Після повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року Президент США Джо Байден зазначив: "Ми знову ведемо велику битву за волю. Битва між демократією та автократією. Між свободою та репресіями". Лідери Франції та Німеччини, в свою чергу зауважили, що російсько-українська війна призвела до "зміни парадигми", про "Zeitenwende".

Зазначу, російсько-українська війна змусила країни, які сповідують демократичні принципи та цінності під новим кутом подивитися на глобальні тенденції щодо демократичних процесів, які до цього часу перебували на шляху дедемократизації, що завдало поштовху до зміцнення єдності західних демократій та їх новонабутої мети у захисті демократичних цінностей.

Війна, що змінить світ

На тлі російсько-української війни, формується багато нових напрямів координації політики між демократичними урядами. Сорок країн, у тому числі не лише США та європейські країни, а й Австралія, Японія, Кенія, Нова Зеландія та Південна Корея сформували консультативну групу по Україні. ЄС та Сполучені Штати активізували свої дипломатичні зусилля з латиноамериканськими демократіями, з Індією, Арабським світом на підтримку України.

"Вторгнення росії в Україну викликало геополітичну бурю, яка провокує сейсмічні зрушення в міжнародному порядку. Цей конфлікт, який порівнюють із вторгненням нацистської Німеччини в Україну у 1941 році, стає найбільшою та найруйнівнішою війною в Європі з часів закінчення Другої світової війни. Зараз важко передбачити, як ця війна змінить міжнародний порядок. Однак майже напевно російсько-українська війна стане важливим поворотним моментом, як холодна війна почалася в 1945 році, а ера глобалізації почалася з розпадом Радянського Союзу в 1991 році", - Гі-Вук Шін (доктор філософії, Інституту Фрімана).

Не можу не погодитися з такою думкою. Ігнорування росією норм міжнародного суверенітету відносно України спричинило сильні побоювання країн Європи за європейську безпеку.

У промові напередодні повномасштабного вторгнення путін відкрито атакував всю систему міжнародних відносин і нагадав світові, що росія залишається однією з наймогутніших ядерних держав.

На противагу, багато європейських лідерів зосередилися на безпосередніх небезпеках, які представляє путін. Після вторгнення канцлер Німеччини О. Шольц наголосив, що "нападаючи на Україну, путін не просто хоче стерти країну з карти світу, він руйнує структуру європейської безпеки, яка існувала у нас після Гельсінкі".

"Останнє десятиліття було періодом демократичної недуги"

Зазначимо, на відміну від дій росії у 2008 (Грузія) та 2014 роках (початок війни проти України), у масованому нападі, 24 лютого 2022 року, із застосуванням звичайних озброєнь на одну з найбільших країн Європи не було нічого двозначного чи особливо "гібридного". Крім того, що попередні російські військові вторгнення були націлені на регіони, далекі від європейського центру, зараз російське вторгнення відбулося прямо біля кордонів НАТО. Цей факт – разом із величезним масштабом вторгнення становив набагато очевиднішу загрозу європейській безпеці і Західній демократії, ніж усе, що росія робила після розпаду СРСР.

Російське вторгнення в Україну сталося після більш ніж десятирічного але часто "тонкого" та двозначного нападу на демократію. Хотів би звернути увагу, ще на один аспект посилення послаблення демократії і посилення автократії – зміщення балансу економічної сили між автократіями та демократіями.

Отже, зростаюча кількість автократій нині охоплює 46% світового ВВП, тоді як 1992 року, у кульмінаційний момент попередньої хвилі демократизації, ця частка перевищувала 24% (частка закритих автократій у світовому ВВП зросла з 12 до 25%). Глобальний баланс торгівлі також змістився на користь автократії. Частка світової торгівлі, що здійснюється між демократіями, знизилася з 74% 1998 року до 47% 2022-го.

При цьому експорт та імпорт автократій стають менш залежними від демократій – вони дедалі більше торгують між собою. Водночас, залежність демократій у торгівлі від автократій за останні 30 років подвоїлася. І як показав досвід російсько-української війни, ця залежність стала важливим чинником міжнародних відносин та міжнародної безпеки.

Отже, останнє десятиліття було періодом демократичної недуги. Хоча світ залишається набагато демократичнішим, ніж під час холодної війни, автократи взяли на себе ініціативу і завдали реальних збитків щодо усталених демократій. Проте атаки на плюралізм були заплутаними, розрізненими та поступовими. Досі ми були свідками повільного вторгнення автократії, а не тотальної атаки.

Енергетична прив'язаність

Підтвердженням цьому, є відповідь Європи на російську агресію, яка була ускладнена глибокою інтеграцією росії в європейську економіку та суспільство після холодної війни. Торгівля між Європою та росією вже різко зросла під час та після розпаду СРСР у 1991 році, збільшившись до 2013 року приблизно до половини російської зовнішньої торгівлі.

Хоча торгівля з Європою скоротилася після вторгнення до Криму, вона, як і раніше, становила майже 40% російської зовнішньої торгівлі у 2020 році. У минулому році росія була п’ятим за величиною партнером з експорту товарів з ЄС і третє місце з імпорту товарів з ЄС. Російські банки також були глибоко інтегровані у світову фінансову систему. Найголовніше, що Європа надзвичайно залежала від російських енергоносіїв (газ, нафта), особливо Фінляндія, Франція, Німеччина, Угорщина, Італія та Польща. 2020 року ці країни залежали від росії приблизно на третину своєї енергетики.

До повномасштабного вторгнення росії в Україну одним із найбільших торгових партнерів росії була Німеччина, яка імпортувала 55% свого газу з росії. Крім того, після розпаду СРСР у Європу рушили багаті росіяни. Зокрема, Лондон, став привабливим місцем для російських олігархів завдяки розвиненому фінансовому сектору (зі слабким регулюючим наглядом),та сильній системі освіти.

За останні шість років громадяни росії, які звинувачуються у корупції чи зв’язках з Кремлем, на яких зараз накладені персональні санкції, придбали британську нерухомість на суму близько $2 мільярдів. Такі дії західні політики виправдовували, як одним із стимулів для зміцнення економічних зв’язків Заходу з росією, оскільки вірили в те, що посилення інтеграції спонукає країну до подальшої лібералізації, так як її економіка ставала все більш залежною від західних демократій.

Гроші або совість

Ці оптимістичні теорії інтеграції, однак, не враховували, що економічні зв’язки можуть також завадити зусиллям щодо притягнення росії до відповідальності за порушення. Отже, така реальність зменшила бажання Європи до санкцій.

Насправді режим путіна зміг встромити свої пазурі в частину європейської еліти – феномен, який найкраще ілюструє колишній канцлер Німеччини Герхард Шредер (1998–2005), послідовний лобіст інтересів росії, який називав путіна "бездоганним демократом", займав посаду у державній російській нафтовій компанії "Роснефть", яка потрапила під санкції після анексії Криму. Також, росія зміцнила зв’язки з автократами у Сербії та Угорщині. Вона уклала угоди з обома країнами щодо збереження низької ціни на енергоносії.

Міжнародна реакція на вторгнення

Повномасштабний наступ росії в Україну 24 лютого 2022 року, дуже вплинув на міжнародні норми, що дало шанс демократії, зрештою знизити хвилю посилення авторитарних загроз.

Поєднання моральної ясності та екзистенційної небезпеки виявилося потужною сумішшю у мотивації європейських держав до дій, ознаменувавши глибоке зрушення в їх політиці щодо росії.

Так, через декілька днів після вторгнення насамперед розрізнений і повільний ЄС відповів шквалом заходів, які склали найбільший пакет санкцій, які будь-коли були накладені на одну країну.

Протягом тижня після вторгнення ЄС разом зі США запровадив фінансовий еквівалент "шоку і тремтіння". Багатьом російським було відмовлено в доступі до інструменту фінансових транзакцій SWIFT, що різко ізолювало російську економіку. ЄС та США також заборонили угоди з Центральним банком росії. Також, США, ЄС та Канада ввели індивідуальні санкції проти путіна, міністра закордонних справ росії С. Лаврова та сотень представників російської еліти.

У свою чергу, сотні іноземних компаній почали залишати росію, включаючи фірми у сфері енергетики (BP, Exxon Mobil, Shell). Засобів масової інформації (Walt Disney). Фінансових послуг (Citigroup, Deutsche Bank, Goldman Sachs, Western Union). Виробництва (Caterpillar), подорожей та логістики (Hyatt, UPS, кілька авіакомпаній). А також великі міжнародні мережі, такі як Ikea, McDonalds та Starbucks (за інформацією Yermak-McFaul International Sanctions Group, 2023). Західні компанії, які тривалий час були невід’ємною частиною життя російського середнього класу, раптово припинили свою діяльність.

Німеччина "перевзувається"

Зміна позиції ЄС відобразила швидкі зміни в окремих європейських країнах, спричинені повномасштабним вторгненням.

Найважливіша і найрадикальніша трансформація відбулася в Німеччині. Вона історично мала тісні зв’язки з росією і давню відданість пацифізму з часів Другої світової війни. Спочатку здавалося, що уряд Німеччини неохоче надає суттєву підтримку Україні. Напередодні вторгнення Берлін запропонував відправити п’ять тисяч касок.

Згодом Німеччина, 22 лютого 2023 року, зупинила газопровід "Північний потік-2" між росією та Німеччиною. Потім, через три дні після початку вторгнення, німецький Бундестаг зібрався на позачергове засідання. І заявили про фундаментальну зміну ролі Німеччини у світі.

Коли українські прапори майоріли біля Рейхстагу, канцлер Німеччини О. Шольц оголосив, що Німеччина запровадить жорсткі санкції проти росії та надасть військову допомогу Україні. Посилаючись на "безпринципність в. путіна, несправедливість, біль українців", а також зусилля росії "створити новий порядок у Європі", уряд Шольца погодився відправити Україні тисячу протитанкових засобів і п’ятсот надводних бронетранспортерів, повітряні ракети з німецьких військових запасів у найкоротші терміни і збільшити військові витрати на €100 млрд, третій за величиною витрати на оборону.

Європейські країни підтримують Україну

Подібні зрушення прокотилися всією Європою. Традиційно нейтральні Фінляндія та Швеція вирішили надати Україні летальну зброю та оголосили про плани збільшити витрати на оборону. Італія, яка сильно залежить від російських енергоресурсів, виступила за підтримку санкцій. Навіть незважаючи на те, що три партії правлячої коаліції раніше підтримували тісні зв’язки з Москвою.

Незабаром після вторгнення італійський уряд конфіскував вілли і яхти на суму €143 млрд. у п’яти російських олігархів, що потрапили під санкції. Великобританія заморозила активи багатьох російських олігархів та прискорила ухвалення законодавства щодо боротьби з відмиванням грошей Росією. Зрештою, Швейцарія, яка зберігала нейтралітет під час Другої світової війни, ухвалила санкції ЄС та заморозила російські активи в країні. 

Така єдина відповідь Заходу вплинула на "авторитарне міжнародне співтовариство". Як ми можемо спостерігати за результатами голосування в ООН, російсько-українська війна посіяла розбіжності у коаліції авторитарних країн. Яка виникла на початку двадцять першого століття на фоні боротьби з просуванням демократії.

"Майбутнє контролю над ядерною зброєю залишається під великим питанням"

Враховуючи зауважені мною виклики, ми можемо зробити обґрунтований висновок – демократія переживає глобальну еволюцію. І в основному вона пов’язана з російсько-українською війною, і тим як ця війна завершиться.

Підкреслю - ця війна є унікальною, оскільки, вона є масовим військовим вторгненням автократії. Як зазначив Джо Байден, Президент США під час візиту до Києва 20 лютого 2023 року, "Україна разом із підтримкою цивілізованого світу обов’язково здобуде перемогу в битві між автократією і демократією. Адже йдеться про стабільність не лише в Україні, регіоні та Європі в цілому, йдеться про збереження балансу світової архітектури безпеки".

І тепер, постає питання наскільки демократії зможуть консолідуватися і призупинити наступ автократії. Не забуваємо про тоталітарні режими, які як і авторитарні володіють ядерною зброєю.

А питання контролю над ядерною зброєю сьогодні переживає найскладніший період в своїй історії. І майбутнє контролю над ядерною зброєю залишається під великим питанням. Сьогодні ніхто не може офіційно підтвердити – скільки фактично країн володіють ядерною зброєю, скільки в розробці і скільки прагне мати.

Так, ми зараз спостерігаємо поступальний процес посилення і консолідації колективного Заходу на росію, яка є сьогодні закритою автократією, країною, яка володіє ядерною зброєю, яка є членом РБ ООН і яка напала на демократичну Україну при тому будучи одним із гарантів Меморандуму про гарантії безпеки у зв’язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (Будапештський меморандум) і дозволила собі вдатися до політики ядерного шантажу.

Від ролі світового арбітра до безсилих претензій

Хочу виділити думку К. Уолтца, який зазначає, що "збройні конфлікти породжуються самою природою міжнародної системи …". А як ми бачимо світова система безпеки виявилася безсилою перед свавіллям росії. Тому, у світової спільноти є багато питань до ООН, як структури, яка була створення для забезпечення - "Підтримувати міжнародний мир та безпеку."

Але сьогодні, об’єктивно, її можна порівняти з Лігою Націй кінця 1920-х років: претензії на роль світового арбітра не підкріплюються реальними повноваженнями впливу.

Нездатність Генерального секретаря ООН Антоніу Гутерріша виступити посередником у війні росії проти України та РБ ООН належним чином впоратися із ситуацією викликала велике розчарування серед світових акторів.

Тут я би хотів привести слова Президента України Володимира Зеленського, який висловив це у своєму виступі в РБ ООН, у квітні 2022 року, у світлі свідчень російських звірств у Бучі: "Чим це відрізняється від того, що творили терористи ІДІЛ? (…) За винятком того, що це робить постійний член Ради Безпеки ООН. (…) Система ООН має бути негайно реформована, щоб право вето не було правом вбивати". Єдиною логічною альтернативою було б визнати неспроможність ради і повністю розпустити її. Зі словами президента не можна не погодитися.

Так, створена у 1945 році після Другої світової війни система колективної безпеки, яка базується на Статуті ООН, себе вичерпала.

Світ більше не може продовжувати ділитися на два табори

Нинішня ООН не відповідає нормативним канонам ліберальної демократії. Отже, я цілком впевнений - повинна бути запропонована зовсім нова конфігурація архітектури світової безпеки, яка б відповідала сучасним викликам кризових ситуацій світового політичного процесу та закрила питання "подвійних стандартів". Яка б відстоювала та забезпечувала принципи та розвиток. Права людини є взаємозалежними та взаємодоповнюючими. Світ більше не може продовжувати ділитися на два "табори" демократій і автократій. Продовження такої парадигми є небезпечне, оскільки на світовій політичній арені є багато конфліктних точок, які можуть залишитися поза увагою і нести в перспективі вкрай складні наслідки.

Для нас, українців, кожен день, кожна хвилина - це боротьба за життя, боротьба за існування, боротьба за своє майбутнє та майбутнє дітей.

Ми – народ, який не зламали голодомори, жахливі руйнівні війни, депортації та інші вчинені проти нас злочини. Не зламали, оскільки ми добре знаємо і шануємо свою історію, цінуємо свободу, прагнемо творити успішне майбутнє, вправно господарювати на власній землі та мирно жити з іншими спільнотами. А коли наближається небезпека, ми схильні хутко згуртовуватися, щоб дати ворогові гідну відсіч.

Ми той народ і та нація для якого свобода і права людини є природнім, внутрішнім законом. Україна бореться не лише за свою свободу, незалежність та територіальну цілісність, а й за ідеали демократії та принципи міжнародного права, які зневажає росія. Саме на полях війни в Україні зараз проходить передовий рубіж глобальної боротьби між демократією та авторитаризмом.

Україна співавтор нової архітектури світової системи безпеки

Саме Україна, яка опинилася в епіцентрі нападу рф, як ядерної країни на неядерну країну і у відношенні якої були порушені всі гарантії безпеки надані ключовими геополітичними гравцями, має беззаперечне право на пропозицію світовому товариству свого бачення нової архітектури світової системи безпеки, яка б дійсно відстоювала і забезпечувала демократичні принципи рівності, інклюзивності та солідарності.

Саме демократія є однією з основних цінностей нашого суспільства. І наша, українська "формула миру", запропонована Президентом України Володимиром Зеленським, є саме та формула, яка забезпечить баланс та консенсус між світовими акторами. Адже, світу потрібен не наглядач, не гегемон, а глобальна справедливість для кожного. Навіть для самої маленької країни чи нації.

Олексій Буряченко, виконавчий директор “Міжнародної асоціації малих громад”