В Україні незабаром стартує весняна посівна кампанія. Чи готові до неї аграрії, які чинники вже сьогодні гальмують підготовку та чи вистачить врожаю для внутрішнього ринку? Відповім на ці запитання нижче.
Весняна посівна пройде в максимально складних умовах – це масовані російські обстріли цивільної та енергетичної інфраструктури України, заміновані поля, окупація українських територій, обмежені можливості реалізації продукції. Як результат – відбудеться рекордне скорочення посівних площ і, відповідно, впадуть обсяги врожаю.
Експортний потенціал під загрозою
Минулий рік продемонстрував стійкість українського АПК (Агропромисловий комплекс) . Навіть за умов повномасштабних бойових дій агросектор не лише забезпечив річну потребу України в зернових, а й зібрав врожай для експорту. Якщо у 2021 році було отримано рекордний урожай олійних та зернових культур – приблизно 108 мільйонів тонн, то у воєнний період вдалося зібрати понад 70 мільйонів тонн валового збору.
Навіть в умовах війни Україна має потенціал не лише забезпечити себе продовольством, але ще й експортувати на зовнішні ринки. Попри військову агресію рф, ми залишаємося провідним експортером зернових та олійних, близько 53% експорту, який прямував з України в період вторгнення – це аграрна продукція, що дало змогу залучити близько 22 млрд доларів.
При цьому Україні для забезпечення внутрішньої річної потреби потрібно близько 18 мільйонів тонн. Навіть, якщо ми виростимо цього року вдвічі менше, то на продовольчій безпеці України це ніяк не позначиться, але країна недоотримає валютної виручки.
Сіяти у збиток, або логістика "вбиває" найбільше
Одне з ключових питань посівної – це потенційна можливість реалізації продукції і отримання гідної ціни на неї.
Наразі сіяти пшеницю та кукурудзу на більшості агропідприємств є збитковим. Внутрішні ціни реалізації пшениці часто знаходяться на умовних позначках 150-160$/т, що нижче собівартості. Тож аграрії заміщуватимуть с/г культури і сіятимуть більш маржинальні олійні, як-то ріпак, соняшник. Цікавою у вирощуванні буде соя, а також більш нішеві горох та круп’яні культури.
Цьогоріч здорожчали всі складові аграрного виробництва. Зокрема забезпечення аграріїв добривами оцінюється в 10-25% від необхідного рівня. Недовнесення агрохімікатів негативно позначиться не тільки на кількості, а й на якості врожаю.
Витрати на транспортування зросли в 3-4 рази. Логістика стала фактором номер один, що веде рослинництво до збитковості. Адже транспорті витрати сьогодні становлять 60-70% від ціни продукції.
Тим не менш аграрії налаштовані весною сіяти зернові, до чого спонукають вимоги сівозміни та виклики продовольчої безпеки, але їх площі будуть суттєво зменшені. Агровиробники йдуть на певні ризики, оскільки сподіваються, що ціни на агропродукцію зростуть, а логістика може покращитися у 2023 році завдяки пролонгації зернової угоди, а також більш тісній співпраці з країнами ЄС.
Функціонування "зернового коридору" постійно під загрозою. У березні зернова угода має бути пролонгована та працюватиме інтенсивніше. Чіткий сигнал про її продовження вплине на планування експорту морськими шляхами, стабілізує ціни на агропродукцію, а значить, стане сигналом для ринку – сіяти можна.
Окуповані землі – наші чи ні?
Україна скоротила можливості збирання врожаю на тимчасово окупованих частинах Херсонської та Запорізької областей, а також на територіях, де ведуться активні бойові дії.
Найкритичніша ситуація залишається на сході та півдні країни, зокрема, на Донеччині, Луганщині, деокупованих територіях Харківщини, Херсонщини й Миколаївщини, де знищено багато населених пунктів, замінована інфраструктура і сільськогосподарські поля.
Україна зараз – найбільша замінована територія в світі. Окрім того, майже 2 млн гектарів сільськогосподарських угідь заміновані і не придатні для проведення сільгоспробіт.
Лише на Херсонщині близько 500 тис гектарів територій вважаються забрудненими, тобто заміновані, або частково заміновані, чи там залишаються залишки снарядів. В цілому посівні площі будуть скорочені не менш як на 25% внаслідок окупації та замінування, і близько 7 млн гектарів не будуть задіяні під вирощування с/г культур.Для того щоб скоріше розмінувати землі, аби фермери могли без ризику для життя виходити в поля, необхідна допомога міжнародних організацій.
Наразі на розмінування не вистачає ні коштів, ні спеціалістів – цей процес ризикує розтягнутися на десятиріччя. Неможливість гідно підготуватись до посівної кампанії саме через заміновані території у 2023 році призведе до того, що значна кількість полів буде не засіяна.
Кредитний зашморг
В умовах війни на агропідприємствах погіршилася ситуація з обіговими коштами. Можна прогнозувати, що через нестачу коштів на посівну, в Україні не засіють ще близько 5 млн га. Тож сьогодні головне завдання – за рахунок пошуку фінансових механізмів дати можливість закупити виробникам усі необхідні матеріали для весняної посівної кампанії. А саме насіння, добрива, паливно-мастильні матеріали тощо.
Минулого року постановами Кабінет Міністрів України було впроваджено пільгове кредитування з можливістю державних портфельних гарантій.
В умовах критичного падіння закупівельних цін на аграрну продукцію, спричиненого воєнною агресією рф, цей інструмент кредитування дозволив аграріям вижити – посіяти та зібрати врожай 2022 року. Через відсутність рішення щодо продовження кредитування у 2023 посівна – сьогодні весняна посівна під загрозою.
До того ж існують оптимальні агрономічні строки посіву с/г культурі, а затримка з продовженням урядової програми пільгового кредитування "5-7-9" на 2023 рік може стати фатальною. Тож подальше функціонування агросектору України – в зоні ризику.
Сьогодні сільгоспвиробники сподіваються на державну підтримку уряду. Всеукраїнська аграрна рада звернулася до Кабінету Міністрів України з проханням пролонгувати програму "Доступні кредити 5-7-9" та збільшити ліміти кредитування до 180 млн грн на одне підприємство.
Денис Марчук, заступник голови Всеукраїнської аграрної ради
