У суботу в Кремлі до Путіна зайшли двоє американців. Третій, Джин Ленг, до кабінету не потрапив: він провів окрему розмову з Кирилом Дмитрієвим. Ленг тимчасово координує санкційну політику Мінфіну США, Дмитрієв відповідає в Кремлі не за території й не за гарантії безпеки, а за інвестиції та зняття обмежень. Ця деталь із повідомлення Axios каже про «нові ідеї», які Віткофф учора в Києві назвав «значним прогресом у Москві», більше, ніж усі відкриті частини обох зустрічей.

Склад делегації – це документ, і читати його простіше, ніж заяви. Якби на столі лежала територіальна формула, до Москви везли б військового або кадрового дипломата, а не людину, яка знає, як влаштовані санкційні списки. Ушаков цього й не приховував: сторони «досить детально обговорили економічні питання та потенційні великі взаємовигідні проєкти». Отже «нові ідеї» – це, найімовірніше, графік: поетапне помʼякшення санкцій, розморожування активів, спільні проєкти в обмін на деескалацію. Що саме в цьому пакеті вважається деескалацією, і є головним питанням тижня.

Бо є нестиковка. Того ж вечора Ушаков переказав, що Путін розповідав гостям про «успіхи армії на фронті» і впевненість у досягненні всіх цілей, Reuters назвав позицію Кремля «непохитною». А Сибіга в неділю виклав серпневі цифри: територіальний баланс за місяць – плюс 5 квадратних кілометрів на користь України, російські втрати – щонайменше 42 тисячі, темп просування за 8 місяців у 3,5 раза повільніший, ніж торік. Одна сторона обговорює економічні стимули, друга розповідає про наближення перемоги. Сходяться ці дві речі лише в одному прочитанні: Москва перевіряє, чи можна отримати санкційні послаблення без військових поступок.

Звідси й те, чому в Києві не говорили про глибокі удари. Це єдиний інструмент, який реально працює по російському бюджету: нафтові доходи РФ у серпні впали до 326 млрд рублів, на 22% за рік. Ще в серпні Москва відмовила в морському перемирʼї і зустрічно вимагала зупинити удари по своїй енергетиці. Якщо скласти це з делегацією Ленга, тристороння зустріч, яку Кушнер називає «продуктивним поверненням до формату», виглядає так: Вашингтон обговорює з Москвою графік зняття обмежень, Москва в обмін хоче, щоб наші дрони перестали долітати до її НПЗ, а Києву дістається те, що вже дозріло, – обмін полоненими, повернення дітей, режим навколо ЗАЕС, послідовність кроків. Чи готовий Вашингтон обміняти санкції на саму лише паузу – цього поки не знає ніхто, можливо, й сам Ленг.

Зеленський у неділю провів межу там, де її можна було провести. Територіальне питання «залишається актуальним», але «такі складні питання вирішуються тільки на рівні лідерів» – не в кабінеті посланців і не в кабінеті Дмитрієва. Головна гарантія – сильна армія. І найтверезіше: «якщо війна буде продовжуватися взимку – а поки так виглядає», Україна розраховує на зимовий пакет, ППО, захист енергетики, американський газ. Київ планує не від дати тристоронньої зустрічі, а від зимової кампанії.

Тристоронню зустріч, найпевніше, оголосять. Питання не в тому, чи вона буде, а в тому, хто складе список того, чим на ній мінятимуться. Поки що цей список пишуть у Мінфіні США й у кабінеті Дмитрієва, і наші удари стоять у ньому як платіж, а не як позиція.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”