На днях Financial Times висвітлило роль Китаю за особисто Сі Цзіньпіна у стримуванні кремлівського режиму путіна від застосування ядерної зброї у війні з Україною. Даний матеріал став черговим підтвердженням попередніх зливів та припущень аналітиків стосовно втручання Піднебесної. Це вкотре акцентує увагу на реалістичності сценарію використання ЯЗ на території України. Також згадайте нещодавню заяву президента США Джо Байдена. Підкреслю одразу, мети розводити панічні настрої немає. Водночас пам’ятати, що росія як країна-агресор входить до ядерного клубу, потрібно завжди. А отже міркувати про можливі цілі, виходячи із поставлених окупаційною армією завдань ми можемо.

Почнемо із застосування інформаційної "ядерної зброї", а саме використання ЯЗ, а також теми довкола ЗАЕС, для залякування країн Заходу. Причому мова йде як про керівництво окремих країн, що може мати вплив для гальмування запровадження нових пакетів санкцій. Як мінімум, згадайте роль Угорщини. Також це має сенс у хворобливій голові росіян з точки зору зірвати подальший поступ України шляхом євроатлантичної інтеграції. У цьому аспекті вкрай важливим є історичний саміт у Вільнюсі. Тож підняття ставок продовжиться аж до 11-12 липня. У цьому активно приймає участь невизнаний президент Білорусі Лукашенко, екс-президент рф Дмітрій Мєдвєдєв, член наукової ради при радбезі рф Сергій Караганов та вся палітра медійно розкручених осіб на федеральних медіа. Наголошую, що тиск відбувається як прямо на керівництво держав-партнерів, так і розвиток ядерних фобій безпосередньо у суспільствах країн євроатлантичної спільноти.

Але як щодо фактичного застосування?

Нормативно в національному законодавстві російська федерація не має перепон для використання ЯЗ. У своїй воєнній доктрині в чинній редакції ядерка може використовуватись навіть в умовах регіональної війни. Хоча і присутня констатація ролі ЯЗ як важливого фактору запобігання військовим конфліктам, у разі екзистенційної загрози у розумінні російської держави таке використання цілком можливе. Якщо проаналізувати роботу ворожої пропаганди в динаміці, то саме існування України, т.зв. "київського режиму" і подається у соусі питання виживання самої росії.

Зрозуміло, що найбільш логічною ціллю є столиця України ("бити по центру прийняття рішень"). Ворог мріє про тотальну демотивацію українців. І тут росіяни можуть використати нещодавній досвід підриву Каховської ГЕС та абсолютно недостатню реакцію світового співтовариства на цей теракт. І якщо останню гідротехнічну споруду окупант контролював з першого дня повномасштабної агресії, що дозволило закласти вибухівку всередині, то із Київською ГЕС так не вийде.

"Кинджали" вже показали свою неефективність завдяки віртуозності українських ППОшників на західних зразках техніки включно з Петріотами. Використанням ТЯЗ росіяни навіть спробують уникнути звинувачень щодо ядерної атаки на "мать городов русских". Більше того, окрім затоплення частини Києва та нижче по течії важко спрогнозувати подальшу цілісність мостів, що знаходяться у столиці. Це як залізничні сполучення, так і автомобільні.

Другий вимір – це удар по енергетичних можливостях України. Ми вкрай болісно, але пережили втрату генерації від ЗАЕС, а це 6 ГВт потужності. По-суті, лишається три атомні станції. Якщо з Рівненською більш вірогідний для агресора сценарій намагання захоплення об’єкту через Білорусь (але і його не допустять ЗСУ), то щодо Хмельницької та Південноукраїнської АЕС ворог може нанести серйозний удар включно з ТЯЗ. А це блоки, які активні, а не як на Запорізькій, де реактори перебувають у станах холодного і гарячого зупинів. Отже додатково з енергетикою продовжиться впровадження екоциду та хвороблива ідея путіна про "санітарну зону".

Шукати логіку в мотивації божевільних – справа невдячна

Третій вимір – нищення України як світової житниці та аграрного конкурента самої рф. Вже зараз внаслідок російської агресії в нашій державі заміновано третину територій. Експорт нашої продукції блокується. Навіть погоджений зерновий коридор фактично не працює. Спочатку росіянами гальмувалися інспекції, з кінця червня взагалі припинились на вхід, один з трьох портів заблокований. Використання ТЯЗ в південних регіонах може заблокувати можливість нашого експорту на довгі роки внаслідок знищення репутації та неліквідності продукції. Також цей сценарій може мати місце з точки зору відрізання Криму від материкової України.

Четвертий вимір – це удар по Заходу Україні з метою, по-перше, переривання логістичних маршрутів постачання техніки, по-друге, зупинити географічну трансформацію української промисловості, яка релокується для кооперації з європейською економікою. І, по-третє, це може мати пояснення як продовження боротьби з "клятими бандерівцями" та відсікання України від подальшого курсу європейською та євроатлантичною інтеграцією.

Загалом шукати логіку в мотивації божевільних – справа невдячна. Втім ми півтора роки є свідками подій, які навіть в умовах гібридної агресії росії з 2014-го, здавались фантастичними. Нині ми змушені серйозно відноситись до найбільш різноманітних викликів та загроз.

росія мріє про повторення Карибської кризи. Ворог прагне паніки. Натомість отримує спокій, що було підкреслено в інтерв’ю головнокомандувача Залужного для The Washington Post: "Мене це зовсім не зупиняє. Ми робимо свою роботу. Всі ці сигнали чомусь надходять ззовні: "Бійтеся ядерного удару". Ну що, нам здаватися?".

Тож нині українці мусять бути об’єднаними, світ має бути консолідованим. Саме в цьому кейсі російської ядерки ми бачимо співпадіння інтересів геополітичних центрів у Вашингтоні та Пекіні. І маємо це використати. Як для превентивних заходів та унеможливлення використання ЯЗ, так і стимулювання прийняття історичних рішень, для прикладу, стратегічної позиції НАТО про майбутнє членство України в альянсі.

Ігор Чаленко, голова Центру аналізу та стратегій