300 мільярдів доларів - саме стільки може втратити українська економіка за наступні 10 років, якщо не зміняться умови для бізнесу. В Києві презентували масштабне дослідження “Інерційний сценарій української промисловості 2035”.
Про це йдеться в сюжеті корспондентки “Ми-Україна” Вікторії Дмитренко.
Столичний бізнес-центр. Керівники великих компаній, урядовці та аналітики обговорюють результати нового дослідження Українського інституту майбутнього - “Інерційний сценарій української промисловості 2035”.
“Я радий вас вітати на події, яку я вважаю дуже важливою, тому що вона нам всім покаже, як ми будемо жити далі”, - сказав співзасновник і виконавчий директор Українського інституту майбутнього Анатолій Амелін.
300 мільярдів доларів втратить країна за 10 років, якщо умови для національного виробництва не зміняться.
Це головний висновок аналітиків. Для порівняння, така сума – це як півтора довоєнних ВВП України, або річний бюджет Фінляндії чи Греції.
“Майже 300 мільярдів доларів ми недозаробляємо до 2035 року, я кажу про створений ВВП, тільки тому, що будуть закриватись підприємства за підприємствами і до 2030 року, за нашими розрахунками, 300 000 людей втратять роботу, до 2035 - 800 000 людей втратять роботу”, - додав Амелін.
І це не лише наслідки руйнування від російських ракет.Вцілілі підприємства просто закриваються через нерентабельність. Дорога логістика, високі тарифи на електрику та кадровий дефіцит щогодини коштують нашій промисловості понад 3 мільйони доларів втрат.
“Наше завдання - це привернути увагу до процесу негативного для і взяти приклад у західних європейських країн, які мають власну політику підтримки розвитку. Наприклад, досвід Великої Британії, де є контракти на різницю вартості витраченої електроенергії, вона фіксуєтьс”, - пояснив Амелін.
Без системної підтримки промисловість не виживе. Національному виробництву потрібна чітка державна політика. Це і вільна торгівля з ЄС без квот та СВАМ ("вуглецеве мито" на імпорт товарів із країн поза ЄС - ред.), і обмеження експорту стратегічної сировини, наприклад, брухту, і пріоритет для українських компаній при держзакупівлях. Утім, головною умовою залишається доступна ціна на електрику.
“Якщо ми маємо в країні металобрухт, то ми його експорт обмежуємо, щоб він перероблявся тут. Очевидно, що ніяка промисловість в країні, де найвища ціна електроенергії не розвивається. Тому метою енергетичної політики держави має стати забезпечення конкурентної ціни електроенергії для промисловості”, - сказав заступник голови комітету ВР з питань економічного розвитку Дмитро Кисилевський.
Урядовці запевняють - діалог із бізнесом триває, а державні програми вже діють.
Головний фокус зараз на енергонезалежності виробників. Для цього великим підприємствам допомагають будувати власну генерацію через механізм довгострокових контрактів.
“Наразі проголосовані і пішли вже перші довгі контракти для промисловості щодо енергетики, підтримка розвитку власної генерації для приватних підприємств. Тому для нас сьогодні головним інструментом взаємодії з бізнесом і з промисловістю в тому числі є екосистема, зароблена в Україні. Насправді на сьогодні дуже гарно побудована взаємодія між державою і бізнесом”, - поділився заступник міністра економіки України Віталій Кіндратів.
За прогнозами експертів, критичний рубіж для промислового потенціалу – 2030 рік. Далі розпочнеться незворотній процес. Через брак робочих місць українці остаточно втратять мотивацію повертатися з-за кордону. Вибір очевидний. Системні рішення потрібні вже зараз.
Як писав “Ми-Україна” раніше, наприкінці червня міжнародні партнери оголосили про додаткову фінансову підтримку українського енергетичного сектору на щонайменше 375 млн євро.
