12 травня – річниця членства України у ЮНЕСКО. Зараз у нашій країні спеціалізованою установою ООН внесено до Списку всесвітньої культурної спадщини вісім об’єктів, один природний, а до списків нематеріальної культурної спадщини – п’ять елементів. Що собою являють ці 14 українських перлин, де їх можна побачити та чому це варто зробити?
Київ та Чернівці: Собор, Лавра, Резиденція
Собор святої Софії, Софійський собор, Софія Київська входить до списку ЮНЕСКО з 1990 р. Святиню зведено за часів Ярослава Мудрого у XI ст. За одними даними у 1017-1018 рр., бо у літописах є згадки про існування резиденції Київського митрополита вже тоді, за іншими – у 1037 р., після перемоги над печенігами.
Первісний стиль собору – візантійський. Зараз, після перебудов та разом із ансамблем, є уособленням українського бароко. Це найдавніший із збережених храмів Русі. Окрім визнаної світової архітектурної цінності, має художню, бо у соборі також збереглися мозаїки та фрески XI ст.
До об’єктів спадщини входить сам собор та прилеглі до нього монастирські споруди XVII-XVIII ст.: дзвіниця, дім митрополита, трапезна, брама Заборовського, південна в’їзна вежа, келії старост собору, семінарія. У 1987 р. реконструкція Софії Київської отримала Європейську золоту медаль з охорони історичних пам’яток.
Києво-Печерська Лавра також у списку ЮНЕСКО з 1990 р. На відміну від Собору, що є музеєм, використовується також з первісною релігійною метою. Монастир було засновано у XI ст., і пам’ятка у її нинішньому вигляді формувалася протягом 900 років.
До спадщини віднесено увесь архітектурний ансамбль Лаври, разом із унікальними підземними храмами, лабіринтами з печер. Основні пам’ятки: Успенський собор (підірваний під час Другої світової та зараз відбудований), церкви: Троїцька надбрамна, Всіх Святих, Трапезна, а також Велика дзвіниця, монастирські стіни, печери.
Ансамбль являє собою зразок барочної архітектури. Особлива цінність, яку відзначають у ЮНЕСКО, в тому, що дев’ять століть змін архітектурних стилів, інженерних удосконалень зараз відображені у Лаврі.
Резиденція митрополитів Буковини та Далмації, Чернівецький національний університет ім. Ю. Федьковича – пам’ятка архітектури, внесена до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО у 2011 р. Включено увесь ансамбль: резиденція, каплиця св. Іоана Сучавського, колишня семінарія з годинниковою вежею.
Його зведено у еклектичному стилі за проектом чеського архітектора Йозефа Главки. Будівництво тривало 18 років і завершилося у 1882 р. Тоді Буковина входила до Австро-Угорської імперії, і надання розкішної резиденції православному митрополиту було неабияким проявом толерантності.
Унікальність архітектури у поєднання цілої низки різноманітних елементів з різних стилів: візантійського, готичного, барокового, з додаванням національних мотивів. Звісно, час мав свій вплив на будівлі. Зокрема було замінено унікальну кольорову глазуровану черепицю на даху, але прискіпливо за оригіналом і в Австрії.
Львів та Одеса: історичні центри
Ансамбль історичного центру Львова внесений до списку ЮНЕСКО у 1998 р. Там визначають його високу автентичність: рельєф, планування вулиць, дизайн будівель з вітражами, розписами, оригінальним внутрішнім оздобленням. Втрати, яких зазнало місто, компенсуються органічною більш пізньою добудовою. Три тисячі гектарів історичного центру з 1975 р. є Національним історико-культурним заповідником із 209 пам’ятками.
ЮНЕСКО вносить до об’єкту Високий замок та Підзамче (найдавніша частина міста, що датується V ст.), Середмістя (розвиток у XIV ст. із добре збереженою східноєвропейською міською забудовою, релігійними спорудами ренесансної та барочної архітектури) та ансамбль Собору святого Юра (побудований у XVIII ст. у стилі бароко-рококо, з 1990 р. переданий Українській греко-католицькій церкві, у дзвіниці є найстарший в Україні дзвін першої половини XIV ст.)
Історичний центр Одеси увійшов до списку ЮНЕСКО останнім серед решти українських пам’яток – у 2023 р. Він є об’єктом під загрозою через відсутність контролю планування та невідповідну консервацію. Найвизначніші пам’ятки: Поле-Рояль, Одеський театр опери та балету (увесь ансамбль), Приморський бульвар, Потьомкінські сходи.
Особлива цінність центру Одеси, на думку експертів організації, у еклектиці – розмаїтті архітектурних стилів, що відображають мультикультурність міста під час промислової революції та його розквіту. Його називали "капсулою часу", що зберегла приклади містобудування позаминулого та минулого століть.
Львівщина, Франківщина та Закарпаття: дерев’яні церкви
Вісім старовинних церков у трьох областях України – частина спільного із Польщею об’єкту всесвітньої спадщини: Дерев’яні церкви Карпатського регіону, яких загалом 16.
Чотири пам’ятки знаходяться у Львівській області. Це церкви Святого Духа (с. Потелич, Жовківський район, початок XVI ст.), Собору Пресвятої Богородиці (с. Матків, Турківський район, XIX ст.), Святої Трійці, (м. Жовква, XVIII ст.), Святого Юра (м. Дрогобич, початок XVI ст.)
Дві пам’ятки – у Івано-Франківській області. Це церкви Різдва Пресвятої Богородиці (с. Нижній Вербіж, Коломийський район, XIX ст.) та Святого Духа (м. Рогатин, XVI ст.)
Дві пам’ятки – у Закарпатській області. Це церкви Вознесенська (сел. Ясіня, Рахівський район, XVI ст.) та святого Михайла (с. Ужок, Великоберезнянський район, XVIII ст.)
Два об’єкти у Дрогобичі та Рогатині є музеями, решта з переліку спадщини – функціонуючі церкви. В усіх під час реставрації та заміни окремих елементів використовували традиційні методи. Хоча будували їх у різні століття, техніка використовувалася одна й та сама – зрубна із складеним кутовим з’єднанням. Шість з вісьмох храмів вкриті дерев’яним ґонтом.
Особливість саме цих типів будівництва православних дерев’яних церков – у відображенні також культурних особливостей громад. Оскільки вони знаходяться у горах, то їхній розвиток був відокремленим від решти. У більшості церков збережені старовинні ікони та іконостаси.
Окупований Крим: Херсонес
Стародавнє місто Херсонес Таврійський та його хора стали об’єктом спадщини ЮНЕСКО незадовго до окупації Криму росією, влітку 2013 р. Пам’ятка знаходиться на узбережжі Чорного моря, у Севастополі.
Херсонес заснований у V ст. до нашої ери дорійськими греками. Це місто-держава, що існувала та розвивалася до XIII ст. Унікальність цієї перлини у відбитті одразу трьох античних традицій – Грецької, Римської та Візантійської.
Пам’ятка складається безпосередньо із старовинного міста – полісу, а також його хори (сільськогосподарської округи), половину з якої "з’їла" міська забудова. Площа – 40 гектарів, з яких розкопки проведено на десятьох. Великі реставраційні та консерваційні роботи не проводились, що грає на користь автентичності. Проте на той момент, як Херсонес внесли до всесвітньої спадщини, вже були нарікання щодо стану руїн. Бо деякі вже були сильно пошкоджені, а частина близькі до втрати. Яким є теперішні стан полісу та хори сподіваємося побачити у найближчому майбутньому.
Хмельниччина та Одещина: дуга Струве
Геодезична дуга Струве – один з найдивніших об’єктів культурної спадщини ЮНЕСКО. ЇЇ протяжність – понад 2820 км і пролягає вона через десять країн, у тому числі й через Україну. У нас під "парасолькою" установи чотири пункти дуги. Три – у Хмельницькій області: с. Катеринівка (пункт "Катеринівка"), с. Гвардійське (пункт "Фельштин"), с. Баранівка (пункт "Баранівка"). А також один пункт в Одеській області, у с. Стара Некрасівка (пункт "Старо-Некрасівка").
Зовні пункти не вражають, але визначним є сам проект. У XIX ст. протягом 40 років вчені-геодезисти визначали довжину дуги меридіану, що необхідно для становлення форми та розмірів планети. Започаткував роботу Василь Струве, астроном та геодезист, у 1819 р. для того, щоб створити карту Ліфляндії (історичний регіон, що зараз входить до Естонії та Латвії, а на початку позаминулого століття був губернією російської імперії).
Дуга – низка тріангуляційних пунктів (до спадщини ЮНЕСКО віднесено 34 оригінальні), що стартують у норвезькому Гаммерфесті та завершуються саме в Україні, у Старій Некрасівці.
Якщо дуже спрощено, то тріангуляція – це метод будівництва геодезичної мережи за допомогою трикутників. Геодезична дуга з тріангуляційних пунктів Струве стала першим точним (похибка склала тільки 2 см) вимірюванням довгого сегменту меридіана.
Пункти гдуги Струви в Україні віднесені до спадщини ЮНЕСКО у 2005р. І це останній з переліку культурних об’єктів всесвітньої спадщини. Але не останній із загального.
Карпати: первісні букові ліси
Україна – одна з 18 країн, де розташоване транснаціональне надбання: Стародавні та первісні букові ліси Карпат та інших регіонів Європи.
Чому саме буковими лісами опікується ЮНЕСКО? Бо за мільйон років бук виживав у несприятливих умовах. 11 тис. років тому, після останнього льодовикового періоду, він почав розширювати свій ареал. З огляду на те, що це відбувалося у різних середовищах, ліси дуже різноманітні. А з огляду на вік дерев, бо під опікою перебувають саме праліси, ще й надзвичайно величні.
В Україні маємо 15 таких лісових масивів і 25% від всього транскордонного природного об’єкту. Букові праліси є у Чорногірському, Мармароському, Свидовецькому, Угольсько-Широколужанському та Кузійському заповідних масивах (Закарпатська область, Карпатський біосферний заповідник), Ужанському національному природному парку (Закарпатська область, Ужанський національний природний парк).
Елементи нематеріальної спадщини
Петриківський розпис внесено до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини у 2013 р. Це декоративно-прикладне візерункове малярство, що народилося на Дніпровщині у селищі Петриківка. Фантастичні квіти, птахи, візерунки прикрашали спочатку стіни в хатах, а потім посуд, меблі, музичні інструменти. Він є підкреслено декоративним: силуетний, наче розгорнути на поверхні.
Косівська мальована кераміка внесена до Репрезентативного списку ЮНЕСКО у 2019 р. Регіон походження – прикарпатське місто Косів, час – від XVIII ст. Особливість в тому, що виготовляється з місцевої глини із забіленням у трьох основних кольорах: зеленому, жовтому та коричневому.
Козацькі пісні Дніпропетровщини внесено до об’єктів спадщини, що потребують термінової охорони, у 2016 р. Це усна традиція виконання козацьких пісень (на території Нижньої Наддніпрянщини у XVI-XVIII ст. було п’ять січей). Особливість не тільки у самих піснях, а й у виконанні – протяжному, як правило, без музикального супроводу. Пісні виконують на багато голосів, у медитативній манері. Оскільки від початку козацькі пісні були чоловічими, жінки намагаються брати саме таку манеру, і пісні виконуються гучним глибоким голосом.
Орьнек, національний кримськотатарський орнамент, став нематеріальною спадщиною у 2021 р. Він складається з геометричних та рослинних елементів і широко розповсюджений. Він присутній у текстильних виробах, на меблях, в ювелірних прикрасах, в архітектурі. Має близько 35 символів із різними значеннями: мигдаль – дівчина, тюльпан – юнак, троянда – заміжня жінка, кипарис – чоловік.
Культура приготування борщу стала об’єктом нематеріальної культурної спадщини, що потребує термінової охорони, у 2022 р. Шалене різноманіття рецептів залежить від регіону та нагоди приготування – чи є страва повсякденною, святковою, обрядовою. Але основа основ, яка не викликає заперечень ні у кого – це буряк (сирий, тушкований, варений, заброджений). Ми ж наведемо реконструкцію рецепту 1830 р. у виконанні американського кухара.
Раніше "Ми - Україна" зібрав 15 фактів про одну з найбільш відомих у світі українських історичних пам’яток: Конституцію Пилипа Орлика.
