США схиляються до надання Україні касетних боєприпасів, і оголосити про це можуть вже на початку липня. Йдеться про вдосконалені звичайні боєприпаси подвійного призначення (DPICM). Україна ще минулого року просила Вашингтон про надання цих снарядів. У чому особливість і руйнівна сила касетних бомб і як вони допоможуть українській армії подолати російських окупантів — у матеріалі "Ми-Україна".

Що таке касетні бомби

Касетні боєприпаси — це різновид снарядів з тонкими стінками. Вони складаються з наконечника, корпусу, порожнистої форми-оболонки. Цю форму наповнюють дрібними осколками, авіамінами, мінами різного призначення (протитанкові, протипіхотні, запальні). В одному боєприпасі загальна маса такого небезпечного начиння може становити до 10 кг. Також касетні снаряди можуть бути зроблені під артилерію й тактичні ракети.

Піонером в області створення касетних бомб була нацистська Німеччина. Пілоти Люфтваффе 1939 року застосовували своєрідні касетні боєприпаси проти польської піхоти й кавалерії. Наприклад, снаряд АВ 250-3 зовні нагадував звичайну бомбу, але був начинений 108 маленькими мінами осколкового типу SD-2.

Одна касетна бомба може містити щонайменше десять мін та дрібних деталей до них. Вони знаходяться на спеціальних стінках-перегородках. Тобто в касетній бомбі розміщується велика кількість маленьких бомб. Після детонації в повітрі вони розсипаються по всій зоні ураження.

Часто снаряди, які розміщуються в касетній бомбі, начиняються дрібними осколками та іншими подібними елементами. Вони вирізняються широким спектром дії та застосовуються для ураження живої сили або для ліквідації колон техніки.

Касетні бомби часто застосовували в Косово, Іраку, Лівані, Афганістані. США використовували їх у Югославії під час військового конфлікту у 1999 році та під час війни в Афганістані 2001-го. Ізраїль скидав касетні бомби на Ліван під час збройного конфлікту 2006 року. 2011 року ці боєприпаси застосовували війська Муаммара Каддафі під час лівійського конфлікту в місті Місурата.

У 2022 році Росія неодноразово скидала і продовжує скидати касетні бомби на міста України, в тому числі — на житлові квартали. Окупанти застосовують касетні боєприпаси переважно реактивних систем залпового вогню, насамперед "Ураган" та "Смерч".

Існує кілька типів касетних бомб:

• Запалювальні — їх використовують для підпалу об’єктів, містять напалм або білий фосфор, протитанкові та протипіхотні елементи, саме такі касетні бомби під назвою "Хлібний кошик" Молотова були застосовані Радянським Союзом взимку 1939-1940 років;
• Протитанкові — авіабомби, перебувають всередині, мають кумулятивні боєголовки, які пробивають броню бронемашини чи танка;
• Протипіхотні — використовуються осколкові бомбочки, які розраховані на знищення м’яких (неброньованих) об’єктів;
• Мінувальні — мінні боєприпаси вибухають не відразу, а поводять себе як звичайні наземні міни;
• Протиаеродромні — розраховані на проникнення через бетон перед вибухом, щоб знищити чи значно ушкодити поверхню злітно-посадкової смуги;
• Хімічні — протягом 1950-1960-х років в Радянському Союзі розробляли касетні бомби для поширення хімічної зброї.

Як працюють касетні бомби і в чому їхня небезпека

Зазвичай касетні бомби завантажують у спеціальний відсік на борту винищувача. Після цього літак підіймається в повітря. Пілот отримання наказу пілот скидає касетний снаряд. Випущений боєприпас у заданій попередньо точці випускає парашут, щоб загальмувати. Згодом снаряд вирівнюється у горизонтальному положенні.

Після цього касетна бомба починає позбавлятися своєї смертоносної начинки. Всі скинуті міни чи авіабомби також мають невеликі гальмівні пристрої, які допомагають перенести їх у вертикальне положення. Вважається, що один снаряд авіабомби здатний "прошити" броню товщиною до 17 см.

Впущені з касетної бомби суббоєприпаси можуть підриватися безпосередньо під час приземлення. Але також можуть використовуватися й для дистанційного мінування або відкладеного підриву.

Окрім потужної вибухової сили касетна бомба має й приховану загрозу. З різних причин (дефекти у детонаторах тощо) не всі міни, які випускаються з оболонки, вибухають одразу. Решта здатні глибоко занурюватися в ґрунт і довгий час там зберігатися без детонації, вибухаючи при контакті зі сторонніми предметами.

За попередніми даними, близько 5% авіабомб не спрацьовують і перетворюються на землі на звичайні протипіхотні міни. Отже, касетні боєприпаси є зброєю неконкретного ураження, що несуть небезпеку для всіх в зоні використання. Дезактивувати її надзвичайно складно, а вибуховий елемент дає надзвичайно велику кількість уламків, які спричиняють надмірну шкоду та велику кількість жертв.

Чому касетні боєприпаси заборонені у деяких країнах

Конвенція, яка заборонила використання касетних боєприпасів була прийнята у 2008 році в Дубліні (Ірландія) і набула чинності 2010 року. Її підписали понад 100 країн. Однак ні Україна, ні США не входять до числа  підписантів договору про заборону цього виду зброї.

Інші великі розробники, виробники та користувачі КБ — Китай, Індія, Бразилія, Пакистан, Ізраїль та росія — не брали участі в процесі розробки та прийняття Конвенції. Тож затягування Пентагоном постачань касетних боєприпасів ЗСУ навряд можна пов’язувати з небажанням порушувати цю Конвенцію.

Втім, у США діють певні обмеження на постачання DPICM. Зокрема закон, який забороняє експорт касетних боєприпасів, якщо рівень відмови становить понад 1%. Також у США мають враховувати позицію союзників по НАТО. Зокрема Німеччини, яка поки що не дала “зелене світло” на відправку касетних бомб в Україну.

У Human Rights Watch пояснюють, що касетні боєприпаси загрожують цивільному населенню. По-перше, вони поширюють суббоєприпаси на велику площу і не можуть відрізнити солдатів від цивільних. По-друге, багато суббоєприпасів не вибухають при ударі й стають звичайними мінами.

До чверті суббоєприпасів можуть залишатися на землі й становити небезпеку цивільному населенню протягом місяців, років або навіть десятиліть після конфлікту.

Їх можуть ховати в яскравих предметах, які привертають увагу. Таку річ можна підняти як дитина, так і доросла людина. Й вибухнути вона може або одразу в руках, або за якийсь час, якщо людина принесе її, наприклад, в будинок. Через невеликий розмір снаряди можуть не помітити фермери, які обробляють поле.

Для чого ЗСУ потрібні DPICM та інші касетні боєприпаси

Сьогодні Вашингтон розглядає можливість передати Україні вдосконалених звичайних боєприпасів подвійного призначення (DPICM). США мають у своєму запасі близько 3 млн цих боєприпасів. Вони б стали серйозним підсиленням для ЗСУ проти російського війська – таку думку висловлюють американські військові.

Заступниця помічника міністра оборони США Лаура Купер каже, що касетні боєприпаси посилили б українську армію. Вони можуть бути особливо корисні проти російських військових, які знаходяться в окопах".

Зазначимо, що DPICM - це артилерійські снаряди з касетною бойовою частиною з 88 окремих суббоєприпасів. Вони гарантовано накривають зону з діаметром 300 метрів. Завдяки цьому один такий снаряд виконує роботу десятків звичайних осколково-фугасних.

Це означає, що використання DPICM зменшить потребу ЗСУ в боєприпасах, зменшить кількість необхідних пострілів для виконання вогневого завдання. Це не тільки збереже ресурс артилерійських систем, але й знизить ризик для життя українських артилеристів.

Але нашим військовим потрібні не лише DPICM. Україна також відправила до США запит на отримання суббоєприпасів від касетних авіабомб Mk-20 Rockeye II. Ці снаряди вже не виробляються, але їх досить багато на складах зберігання.

Важливо, що мова не йде про самі авіабомби, а саме про їхні суббоєприпаси. У ЗСУ планують використати їх для оснащення дронів. Для скидання з БПЛА суббоєприпас для авіабомби дуже добре підходить. Він уже має відповідну аеродинаміку, детонатор та хороші уражаючі можливості при відносно невеликих габаритах.

"Українські військові вважають, що ці суббоєприпаси мають кращу бронебійну здатність, ніж зброя, яку вони скидають із безпілотників", — сказав Адам Сміт, представник демократів у комітеті Палати представників у справах збройних сил.

Також варто згадати, що США мають на озброєнні касетні боєприпаси для винищувачів F-16 під назвою CBU-105. Він оснащується зарядами класу Sensor Fuzed Weapon (SFW). Бомба містить 10 суббоєприпасів BLU-108/B, що мають інфрачервону головку самонаведення.

Ці боєприпаси призначені для ураження бронетехніки шляхом попадання у слабозахищений дах.Після розкриття касети боєприпас опускається на парашуті та потім веде пошук цілі. Після виявлення запускається ракетний прискорювач і відбувається знищення танка чи автомобіля пострілом.

Ймовірно, ці бомби можуть почати надавати США після того, як українські Повітряні сили отримають F-16.

Нагадаємо, у Міністерстві оборони США не підтвердили готовність передати далекобійні ракети ATACMS Україні.