6 червня о 2.50 російські війська підірвали греблю Каховської ГЕС, яка забезпечує південь України електроенергією та прісною водою, а також допомагає охолоджувати реактори ЗАЕС. Те, чого боялися всі притомні люди (але, звісно, не росіяни), те, про що попереджали сотні експертів по всьому світу – сталося. Але чи виявився світ готовим до того, що відбулося? Бо мова йде не просто про підрив греблі та велику повінь, а про, без перебільшення, найбільшу техногенну, екологічну та гуманітарну катастрофу ХХІ століття.

Примітивна російська брехня

Жодних сумнівів у тому, що підрив здійснили росіяни, немає. Хоча вони наполегливо намагалися переконати світ у зворотньому, їм ніхто не повірив. І не повірить. Адже, по-перше, ще у жовтні 2022 року 205-та окрема мотострілецька бригада ЗС росії на своїй ТГ-сторінці підтвердила факт мінування Каховської греблі та заявила про плани її підірвати у випадку наступу противника.

По-друге, зруйнувати ГЕС ззовні можна тільки за допомогою ядерної бомби. Ніякі звичайні ракети чи артилерія цього не зможуть зробити. А от зсередини – легко, достатньо підірвати одну секцію, правильно заклавши вибухівку.

По-третє, окупанти настільки тупо намагалися розкрутити ситуацію у вигідному для себе інформаційному світлі, що в результаті здали ж самі себе. Не виключно, що спочатку планувався контрольований підрив з метою підтопити позиції наших військ, який хотіли розтягнути у часі, але ситуація швидко вийшла з-під контролю. Що, в принципі, не дивно, оскільки руки у росіян ростуть з того місця, на якому нормальні люди сидять. В результаті російські пропагандисти швидко "перевзулися" і почали розкручувати іншу тему: в усьому винна Україна, яка боїться… наступу російських військ. Паралельно з цим запустили іншу тему, яка наразі є основною – але про це трохи пізніше.

Кваліфікація злочину

Головна проблема для росіян не у тому, що вони здійснили черговий злочин (яких вже десятки тисяч), а його кваліфікація. Адже підрив Каховської греблі однозначно є саме міжнародним воєнним злочином. Це пряме порушення протоколів до Женевської конвенції 1977 року, зокрема статті 56 Протоколу І та статті 15 Протоколу ІІ, які чітко забороняють напад на інфраструктуру, що "містять небезпечні сили" і чітко визначають, що йдеться про "дамби" та "греблі".

Додаймо до цього гуманітарну та екологічну катастрофу, загрозу для ЗАЕС – і черговий позов до Гааги гарантований. Причому приховати злочин ніяк не вийде, враховуючи масштаби того, що відбулося, а також той факт, що відбулося все на території, яку росія тимчасово окупувала. Саме тому російська влада вирішила максимально розкрутити ситуацію в іншому контексті, закинувши в інформаційний простір тему чергових "червоних ліній". Але зі своєю специфікою.

Остання ставка фюрера

Розуміючи, що воєнний ефект від підриву Каховської ГЕС виявився геть не таким, на який розраховували, російська влада зробила ставку на залякування – як України, так і всього світу. Про це свідчить миттєва зміна риторики російських пропагандистів, а також "корисних ідіотів", які ще залишилися у світі і які підіграють росіянам. Суть залякування проста – треба терміново сідати за стіл переговорів, домовлятися про мир (звичайно, з врахуванням інтересів росії), припинити підтримку України – або ця катастрофа буде тільки початком. Є ще ЗАЕС, є інші дамби на Дніпрі (про спроби пошкодити які вже попередив ГУР МО України) і не тільки. Врешті-решт, є ядерний шантаж, про який знову заговорили на росії.

Бункерний фюрер, судячи з усього, зробив останню ставку, демонструючи всьому світу, що він повний психопат. І готовий піти на крайні заходи, аби домогтися свого.

Однак реакція цивілізованого світу, яку ми побачили, навряд чи йому сподобалася. Ті, хто підтримував Україну, свою позицію не змінили і заявили про ще більшу підтримку. І неминуче притягнення росії до відповідальності.

А країни, які спостерігали зі сторони або навіть підігравали росії, просто промовчали. Звичайно, рано чи пізно вони щось скажуть – нейтральне та примирливе, але показовою є саме перша – оперативна – реакція. А її не було.

Тож очевидно, що ставка путіна не зіграла. І це дуже погана новина для нього – не через санкції чи чергові кримінальні справи у Гаазі, а передусім через те, що він знову виявився "голим королем" в очах свого оточення. А враховуючи традиції на росії, рано чи пізно ця "кількість" перейде в "якість".     

Ігор Рейтерович, кандидат політичних наук, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку