Терористична політика росії в Україні та світі показала, що приватні військові кампанії є обов'язковою складовою агресії рф. Однак практика використання невеликих приватних армій поширена й на Заході. ПВК легально існують у США та Великій Британії й регулюються відповідним законодавством. Однак у випадку з рф можна казати, що приватні армії є частиною регулярних військ окупантів.  Що таке ПВК, які завдання виконують і чому "Вагнер" не слід вважати звичайними найманцями? Про це — у матеріалі "Ми-Україна".

Комерційні армії: як влаштований бізнес ПВК

Приватні військові компанії (ПВК) — це  комерційні структури, що пропонують спеціалізовані послуги, які пов'язані з участю у війнах і військових конфліктах. Зазвичай ідеться про бойові операції, стратегічне планування, збір розвідувальної інформації, оперативну підтримку і логістику, підготовку, постачання, поставки, обслуговування.

Саме так визначають ПВК фахівці Женевського Центру демократичного контролю за збройними силами.

Водночас американські експерти вважають, що "ПВК є не що інше, як орієнтовані на прибуток організації, які надають професійні послуги, пов’язані з веденням війни. Це корпоративні організації, які торгують воєнним мистецтвом, – включаючи рекомендації тактики бойових дій, стратегічне планування, збір розвідувальних даних, навчання військ і технічну допомогу".

Загалом ПВК спеціалізуються на:

• Охороні дипломатичних та інших представництв, аеропортів, високих посадових осіб, бізнесменів;
• Прикритті конвоїв армій та ООН, тиловому забезпеченні;
• Охороні нафтових полів, енергетичних об’єктів, інфраструктури;
• Розмінуванні та знищенні боєприпасів;
• Підготовці воєнних і поліцейських, інструкторській роботі, військовому перекладі;
• Утримання під вартою ув’язнених;
• Захисті кораблів від піратів;
• Розвідувальній діяльності.

Сьогодні існує понад 150 компаній, які пропонують такі послуги в більш ніж 50 країнах світу. Розміри ПВК варіюються від невеликих консультаційних фірм до величезних транснаціональних корпорацій.

Ринок приватних військових компаній сьогодні дуже активний. Постійно утворюються нові структури, різні за розміром та спеціалізацією. Процвітанню бізнесу ПВК сприяють транснаціональні корпорації, державні оборонні відомства та уряди воюючих країн. Сучасні ПВК, тісно пов’язані із політичними елітами, володіють колосальними статками, потребують захисту своїх інтересів за найменшим контролем держав.

ПВК відповідають сучасній стратегії ведення бойових дій західними державами у локальних конфліктах. Адже провідним наземним компонентом у подібних операція стали сили спеціального призначення та допоміжні формування із підготовленого місцевого населення.

За ступенем навченості та оснащеності ПВК фактично стали різновидом сил спеціальних операцій, мало поступаючись ССО збройних сил євроатлантичних держав. Так, приватні військові фірми були активними діючими силами у війнах в Анголі, Хорватії, Сьєрра-Леоне й ефіопсько-еритрейському конфлікті, інших локальних зіткненнях.

Хто є клієнтами приватних військових компаній

Держави, міжнародні та неурядові організації, гуманітарні агентства й агентства з розвитку, багатонаціональні корпорації та навіть окремі люди можуть укладати договори з ПВК на отримання військових послуг. Коли одним з учасників таких контрактів виступає держава, часто це є вимушеною мірою, що необхідна для компенсації браку можливостей власних збройних сил.

Зокрема ПВК можуть пропонувати свої вміння у галузі високих технологій, де збройні сили не можуть дозволити собі підготовку відповідних фахівців або надати їм гарні перспективи кар'єрного росту. В інших випадках ПВК компенсують відсутність тих або інших військових підрозділів.

Окремі особи і групи іноді використовують ПВК для своєї корисливої мети, таких як повалення урядів або захист своєї протизаконної діяльності. Прикладом може бути діяльність ПВК "Вагнер" у країнах Африки, зокрема в Судані.

Кого беруть у найманці та скільки платять

ПВК складаються, переважно, із висококваліфікованих, досвідчених армійських генералів, офіцерів, колишніх співробітників спецслужб та військ спеціального призначення, інших профільних спеціалістів, зокрема – психологів, ІТ-спеціалістів, фахівців із дестабілізації банківських систем.

Вони укомплектовані переважно ветеранами ССО, спецслужб, розвідпідрозділів армії, поліції, а також кадровими оперативниками спецслужб, які беруть тривалі відпустки. Компанії ієрархічно організовані, а корпоративна форма дає їм певні переваги в плані ефективності.

Будучи комерційними підприємствами, вони зв’язані за допомогою складних фінансових механізмів з іншими фірмами як у межах власної галузі, так і поза нею. Чимало з найбільших фірм є відділеннями великих транснаціональних корпорацій.

Зарплати бійцям ПВК зазвичай на порядок вищі, ніж у звичайних військових. Кваліфіковані співробітники ПВК можуть отримувати близько $300-800 на день. Тоді як солдати й сержанти армії США отримують $1500-5000 у місяць. Зрозуміло, що таке утримання приваблює досвідчених фахівців. А для людей війни з менш багатих країн (зокрема пострадянських) така платня виглядає фантастичною.

Які міжнародні норми визначають діяльність ПВК

Щодо міжнародного регулювання діяльності ПВК, то найманців не розповсюджуються гарантії, які надаються військовополоненим чи комбатантам. Зокрема й гарантія захисту від кримінального переслідування за сам факт участі у збройному конфлікті.

Водночас міжнародне гуманітарне право зобов’язує усіх учасників конфлікту, зокрема й ПВК, дотримуватись низки заборон. Наприклад, щодо насильства над цивільними особами, зокрема вбивств чи катувань, актів терору й мародерства.

Також міжнародне право також не дозволяє державам уникнути відповідальності за їхній вплив на порушення, скоєні ПВК, якщо вони діяли під контролем держави. Тобто якщо держава здійснювала контроль над злочинними діями ПВК через фінансування, оснащення, планування тощо. У таких випадках держава теж нестиме відповідальність за порушення.

Війна як бізнес: західні ПВК та їхня діяльність

Найбільш відомі у світі ПВК базуються у США та Британії. Однією з таких є американська охоронна фірма Blackwater ("Чорна вода"). Її заснували в 1997 році колишній спецпризначенець Ерік Принц і тренер зі стрільби Ел Кларк.

У 2003 році бійці корпорації відзначились своїми діями в Іраку та Афганістані. Офіційно бійці Blackwater займалися навчанням підрозділів місцевої поліції та армії. Насправді ж вони брали безпосередню участь у військових операціях.

Також ця ПВК долучилась до рятувальних операцій по ліквідації наслідків найруйнівнішого урагану в історії США "Катріна". Туди було направлено близько двох сотень співробітників Blackwater.

У 2010 році ПВК перейменували в Academi але суті її діяльності це не змінило. Зараз це величезна військова компанія, яка спеціалізується на замовленнях в проведенні військових операцій та супроводженні вантажів. У неї є багато підрозділів, кожний з яких виконує ту чи іншу функцію:

• Blackwater Airships займається конструюванням безпілотників;
• Blackwater Maritime Solutions готує спецпризначенців військово-морських сил багатьох країн;
• Blackwater Armored Vehicle займається конструюванням легкої бронетехніки;
• Raven Development Group займається будівельною діяльністю;
• К-9 займається підготовкою службових собак;
• Xe Watch, яка моніторить всю діяльність підрозділів корпорації, збирає інформацію про військові конфлікти, контрабандну зброю та інші дані з військової сфери.

Другою найбільшою приватною охоронною компанією в світі є британська G4S. Ця ПВК з понад 657 тисячами працівників надає послуги у сфері безпеки. Представництва компанії розташовані в 125 країнах світу.

Основна діяльність компанії зосереджена на наданні охоронних послуг з безпеки грошей та комплектації служб безпеки. Співробітники G4S забезпечують утримання правопорушників під вартою від імені поліції, охороняють аеропорти.

Компанія також надає логістичні послуги банкам і забезпечує управління грошовими коштами. G4S бере участь в процесах консалтингу, ризик-менеджменту і підтримки безпеки в районах з обмеженою інфраструктурою безпеки. Ще одним напрямком компанії є наземне розмінування боєприпасів і навчання персоналу.

Відповідно до спеціалізації G4S, її клієнтами є як уряди різних держав, корпорації, фінансові установи та комунальні підприємства. Зокрема аеропорти й морські порти, логістичні та транспортні провайдери.

Іншою британською ПВК є Aegis Defence Services. Її заснував у 2002 році колишній офіцер британської армії Тім Спайсер. Сьогодні компанія має свої офіси в Кенії, Іраку, Непалі, Бахрейні, Афганістані та США.

Співробітники даної компанії займаються охоронною діяльністю в гірничорудній і нафтогазовій індустріях, а також у дипломатичному та урядовому секторах. Зокрема фірма мала контракти з американським урядом щодо забезпечення безпеки в Іраку і охорону урядовців США в Кабулі.

Компанія також надає послуги збройного персоналу для американського уряду і місій ООН. Її діяльність поширюється на Ірак, Китай, Грецію, Конго, Косово, Нігерію, Судан, Швецію і Швейцарію, Туніс, Бахрейн тощо. Словом, на країни, де проводиться робота з оцінки ризиків і захисту нафтових компаній.

Ще одну американську ПВК під назвою FDG Corp (Fort Defence Group Corporation) зі штаб-квартирою у Джексонвіллі. Ця ПВК відзначилась практично у всіх гарячих точках світу — Сомалі, Аденській затоці, Іраку, Гвінеї-Бісау, Ізраїлі, Палестині, секторі Газа і Афганістані.

FDG Corp займається наданням таких послуг, як охорона суден і вантажів, військова логістика, морські та сухопутні перевезення, навчання спеціальних підрозділів і груп охорони для дій в районах високого ризику, військове консультування.

 У2006-2007 роках бійці  FDG Corp займались транспортуванням гуманітарних і військових вантажів в Африку та охороною блокпостів в провінції Анбар (Ірак). Також бійці компанії відзначилися участю в операціях в Іраку "Лис пустелі" і "Буря в пустелі", а також супроводом танкерів з нафтою з порту Умм-Каср в країни Індокитаю.

Кремлівські “музиканти”: що не так з ПВК “Вагнер”

Варто почати з того, що законодавство рф забороняє найманство і створення приватних військових компанії. На відміну від США й Британії, де осоновні прибутки ПВК легально отримують з держзамовлень, у росії така діяльність взагалі заборонена.

Однак появі в рф ПВК (“Вагнер”, “Ястреб”, “Редут”, “Мар” і багатьох інших) сприяла тіньова діяльність російських “еліт”. Останні почали активно займатися закупівлею і таємним використанням покладів діамантів та золота у Африці. В умовах локальних воєн, повстань і піратства треба було комусь довірити охороняти шахти й нафтові вежі. Так з’явились перші російські ПВК. Звісно ж, офіційно їх не існувало.

Спочатку у лави найманців набирали ветеранів чеченських війн, відставних військових. Однак потім вакансія найманця в росії стала доступною для всіх. Зокрема для засуджених за тяжкі злочини.

Оскільки російські ПВК є нелегальними структурами, члени цих організацій де-факто є приватною власністю командирів. Останні ж отримують вказівки від спецслужб. Усе це перетворило “вагнерівців” та інших найманців у цілковитих бандитів і вбивць. Відсутність закону та свавілля всередині російських ПВК породило чудовисько, яке, врешті-решт, стало загрожувати своїм господарям.

Передумовою для цього слугувало повномасштабне вторгнення рф в Україну за допомогою корумпованої й забюрократизованої армії. Після того, як окупанти показали вкрай низьку ефективність у бою проти ЗСУ, перед Кремлем постала задача швидко поповнювати ряди своїх солдат. Звісно, казенна армійська машина не могла впоратися з такою задачею.

Тоді путін доручив організацію людської “м’ясорубки” своєму кухарю Євгену Пригожину і його ПВК “Вагнер”. Збираючи гарматне м’ясо по тюрмах, швидко навчаючи його стріляти, російські найманці забезпечили постачання гарматного м’яса на українські фронти.

В результаті відбулася “вагнерізація” росії, коли величезна армія бандитів і ґвалтівників стала більш грізною силою, ніж регулярні війська. ПВК Пригожина відмовилась підкорятись міноборони рф, дискредитувала  його та отримала популярність серед російського народу. Результатом став “марш справедливості” на Москву, який струсонув усю російську “еліту”, зокрема путіна.

Серед заяв, які передували походу “вагенрівців” була заява Пригожина, що його ПВК лише за останній час отримала майже 150 млрд рублів від міноборони рф. Згодом це підтвердив і путін, хоча суму назвав дещо меншу — понад 86 млрд рублів за 2022-2023 роки. Отже, російська влада офіційно визнала, що попри незаконну діяльність ПВК “Вагнер” вона платила їй кошти за участь у війні проти України.

Відсутність офіційного статусу, непідпорядкування міжнародним правовим нормам, вчинення безлічі військових злочинів. Усе це доводить, що російські найманці, зокрема “вагнерівці”, є звичайними бандитами й навряд можуть вважатись справжньою ПВК.   

Нагадаємо, президент Польщі Анджей Дуда заявив про серйозну загрозу для НАТО через “вагнерівців” в Білорусі.