У сучасному світі фітнес часто сприймається як спосіб досягнення зовнішньої досконалості — ідеальне тіло, "кубики" на животі, жорсткі тренування та культ сили. Але що, якщо тіло просить не рекордів, а уваги? Що, якщо замість гасла "ще десять разів!" воно шепоче: "почуй мене"? Саме з такого запиту й працює Ірина Берлян — тренерка, яка змінює парадигму жіночого тренінгу після 35 років.
Її підхід до TRX-тренувань — це не про спортзал і конкуренцію. Це про внутрішню підтримку, повернення довіри до власного тіла та відновлення відчуття опори. Вона працює з жінками, які мають реальні життєві історії: вагітність, пологи, стреси, гормональні зміни, втома. Ірина не працює з абстрактною "фігурою", вона працює з жінкою, яка приходить зі страхом, болем, недовірою до себе. Її мета — не змусити тіло підкорятися, а дати йому простір і умови, щоб воно повернуло відчуття стабільності та сили.
Основою її тренувального процесу є глибока робота з диханням, активація діафрагми та глибинних м’язів, баланс, стабілізація й тільки потім — вправи на TRX-петлях. І навіть ці вправи не стандартні: хтось працює лежачи, хтось сидячи, хтось використовує лише частину амплітуди. Ірина не диктує, вона пропонує. Її завдання — створити умови, у яких жінка знову відчуває своє тіло як партнера, а не об’єкт боротьби.
Окрема увага — тазовому дну. У фітнес-культурі ця зона часто ігнорується, хоча саме вона є базою для стабільності всього тіла. Від її стану залежить постава, дихання, гормональний баланс, навіть емоційне здоров’я. Якщо тазове дно неактивне або перевантажене, будь-які тренування не лише марні, а й потенційно шкідливі. Ірина починає з малого, працює обережно, і саме завдяки цьому її клієнтки досягають глибоких трансформацій.
Жінки після 35 — це зовсім інше тіло, ніж у 25. Воно потребує іншого підходу. Стандартні фітнес-програми з інтенсивними навантаженнями часто викликають протилежний ефект: підвищення кортизолу, втому, тривожність, проблеми зі сном. "Жінка запитує: чому мені лише гірше, якщо я стараюся?", — розповідає Ірина. — Відповідь проста: бо тіло не хоче насильства. Воно потребує чутливості й підтримки".
Її заняття — це не лише фізичне тренування, це психологічний простір. Вони починаються з діалогу, з уваги до стану клієнтки. У форматі міні-груп або індивідуально — жінки отримують не лише вправи, а й відчуття безпеки. Навіть онлайн-формат, як свідчать відгуки, дає такий самий ефект: "Я ніби була поруч з нею в залі", — діляться клієнтки.
І найголовніше — це результати. Не в кілограмах і сантиметрах, а у відчуттях: "Я знову можу піднімати дитину на руки без болю", "Я вперше за багато років прокинулася без скутості", "Моє тіло стало моїм союзником". Ці трансформації — не швидкі, але глибокі. І вони змінюють не лише тіло, а й життя. Бо коли жінка відчуває опору всередині — вона вже не шукає її зовні.
Методика Ірини Берлян — це не про «качати прес», це про дихати, рухатись, жити. Це про повагу до свого ресурсу, своєї історії, свого тіла. У світі, де жінку змушують відповідати стандартам, її метод дає дозволи. Бути різною. Бути втомленою. Бути сильною. Бути собою.
