24 грудня 1991 року посол Юлій Воронцов привіз до ООН листа президента рф Бориса Єльцина. У ньому новий глава держави повідомив світове співтовариство про те, що росія є "продовжувачем СРСР в ООН". Це означало, зокрема, збереження за Москвою місця постійного члена Ради Безпеки. Зауважу, на мою думку, саме введення рф у Раду Безпеки замість СРСР заклало підвалини нинішньої кризи не тільки РБ ООН, а і ООН в цілому та остаточно порушило світову систему безпеки.

Зауважу, присутність рф як постійного члена РБ ООН є досить дискусійним та сумнівним питанням. Але, спочатку розглянемо, чому рф так прагнула зайняти місце СРСР у Раді Безпеки.

Отже, після закінчення Другої світової війни союзними державами було прийнято рішення, задля порятунку прийдешніх поколінь від лих війни, заснувати універсальну міжнародну організацію - Організацію Об’єднаних Націй (ООН). Створення ООН було відповіддю викликам фашизму, який поставив найсерйозніші проблеми перед людством, головною з яких стало збереження миру та безпеки на планеті.І саме це питання стало основною мотивацією для створення в рамках ООН такого органу як Рада Безпеки ООН (РБ ООН) на яку було покладено головну відповідальність за підтримання миру і безпеки у світі.

Також, потрібно зазначити, що РБ ООН це єдиний міжнародний орган резолюції якого, є юридично зобов'язуючим документом, який підлягає виконанню всіма державами-членами ООН (стаття 25 Статуту ООН). Рішення інших органів Організації Об'єднаних Націй мають для держав-членів рекомендаційний характер.

Чому саме цей орган було вирішено наділити такими повноваженнями?

На це питання ми можемо знайти відповідь в історії створення ООН, у філософських роздумах Франкліна Д. Рузвельта (президент США 1933-1945 роки) і Уїнстона Черчіля (прем’єр-міністр Великобританії 1940-1945 роки) відносно їхнього бачення післявоєнного устрою.

Так, Рузвельт зауважував, що післявоєнний устрій - "може бути відданий у розпорядження правих". Для нього та інших лідерів такий алгоритм дій був можливий тільки за інституціоналізації концепції "глобальних поліцейських". Ідея полягала в тому, що в післявоєнну епоху США, Великобританія, СРСР повинні мати можливість виступати як країни надавачі-безпеки (тобто "поліцейські"), тоді як інші члени міжнародної спільноти будуть споживачами цієї безпеки.

Для забезпечення алгоритму – міжнародна безпека під головуванням "глобальних поліцейських", і по мірі, як вимальовувався безпековий компонент архітектури ООН президент Рузвельт наполягав на включенні Республіки Китай (Тайвань), а Уїнстон Черчіль на включенні Франції, у якій він побачив європейський буфер проти потенційної німецької або радянської агресії до постійних членів забезпечення цього алгоритму.

Створення РБ ООН

Фактичні плани нової організації були розроблені та обговорені на "вашингтонських бесідах про створення міжнародної організації миру та безпеки", що відбулися в Думбартон-Окс у Вашингтоні. З 21 серпня по 28 вересня 1944 року у переговорах на конференції брали участь представники СРСР, США та Великобританії, з 29 вересня по 7 жовтня – представники США, Великобританії та Китаю. На цих зустрічах обговорення було зосереджено на створенні РБ ООН, яка мала би необхідні повноваження та повноваження для підтримки миру та безпеки у світі. Передбачалося, що "глобальні поліцейські", діятимуть узгоджено через РБ ООН.

26 червня 1945 року у "Військовому меморіалі та центрі виконавчих видів мистецтв", у Сан-Франциско, представники п’ятдесяти країн підписали Статут Організації Об'єднаних Націй. Поставивши свої підписи під цим документом, вони створили ООН – міжнародну організацію, "пронизану найщирішими поривами людства: милосердям, надією та вірою".

У центрі цієї організації був створений найпотужніший інститут міжнародних відносин із будь-коли задуманих – Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй. З цього часу РБ ООН стала головним майданчиком міжнародної політики. Своїми рішеннями, санкціонованими операціями та примусовими діями РБ ООН мала безпосередньо впливати на справжній та майбутній стан міжнародної політики задля забезпечення миру та безпеки.

Як росія стала "країною-продовжувачем" СРСР

Тепер стає зрозуміло, чому росія так прагнула посісти місце постійного члена РБ ООН – вона хотіла бути тим "глобальним поліцейським", який "вершить долю країн". Але чому після розпаду СРСР коли утворилося 15 окремих незалежних держав, саме рф, менше ніж за місяць після підписання Біловезьких угод, 24 грудня 1991 року, офіційно посіла місце СРСР у Раді Безпеки ООН.

Важко уявити, але цього могло й не статися. З юридичної точки зору те, що російська федерація має успадковувати всі міжнародні договори СРСР, не було очевидним. Чому саме вона, а не інша республіка колишнього Радянського Союзу повинна посісти це місце? Чому росія взагалі має займати місце СРСР, а не вважатися новою державою? Ці та інші  питання задавалися члени ООН та юристами Міжнародного суду.

Отже, на той час питання про міжнародний статус росії було дуже дискусійним на полях ООН. Тому росії було важливо успадковувати постійне членство в Раді Безпеки ООН після розпаду СРСР. Оскільки, це місце в п'ятірці найсильніших і найвпливовіших країн світу поряд із США, Великобританією, Францією та КНР. У разі невдачі для росії стало б проблемою не лише потрапити до Ради Безпеки, а й навіть отримати просте членство в ООН.

Як згадують політики того періоду, важливу роль на ухвалення рішення на користь росії частково вплинуло слово "продовжувач", яке було підказане американськими правниками, і яке, на той час президент рф Борис Єльцин, вставив у послання Генеральному секретареві ООН. Тобто, був запропонований юридичний варіант, за яким суперечки щодо того, що належить російській федерації, а що ні, стали б безпредметними.

Було запропоновано, щоб у заяві росії до ООН про зміну назви країни, було зазначено, що росія є продовжувачем Радянського Союзу. І країна-продовжувач автоматично отримувала всі права та обов'язки попередника, тому що юридично була тим самим об'єктом міжнародного права. Визнання росії продовжувачем СРСР перетворювало процедуру в ООН із великої геополітичної проблеми на просту зміну таблички. (Із архіву Радіо ООН: Як росія стала "продовжувачем" СРСР).

Юридична колізія

На питання про міжнародний статус росії, зокрема, вплинуло Рішення Ради Глав Держав Співдружності Незалежних Держав, яке було підписане 21 грудня 1991 року в Алма-Аті, де держави-учасниці СНД документально підтвердили своє бажання бачити російську федерацію продовжувачем СРСР, а себе повноправними членами ООН (Рішення Ради Глав Держав Співдружності Незалежних Держав. Дата підписання Україною: 21 грудня 1991 р.).

З огляду на цю позицію Міжнародний суд вирішив залишити врегулювання питання на розсуд ООН, і провідні країни світу вирішили його на користь росії. Однак, в цьому питанні є певна юридична колізія. Станом на момент написання листа Борисом Єльциним до Генерального Секретаря ООН юридично ще існував СРСР, а от російської федерації не існувало. Російську Радянську Федеративну Соціалістичну Республіку парламент перейменував на російську федерацію 25 грудня, але тогочасний російський Конституційний суд назвав рішення парламенту неконституційним.

Лише після внесення необхідних змін в конституцію у травні 1992 року офіційно з’явилася російська федерація. Слід зауважити, що в Статуті ООН не має згадки про російську федерацію, її не має навіть в статті 23 Статуту ООН, де перелічені постійні члени Ради безпеки ООН (там згадується СРСР, який припинив існування у 1991 році).

Про нелегітимність присутності перебування рф в Раді Безпеки ООН та Організації Об’єднаних Націй 26 грудня 2022 року офіційно заявило МЗС України, де зазначається: "Правомірна процедура набуття державою "російська федерація" членства в ООН та місця серед постійних членів Ради Безпеки мала обов’язково передбачати кроки, визначені Статутом ООН. У грудні 1991 року звернення російської федерації щодо наміру продовжити членство СРСР в ООН мало бути належним чином розглянуто Радою Безпеки та Генеральною Асамблеєю відповідно до Статті 4 Статуту ООН. Вона передбачає, що членство миролюбних держав в ООН набувається саме за рекомендацією Ради Безпеки ООН та за рішенням Генеральної Асамблеї, і лише в такий спосіб."

Наприклад, такий правомірний шлях пройшли новоутворені держави-члени ООН Чехія і Словаччина після того, як припинила своє існування держава-член ООН під назвою "Чехословаччина".

Чи є можливість відкликання членство рф в ООН?

Отже, до питання присутності рф у складі постійних членів РБ ООН і перебування її в ООН взагалі, дійсно є багато питань. І ООН потрібно надати відповіді, оскільки зміна таблички у 1991 році із СРСР на рф із мовчазної згоди провідних світових акторів, коли не було прораховано історичний імперський фактор росії, сьогодні як наслідок, світова спільнота має розбалансовану систему світової безпеки, паралізоване РБ ООН, сумніви до дієвості взагалі ООН, як організації, яка надалі може забезпечувати безпеку та мир і найбільший конфлікт на Європейському континенті з часів Другої світової війни - російсько-українську війну.

Коли росія вчинила 24 лютого 2022 року повномасштабне вторгнення в Україну і подальшими своїми діями вона порушила основи статуту ООН, які були закладені за наслідками Другої світової війни в архітектуру світової безпеки і які на протязі багатьох років забезпечували паритетність політичних процесів між її членами.

За систематичні порушення положень Статуту ООН рф, яка до того ж своїми діями створює прецеденти в міжнародному праві, логічним постає запитання - чи можна позбавити рф статусу постійного члена РБ ООН або чи можна відкликати її членство в ООН? Відносно питання – чи можна відкликати членство рф в ООН то тут потрібно звернутися до статей 5, 6 Статуту ООН в яких передбачена процедура виключення або призупинення членства.

Так, стаття 6 зазначає: "Член Організації Об'єднаних Націй, який систематично порушує принципи, які містяться в цьому Статуті, може бути виключений з Організації Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки". Слід зауважити, що історія Організації Об'єднаних Націй ніколи не мала такого прецеденту. Стаття 5 Статуту ООН передбачає зупинення членства будь-якої держави за рекомендацією Ради Безпеки. Права та привілеї держави-ізгоя відновлюються також за рекомендацією Ради безпеки.

Потрібно відмітити, у своїй історії ООН декілька разів робила рішучі кроки проти окремих країн, щоб покласти край "кричущій несправедливості". Так, щоб протидіяти апартеїду в Південній Африці, 1963 року РБ ООН запровадила ембарго на постачання зброї до ПАР. З 1970 до 1974 року Генеральна Асамблея відмовлялася приймати повноваження цієї країни. У результаті Південна Африка не брала участь у засіданнях Асамблеї аж до повного скасування апартеїду у 1994 році.

Звернемо увагу і стаття 5, і стаття 6 відносить виключення або припинення членства в ООН за рекомендацію РБ ООН. Але рф є постійним членом РБ ООН із правом вето, тому ні виключити, ні призупинити членство РБ ООН в ООН за положеннями нинішнього Статуту ООН, неможливо.

А тепер щодо позбавлення статусу рф як постійного члена РБ ООН

Статут ООН не передбачає жодної процедури, за якою п’ять постійних членів можуть бути виключені з Ради Безпеки.

Отже, якби росія не була постійним членом Ради Безпеки ООН і не мала б ядерної зброї, до неї було б застосовано ряд обов’язкових до виконання рішень РБ ООН. А таких інструментів врегулювання конфліктів в арсеналі РБ ООН – чимало.

Від санкцій до застосування сили (ст.42 Статуту ООН). Тому, якщо ООН ненадасть відповіді на дії рф в Україні, не примінить заходи як це передбачено Статутом ООН для врегулювання конфліктних ситуацій, в такому разі ця інституція, яка була створена саме для унеможливлення повторення прецеденту Другої світової війни, для збереження миру та безпеки, скоріш за все, як свого часу Ліга Націй може припинити своє існування.

А на її місце може прийти щось нове, нова структура, яка б дійсно відповідала викликам та загрозам нового світового порядку ХХІ сторіччя. І запропонувати світовому товариству цю нову структуру, нової архітектури світової безпеки, безпрецедентне право має саме Україна, як країна, яка опинилася в епіцентрі нападу рф, коли ядерна країна напала на неядерну країну і у відношенні якої були порушені всі гарантії безпеки надані ключовими геополітичними гравцями.

Україна може запропонувати своє бачення нової архітектури світової системи безпеки, зокрема над створенням нового безпекового сегмента по контролю над ядерною зброєю та іншими загрозами масового ураження.

Олексій Буряченко, виконавчий директор “Міжнародної асоціації малих громад”