"Люди починають реально оцінювати ситуацію, - констатував експерт, - Це не погано. Це не означає, що має бути паніка. Це означає, що має бути згуртованість. Нарешті, на третій рік війни, приходить розуміння, що ми усі на війні і всі дотичні, а не тільки Збройні сили чи окремі люди. Це слово вже заїжджене, але це наша вітчизняна війна".