Під час ракетних обстрілів російські окупанти часто використовують стратегічну авіацію, зокрема бомбардувальники Ту-95 і винищувачі МіГ-31. Останні є носіями аеробалістичних ракет “Кинджал”. Здійснюючи пуски зі своєї території ворог поки що недосяжний для українських військових. Однак завдяки західній техніці ЗСУ вправно збивають різні типи російських ракет. Що відомо про літаки Ту-95 і МіГ-31, яку зброю вони можуть нести і як наше ППО протидіє обстрілам — у матеріалі “Ми-Україна”.

Ту-95: історія, характеристики, озброєння

Ту-95 — це стратегічний бомбардувальник-ракетоносець. Розробили та прийняли на озброєння його у 1950-х роках. Саме у той час в СРСР наполягали на необхідності мати власний стратегічний міжконтинентальний бомбардувальник.

Як відомо, 1949 року в СРСР з'явилась атомна бомба. Доставляти її міг лише Ту-4 якому не вистачало потужності, щоб довезти бомбу до США. Тому перед розробниками постало завдання створити такий літак, який би долетів до США, з високою швидкістю та дальністю. Для цього Ту-95 оснастили спеціально під нього розробленими турбогвинтовими двигунами НК-12.

У 1956 році Ту-95 поставили на серійне виробництво, однак модель на той час уже застаріла. Адже США ще 1953 року тали виробляти надзвукові винищувачі-бомбардувальники F-100 Super Sabre

Хоча Ту-95 застав ще Сталіна, він досі залишається основним стратегічним ракетоносцем Повітряно-космічних сил рф. Головне призначення Ту-95 – знищення стратегічних об’єктів у тилу ворога, за будь-яких погодних умов та в будь-який час доби. Ще одна роль цього літака – ракетоносець. Він може нести до шести ракет у внутрішній барабанній установці.

Раніше рф переконувала, що Ту-95 обладнаний найпотужнішими у світі турбогвинтовими двигунами НК-12. Турбіна та редуктор цього двигуна нібито мають рекордно високий коефіцієнт корисної дії.

Однак з огляду на те, що НК-12 був розроблений ще у радянські часи й відтоді просто модернізувався, навряд його можна назвати  найпотужнішим. Спроби пристосувати радянщину до сучасності не мають нічого спільного з сучасними військовими технологіями.

У Ту-95 безліч модифікацій, проте наразі російська армія має на своєму озброєнні близько 45 одиниць Ту-95МС та 18 бортів Ту-95МСМ.

Озброєння Ту-95

Ту-95МСМ можуть нести більш сучасну крилату ракету Х-101. Це крилата ракета, яку росіяни запускають з Каспійського моря. Дальність польоту – до 5000 км. Бойова частина важить 430 кг. Ці ракети важко збивати через непрогнозовану траєкторію руху, тому що вони можуть змінювати ціль вже після запуску.

Оскільки Х-101 не вміщається у внутрішній відсік із барабанною пусковою установкою, Ту-95МСМ може нести ці ракети лише на зовнішній підвісці.

Усі інші моделі здатні нести лише радянські ракети Х-55 або Х-555. Це радянські ракети, що були модернізовані й підвищили дальність польоту з 2000 км до 3500 км.  Бойова частина – 450 кг.

Технічні характеристики Ту-95:

• Довжина літака – 49 м;
• Висота – 13 м;
• Площа крила – 310 м²;
• Стрілоподібність крила – 35°;
• Максимальна швидкість польоту – 1 000 км/год;
• Стартова маса – 160 тис. кг;
• Дальність польоту – 15 тис. км.

Характеристики Ту-95МС:

• Екіпаж – 7 осіб;
• Довжина – 49,09 м;
• Розмах крил – 50,04 м;
• Максимальна злітна маса – 185 тис.;
• Максимальна швидкість – 830 км / год;
• Бойове навантаження – до 6 крилатих ракет Х-55/555 у внутрішній барабанній установці.

МіГ-31: що відомо про “кинджалоносців”

МіГ-31 - це радянський висотний винищувач-перехоплювач дальнього радіуса дії. Цей двомісний і надзвуковий літак, розробили у 1970-х роках. Винищувач конструювали за схемою літака МіГ-25, але з двомісним екіпажем – льотчик і штурман-оператор. Спершу МіГ-31 розробляли для перехоплення авіаційних крилатих ракет. Тому кілька років ці літаки були спецпідрозділом у складі ППО.

Сьогодні МіГ-31 призначений для перехоплення і знищення повітряних цілей на малих, середніх і великих висотах. Літак може працювати в будь-який час доби та за будь-яких погодних умов. Крім того, він здатен працювати під час застосування противником активних і пасивних радіолокаційних перешкод.

Винищувач оснащується приладами радіоелектронної боротьби інфрачервоного і радіолокаційного діапазонів. МіГ-31 може виконувати завдання за підтримки автоматизованої наземної цифрової системи управління. Система здатна координувати одночасно чотири літаки, якщо їхня відстань один від одного становить до 200 км.

Також ці винищувачі є носіями ракет Х-47М Кинджал. Це аеробалістична ракета із дальністю польоту до 3000 км. Бойова частина важить 500 кг. Вважається, що кількість цих ракет в окупантів невелика – всього кілька десятків.

Але далеко не кожний МіГ-31 має можливість запуску цієї ракети. Для цього призначена окрема модернізація МіГ-31К, хоча візуально спеціалізований носій не відрізняється від МіГ-31 та МіГ-31БМ.

Максимальна дальність ураження комплексу з МіГ-31К – 2 тис. км. Крім того, винищувач може нести лише одну ракету Кинджал. Окрім “кинджалоносної” версії МіГ-31 має ще багато модифікацій:

• МіГ-31Б – серійна модифікація МіГ-31, оснащена системою дозаправлення в повітрі;
• МіГ-31БС – це МіГ-31, модернізований до рівня МіГ-31Б, але без функції дозаправлення в повітрі;
• МіГ-31БСМ – модернізація МіГ-3Б 2014 року без дозаправлення в повітрі;
• МіГ-31БМ – сучасна версія МіГ-31;
• МіГ-31Д – здатен нести протисупутникову ракету 79м6 Контакт для ураження орбітальних об’єктів, які летять досить низько;
• МіГ-31Ф – багатоцільовий фронтовий винищувач, призначений для атак наземних цілей.

Також МіГ-31 може бути носієм ракет Р-37 – це радянська зброя класу "повітря-повітря" великої дальності (понад 300 км). Загалом, МіГ-31 здатний нести чотири ракети й два підвісні баки. Після закінчення вироблення баків винищувач може їх скинути.

Дальність польоту винищувача без ракет може сягати 2 480 км, тривалість - 2 год 44 хв. Якщо МіГ-31 заряджений чотирма ракетами, він може пролетіти 2 400 км, перебуваючи в небі 2 год 35 хв.

Тактико-технічні характеристики МіГ-31:

• Екіпаж – дві людини;
• Розмах крил – 13 460 мм;
• Площа крила – 61,62 м²;
• Маса в повній комплектації – 39 150 кг;
• Максимальна злітна маса – 46 750 кг;
• Максимальна швидкість: 1 500 км/год (на малій висоті), 3 100 км/год (на великій висоті);
• Швидкість – 950 км/год (дозвукова); 2 500-2 800 км/год (надзвукова);
• Дальність – 1 450 км (на висоті 10 тис. м); 3 тис. км (без дозаправлення);
• Радіус дії – 720 км;
• Тривалість польоту – до 3,3 год.

Чим Україна захищається від російських обстрілів

В Україні ППО поділяють за завданнями, які вони виконують. У нас є дві системи захисту неба:

• ППО Військово-повітряних сил — призначені для захисту повітряного простору та важливих об'єктів інфраструктури. Тут на озброєнні стоять системи середнього радіуса дії
• ППО сухопутних військ, що призначені для прикриття військ на полі бою. Тут задіяні переважно системи малого та ближнього радіуса.

Сьогодні на озброєнні ППО ВПС України стоять:

• Наземні зенітно-ракетні та артилерійські комплекси: С-300 ранніх модифікацій, модернізовані С-125 "Печора", "Бук" М-1, зенітні установки ЗУ-23.
• Винищувачі: Су-27, Міг-29 з ракетами Р-60, Р-73, Р-27.
• Радіолокатори різного призначення.

ППО Сухопутних військ України мають на озброєнні:

• Пересувні комплекси: "Оса-АКМ", Зенітні самохідні установки "Шилка", та "Тунгуска", Стріла-10, зенітні установки ЗУ-23.
• Переносні зенітно-ракетні комплекси "Стріла" та "Голка".

Також на озброєння ЗСУ стоїть багато зразків західної техніки:

• Німецькі комплекси ближнього радіуса дії IRIS-T SLM;
• Комплекси ближнього радіуса NASAMS 2 із США;
• Американські ЗРК малого радіуса MIM-23 "Hawk" з Іспанії;
• Французькі ЗРК малого радіуса "Crotale";
• Американські ЗРК дальнього радіуса дії Patriot;
• Німецькі ЗСУ "Gepard";
• Британські Stormer HVM із ракетами "Starstreak";
• Американські ПЗРК "Stinger";
• Британські ПЗРК "Starstreak";
• Французькі ПЗРК "Mistral";
• Польські ПЗРК "Grom" та "Piorun";
• Протидронова система VAMPIRE із США;
• Чеські зенітні комплекси Viktor.

Дальність роботи комплексу ППО є ключовою характеристикою, але вона залежить від багатьох факторів. Так, дальність виявлення цілей залежить від радара. Вона завжди більша за дальність, на яку може бути запущена ракета. На озброєнні комплексу може бути відразу кілька ракет з різними характеристиками. Відповідно й дальність ураження цілі буде різнитися.

Дальність також залежить від самої цілі, її характеристки і можливостей. Тут має значення і висота й напрямок польоту. Та й для ракети-перехоплювача є різниця, зближуватися з ціллю чи наздоганяти її. Також дальність роботи ППО залежить і від режиму роботи радіолокатора.

Варто нагадати, що зенітні ракети не дають можливості ураження цілі 100%. І жодна система не гарантує, що всі цілі будуть виявлені й збиті. Навіть найсучасніші зразки західного ППО мають свої обмеження. А ворог завжди має технічні та тактичні прийоми подолання протиповітряної оборони.  

Так, росіяни іноді намагаються "перенаситити" українське ППО. Для цього вони випускають більше ракет і дронів, аніж, на їхню думку, можуть перехопити комплекси ППО. Частина буде збита, але щось точно прорветься.

Часом ворог старається обійти наші радари й залишитись невидимим для ППО. БПЛА і ракети прагнуть подолати небезпечну зону ховаючись за радіогоризонтом та рельєфом. Ще один спосіб — летіти на максимально великій чи низькій висоті. Але в останньому випадку цілі потрапляють у зону дії ПЗРК.

Інша одна розповсюджена тактика рф — атакувати з різних напрямків, аби ППО не могло зафіксувати всі ракети. Це добре працює проти радянської техніки. Але сучасні західні ЗРК можуть відстежувати десятки цілей одночасно.

Водночас українська ППО сьогодні може вважатись однією з найкращих. Комбіновані системи західних і радянських зенітно-ракетних комплексів, досвід і вправність військових і можливість поповнювати запаси ракет від союзників дають високий рівень влучань.

Крім того, не припиняються поставки сучасних ЗРК з країн НАТО, що означає подальше укріплення наших ППО, зокрема Patriot’ами. До кінця 2024 року Україна отримає ще п’ять цих ЗРК. Нагадаємо, що ці комплекси успішно зруйнували міф про те, що російські “Кинджали” неможливо збити.

Нагадаємо, Австралія веде переговори зі Сполученими Штатами та Україною про передачу Києву винищувачів американського виробництва McDonnell Douglas F/A-18 Hornet.