Мільйони українських пенсіонерів продовжуватимуть жити за межею бідності, поки розрахунок пенсій буде прив’язаний до оцінки вартості споживчого кошика в нинішньому вигляді. Його затвердили ще у 2016 році і відтоді лише корегують у відповідності до рівня інфляції. Однак тут є дві проблеми. По-перше, самі нормативи (ще з середини 1990-х років) складені на рівні "аби не вмерли з голоду". По-друге, здорожчання базових продуктів значно вище за загальний рівень інфляції. Внаслідок цього пенсіонери за свої мізерні пенсії можуть дозволити собі лише обмежений набір продуктів – і саме він дорожчає найшвидше.

Що таке споживчий кошик?

Споживчий кошик – цe набір товарів i послуг, необхідних для задоволення першочергових потреб людини. Його вимірюють у багатьох країнах світу. Щоправда, у  різних державах склад споживчого кошика може суттєво відрізнятися. Але майже скрізь він є своєрідним маркером для розуміння того, яку допомогу слід надавати передусім малозабезпеченим людям.  

Наприклад, у Франції склад кошика – показник нормального рівня життя, який щорічно змінюється. До нього входить понад 500 найменувань товарів та послуг. Зокрема, до кошика французів входять вино, відвідування ресторану та перукарні, купівля їжі для котів і собак, а також витрати на таксі та оренду машин. А ще закладені витрати на купівлю лаків для волосся, гелів для душу, численних косметичних засобів та цілих 14 найменувань квітів.

Німці відповідно до їх споживчого кошика можуть дозволити собі замовити піцу додому, скористатися фітнес-центром або солярієм, придбати готові напівфабрикати та домашню випічку. Британці у своєму кошику мають понад 700 позицій товарів та послуг. Туди входять витрати на квитки до театру, відвідування футбольних матчів, абонементи в басейн та інструменти для ремонту будинку. Окремо винесено відвідування ресторанів і пабів. У США норми споживання розраховані за рівнем середньомісячної зарплати для кожного жителя. Людина з доходом в 800-900 доларів одразу отримує соціальну допомогу від держави.

Для українців склад і розмір споживчого кошика важливий передусім тому, що на відміну від інших країн, де це звичайний індикатор, в Україні він напряму визначає прожитковий мінімум. Прожитковий мінімум – це, по суті, оціночна вартість споживчого кошика і від нього відповідно залежать всі соціальні виплати, насамперед – пенсії. Показово, що прив'язка споживчого кошика до прожиткового мінімуму задумувалася як тимчасова міра ще у 1994 році, однак й досі всі розрахунки проводяться, відштовхуючись від неї. 

Нормативи на рівні виживання

В Україні склад споживчого кошика відрізняється для дітей, працездатних людей і пенсіонерів. Він розрахований на рік і містить  296 товарів та послуг. До складових кошика є дуже багато питань. Скажімо, для пенсіонера він передбачає всього 4 кілограми макаронів, по 2 кілограми рису і гречки, кілограм вівсянки і пшона на рік.

З овочами теж ситуація плачевна – на місяць пенсіонеру виділяють десь по 700 грам моркви, цибулі та буряка, менше 2 кілограмів помідорів та огірків разом узятих, і трохи більше капусти, а ще 10 кілограмів кабачків і гарбузів на рік.

Нормативи на м’ясну продукцію також із серії – це з’їсти чи просто купити і насолоджуватись одним виглядом. Вважається, що пенсіонер має з’їсти в місяць не більше 2 кілограмів м’яса усіх сортів разом з салом, і "аж" 500 грам ковбас, сосисок чи сардельок. Риби і рибних продуктів виходить менше кілограма на місяць. Ще пенсіонер може з’їсти десь по 300 грам масла і сметани в місяць. Більш-менш реалістично пораховані хіба що норми на хліб, молоко та картоплю.

Про закладену можливість купівлі одягу я просто мовчу. Як ті, хто складали нормативи, уявляють, що одного пальто достатньо на 8 років, а одних зимових чобіт на 5? Або ж як 2 халати і 2 майки повинні прослужити цілі 4-5 років? Подивившись на ці нормативи мене не дивує, коли я зустрічаю бабусю, в якої розлізлись останні чобітки і вона понад місяць не може вийти на вулицю, бо просто ні в чому і купити немає за що. 

До того ж у споживчому кошику не закладено витрат на лікування, а воно витягує в пенсіонерів чималу частку пенсії. Програма "доступні ліки" працює – і це дуже добре, але вона, на жаль, покриває далеко не всі витрати літніх людей. 

Жахлива статистика

Прожитковий мінімум для пенсіонерів востаннє переглядали у грудні 2022 року і він  складає 2093 грн. Відповідно такою ж визначена і мінімальна пенсія.

Якщо ви думаєте, що це просто фізіологічний мінімум і на такі виплати живуть хіба що люди, які все життя пробайдикували, то ви глибоко помиляєтесь. Дуже часто я зустрічаю пенсіонерів, які не те, що пропрацювали, вони "пропахали" по 30-40 років на підприємствах і отримують буквально на кілька сотень більше за мінімалку.

Офіційної статистики як змінилося відсоткове співвідношення пенсіонерів після березневої індексації ще немає, але цифри не будуть сильно відрізнятись від того, що було у січні, якщо врахувати, що мінімальні пенсії залишаться у тому ж діапазоні, а тим, хто отримував дещо більше, додадуть максимум по 200-300 грн. А я нагадаю, що найбільше пенсіонерів – 38%, або 4 млн отримували пенсію в діапазоні від 2000 до 3000 гривень. Ще у 2,5 мільйона осіб (23,5% від усіх пенсіонерів) пенсія знаходилася в діапазоні від 3001 до 4000 гривень. Задумайтесь про цю жахливу статистику – понад 60% пенсіонерів, або ж 6,5 млн українських людей похилого віку виживають за виплати менше 4 тисяч грн на місяць.

Модель потребує зміни

Очевидно, що в умовах війни надзвичайно важко знаходити кошти в бюджеті на підвищення соціальних стандартів. Та все ж не може більшість пенсіонерів жити за межею бідності. В березні вперше мінімальну пенсію проіндексовали окремо від прожиткового мінімуму. Тепер вона для непрацюючих пенсіонерів, незалежно від віку та закону, відповідно до якого призначено пенсію, складає не менше 2 520 грн. А далі залежно від віку і стажу встановлені нові мінімуми на рівні від 2 760 до 3 120 грн. Та ці виплати все одно щонайменше удвічі менші за реальний прожитковий мінімум. До того ж доплати дуже швидко "з’їсть" інфляція, яка навіть на офіційному рівні прогнозується у 22%.

Тож Україні потрібно побудувати повноцінну модель споживчого кошика. У нього повинні входити усі продукти та послуги, необхідні для нормального життя людини, причому з реальними нормативами, а не як зараз 500 грамів ковбаси на місяць і 2 майки на 4 роки.

Також варто вести моніторинг здорожчання усіх складових кошика. Це дозволить помічати всю інфляцію, і більш об’єктивно індексувати виплати.

Прожитковий мінімум слід визначати, виходячи з реалістичного споживчого кошика. Наголошую, він повинен бути щонайменше удвічі більшим ніж зараз. Для прикладу, Угорщина має широкий набір товарів і послуг у своєму споживчому кошику. А прожитковий мінімум визначила на рівні 87% від нього. Але це реальна сума, за яку можна прожити.

Ми також маємо зробити свій споживчий кошик об’єктивним. І мінімальна пенсія, уже не кажучи про виплати пенсіонерам, які мають величезний стаж, повинна бути такою, за яку насправді можна прожити. 

Якщо ми хочемо стати успішною країною, то наші пенсіонери, не повинні жити в тотальних злиднях. Адже рівень соціальної відповідальності держави оцінюється якістю життя пенсіонерів.

Олександр Колесніков, експерт з соціальних питань