Україна в ЄС до 2027 року – ще вчора це здавалося гарним заголовком для внутрішнього споживання, але сьогодні про це на повний голос пишуть Bloomberg та Politico. Якщо відкинути емоції та подивитися на сухі факти станом на лютий 2026-го, стає зрозуміло: у Брюсселі готують те, що дипломати називають «зворотним розширенням». Це фактично злам класичної бюрократичної машини Євросоюзу заради нас.

Логіка процесу тепер виглядає інакше, ніж у попередніх хвиль розширення. Замість того, щоб десятиліттями чекати в передпокої, виконуючи тисячі директив, Україні пропонують сісти за стіл раніше. Це не означає, що реформи скасовуються. Навпаки, контроль буде жорстким, але права та економічні бонуси ми можемо почати отримувати авансом. Президент Зеленський зараз активно просуває ідею фіксації дати «1 січня 2027 року» як частину великої мирної угоди, і Брюссель, попри опір деяких столиць, починає сприймати це як робочий сценарій. Для нас це означає доступ до ринків, структурних фондів і, головне, залізобетонні гарантії, що «сірої зони» більше не буде. І це найголовніше!

Звісно, політичний реалізм вимагає бачити й «мінне поле». Головна перешкода зараз – це Будапешт. Віктор Орбан фактично зробив блокування України своєю передвиборчою фішкою. Проте розвʼязка близько, адже 12 квітня в Угорщині відбудуться вибори. У Брюсселі вже не приховують: якщо результати голосування не змінять позицію Угорщини, в хід піде «ядерний варіант» – стаття 7 договору ЄС, яка просто позбавить Будапешт права голосу. Європа занадто багато поставила на карту, щоб дозволити одній країні тримати в заручниках безпеку всього континенту. А Україна, як би пафосно це не звучала, – щит Європи.

Технічно ми також не стоїмо на місці. Зараз, під час головування Кіпру в Раді ЄС, ми розбираємо останні переговорні кластери. План Зеленського закрити всі технічні питання до кінця 2026 року виглядає надскладним, але вже визнаним як реалістичний навіть найбільшими скептиками в Єврокомісії. Це величезний обсяг «домашньої роботи», який ми робимо під обстрілами, майже без електроенергії та тепла.

Що це дає звичайному українцю вже зараз? Насамперед – чіткість. Коли великі гравці, включаючи США та лідерів ЄС, починають обговорювати конкретну дату, це сигнал інвесторам, що Україна – це не ризикована територія, а майбутня частина єдиного ринку. Ми стаємо свідками історичного прецеденту, де політична воля ламає стару бюрократію, бо ціна зволікання занадто висока для всіх.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”