Вторгнення в Україну російських загарбників спровокувало масштабну гуманітарну кризу в Європі, якої не було майже 80 років, з часів Другої світової війни. Більше десяти мільйонів українців змінили місце свого перебування в Україні. Біля 5 мільйонів виїхали до країн ЄС, де отримали тимчасовий захист. Біженці зазвичай потребують чималих видатків на допомогу та стають тягарем для країн, які їх приймають, але мільйони українських біженців змінили це правило.

В залежності від конкретних приймаючих країн, допомогою біженцям стали: соціальні виплати, гуманітарна допомога, надання житла, мовні курси, освітні послуги та допомога з оформлення необхідних документів.

Приклад Німеччини

Згідно інформації наведеної Центром економічної стратегії в Німеччині 71,2% українських біженців були забезпечені житлом, це найвищий показник у порівнянні з іншими країнами, також в цій країні 62,2% людей залучені до відвідування мовних курсів. При цьому українцям, котрі відвідують мовні курси платять стипендію, курси  є обов’язкові для подальшого працевлаштування. Понад дві третини осіб у Німеччині отримують повну компенсацію за житло від місцевої влади або взагалі живуть безкоштовно. Деякі сплачують, з усіх комунальних послуг,  лише за спожиту електроенергію,  бо компенсація від держави не покриває ці витрати. Одна з особливостей Німеччини полягає в тому, що держава є найбільшим власником житлової нерухомості в країні. Тому їй простіше розпоряджатись житловим фондом. Біженці безкоштовно проживають в тому числі  в окремих дво- та трикімнатних квартирах, в залежності від кількості членів родини.

Але, для отримання соціальної допомоги та соціальних виплат потрібно і виконувати вимоги приймаючої країни. Для отримання соціальних виплат необхідно зареєструватись у центрі зайнятості. Про це кажуть 57,1% опитаних, для отримання соціальної допомоги потрібно вивчати мову країни – про це говорять 28,6% опитаних.

Всі ці кроки будуть "прив’язувати" українських біженців до Німеччини, сприяти їх соціалізації та адаптації, що згодом призведе до зростання економіки Німеччини.

Економічний розвиток завдяки Українцям

Беручи до уваги результати дослідження МВФ, опитування ООН та Центру Разумкова, у 2026 році за інших незмінних умов випуск товарів і послуг завдяки участі українських мігрантів зросте в Німеччині на 0,6-0,65% більше, ніж за сценарію без українських мігрантів.

Загалом, в інших країнах ЄС,  як вважають експерти Організації з економічної співпраці та розвитку (ОЕСР) додатковий внесок у щорічні темпи зростання ВВП Чехії, Польщі та Естонії у 1,2% на рік, а внесок мігрантів у ВВП Угорщини, Латвії, Словаччини, Литви і Румунії на майже 0,8%. Європейський центробанк оцінює, що у середньостроковій перспективі коефіцієнт участі в робочій силі Єврозони українських переселенців становитиме від 25% до 55%. Водночас робоча сила Єврозони збільшиться завдяки участі українців на 0,2-0,8% або в абсолютних цифрах на 0,3-1,3 мільйона осіб.

А що ж з поверненням українців на Батьківщину?

Згідно з даними соціологічних досліджень більшість планує повертатись до України: 50% точно планує, 24% скоріше планує, 16% не визначились. Повертатися скоріше не планує 8%, а 2% точно не планує. Ці цифри не можуть не тішити нашу уяву про масове повернення наших співгромадян додому. Однак, після складного та важкого шляху соціалізації, адаптації, вивчення місцевої мови, отримання легальної роботи в Європі,  після того як діти біженців вже вчаться у європейських школах, скільки з них зможуть відмовитись від всього цього задля повернення в Україну? Бо відповідаючи на питання щодо повернення наші співгромадяни можуть відповідати з урахуванням відповіді яка може сподобатися інтерв’юеру, обираючи варіант який буде більш соціально сприйнятим. Окрім того, "повернення" може бути тимчасовим відвідуванням Батьківщини, а не повернення для постійного проживання.

Чому в мене є великі сумніви, що всі або принаймні левова частка українців повернеться?

• Чим довше тривають бойові дії, тим більше українці адаптуються, вивчають мову, знаходять собі роботу або започатковують власний бізнес;
• деякі українці вважають, що перспективи для їхніх дітей краще за кордоном аніж на Батьківщині, тому заради майбутнього дітей можна і пережити тимчасові негаразди;
• люди які виїхали з зони бойових дій можливо втратили власне житло і їм просто нікуди повертатись.

Що ж робити аби українці повертались додому?

Україні буде потрібна швидка відбудова постраждалих регіонів, і не тільки житлових будинків, але і необхідної інфраструктури. У той же час поки йде відбудова, потрібно забезпечити фінансову допомогу. Надати житло або допомогти його орендувати в регіонах України, які не зачепили військові дії. По-третє, потрібно допомогти в пошуках роботи, організувати курси підвищення кваліфікації або перекваліфікації. І як не дивно, створити умови, щоб українці мали змогу працевлаштовуватись в країнах ЄС без усіляких бюрократичних перепон. Українці які будуть знати, що вони в будь який момент можуть знов поїхати працювати до країн ЄС, будуть більш охоче повертатись на Батьківщину.

Василь Воскобойник, президент Всеукраїнської Асоціації компаній з міжнародного працевлаштування