Саміт НАТО у Вільнюсі – багато в чому момент істини. Символізм місця проведення полягає в тому, що 10 років тому саме у Вільнюсі В.Янукович відмовився підписувати угоду про асоціацію, що викликало масові протести в Україні і призвело до зміни влади. За ці десять років народ України продемонстрував свої геополітичні пріоритети та цінності, і тепер "дипломатичний м’яч" на стороні західних союзників. У Вільнюсі будуть ухвалені рішення, які визначать долю України і Європи на багато років. Чи готовий Захід до включення України до свого периметру в умовах жорсткої протидії з боку російської федерації?

Україна очікує отримати від альянсу запрошення до членства, як відповідь на подану у вересні 2022 року заявку. Очевидно, що під час війни вступ до НАТО не може відбутися, тому запрошення може містити відкладену у часі дію. На сьогодні серед лідерів країн-членів НАТО немає консенсусу щодо ухвалення саме такого рішення. В.Зеленський підписав декларації про підтримку вступу України до НАТО із 22 країнами. Цей дипломатичний метод спрацював рік тому, коли Україна боролася за отримання статусу кандидата в члени ЄС. Цього року переговори триватимуть до самого саміту і на ньому, хоча отримання позитивної відповіді є надскладним завданням.

Надайте Україні конкретні вимоги

Формулювання у стилі "питання вступу України буде обговорене після перемоги у війні" означатимуть насправді те, що острах перед російською ескалацією став для деяких країн більш сильним за декларовані цінності.

Реформування комісії "Україна-НАТО" у Раду "Україна-НАТО" дасть певні розширені інструменти для співпраці, проте не замінить рішення про реальне членство. Варіант розробки Плану дій про членство зараз не є основним, хоча він лунав у пропозиціях американської сторони. Вступ через ПДЧ є більш тривалим, проте має і свої плюси. Цей план дій містить зобов’язання обох сторін: країна-кандидат отримує перелік вимог, а НАТО після виконання всього переліку має зобов’язання надати відповідь про вступ.

Замість формалізованого ПДЧ альянс може сформувати для Україну "дорожню карту" умов, виконання яких має привести до позитивного рішення щодо членства. Важливо, щоб цей список був максимально конкретним. Просто заклики до "проведення реформ" чи "посилення боротьби з корупцією і покращення якості державного управління" не дозволяють проводити планування і моніторинг, проте завжди можуть бути використані як привід для негативних рішень. До прикладу, для отримання безвізового режиму із країнами ЄС свого часу було сформульовано 144 конкретні вимоги. І українська сторона склала план реалізації та оперативно виконала всі поставлені завдання.

Щодо вступу до НАТО існує такий же консенсус українських еліт та суспільства, тому коли партнери складуть конкретний список критеріїв – ми їх виконаємо. Якщо серед вимог буде повне звільнення території України в межах міжнародно визнаних кордонів – це також буде частиною відвертої розмови і зрозумілим маяком для виконання.

Гарантії безпеки для України

Окрім обговорення питання членства, вільнюський саміт стане майданчиком для вирішення питань гарантій безпеки для України. Йдеться саме про тимчасові механізми, які не замінять членство у альянсі, проте дозволять проводити стратегічне планування діяльності як для України, так і для союзників.

Ми можемо очікувати на укладання двосторонніх безпекових договорів, спрямованих на зміцнення української обороноздатності. Вони включатимуть поставки озброєння, військових технологій, інвестиції у оборонно-промисловий комплекс, навчання для військовослужбовців та надання розвідданих.

Подібні договори не передбачають на жаль принципу колективної безпеки, коли підписанти зобов’язуються воювати, якщо проти партнера буде здійснена військова агресія. Прикладом є договір між США та Ізраїлем. Хоча, для України більш привабливими були би угоди на зразок тих, що США мають з Південною Кореєю чи Тайванем. На сьогодні у Південній Кореї на американських військових базах знаходиться 27 тисяч американських солдатів, десятки бойових літаків, сучасні військові кораблі та системи ПРО. І це є досить суттєвою гарантією безпеки.

У Вільнюсі можуть бути оголошені важливі рішення щодо постачання Україні нових видів озброєння, насамперед касетних боєприпасів, далекобійних ракет, додаткових системи протиповітряної оборони. Може бути прискорена підготовка до передачі винищувачів. Тенденцією останнього часу стало укладання багаторічних угод про постачання зброї, які включають навчання персоналу, ремонт та заміну комплектуючих. Під час останнього засідання формату "Рамштай" було підписано кілька таких договорів. Довготривалі контракти – важливий елемент для підтримки боєготовності української армії.

Так що в будь-якому випадку ми отримаємо низку позитивних новин із Вільнюса. А щодо відповіді по набуттю членства – дипломатична робота триває, і боротьба йтиме за кожну кому у формулюваннях офіційних документів. І навіть якщо кілька країн на сьогодні виявляться не готовими до прийому України – це лише фіксація ситуації на сьогодні. Події всередині російської федерації розвиваються досить стрімко. І рішення НАТО щодо України може бути переглянуте досить скоро, в позитивну для нас сторону. І тут багато чого залежатиме і від ситуації на полі бою, і від роботи розвідників, дипломатів, публічних та закритих переговорів найвищого рівня.

Ігор Попов, експерт Українського інституту майбутнього