От би хтось взяв і проаналізував міжнародний досвід проектів відновлення по всьому світу за останні 100 років. І простою мовою сформував поради для українців як організувати повоєнну трансформацію.

Подумали ми, і так і зробили. Проаналізували більше 26 національних проектів відновлення. Зібрали як негативні, так і позитивні приклади відновлення країн після війни, природних катастроф та соціальних потрясінь.
Для нас було важливо побачити як країни втрачали або здобували свій шанс на відновлення.

Ключові висновки:

• Гроші на відновлення - не найголовніше. Аби конвертувати міжнародну підтримку у економічне зростання потрібен чіткий план. Всі без винятку успішні кейси з відновлення мали під собою окрему концепцію і довгостроковий план. В іншому випадку відновлення гальмується одразу після завершення донорської підтримки і країна може навіть не вийти на докризовий рівень ВВП.
• Розподілення коштів хоч і має бути організоване урядом, але повинно спиратись у розподілі та використанні коштів на місцеву владу, громади та неурядовий сектор. Саме це, при належній організації, забезпечує швидкість, адресність та диверсифікацію у застосуванні ресурсів.
• Відновлення має бути прозорим. В сучасному розумінні, ще й діджиталізованим. В історії вистачає випадків, коли основні донори виходили з проектів відновлення після корупційних інцидентів, випадків використання ресурсів відновлення у політичній боротьбі і т.п..
• Четвертий висновок трохи від Капітана Очевидність, але він важливий. Відновлення інфраструктури має відбуватись в першу чергу. Житло, дороги, садочки, школи - це стимул для повернення людей. Бо, як виявилось, деякі країни зробили забагато фокусу на економічних стимулах та реформах і забували про прості речі для людей.
• П'ятий висновок - про важливість приватного сектору. Саме бізнес драйвить відновлення. У довгостроковому періоді приватний сектор повинен відігравати вирішальну роль у відновленні. Саме його робота дозволить утримувати державу, її сектор оборони за рахунок не грантів, а податків.

І наостанок, про позитивну статистику. Аналіз демонструє, що розмір щорічної міжнародної допомоги в перші два - два з половиною роки після кризи становить близько 60% від ВВП країни-реципієнта. У випадку України, мова йтиме про 100+ млрд доларів на рік по різних каналах та форматах.

Кирило Криволап, радник прем’єр-міністра України з економічних питань,
директор центру "Економічного відновлення"