Кремлівські плани та енергетичний шантаж

Коли росія починала повномасштабне вторгнення в Україну, у Кремлі розраховували на вкрай швидку воєнну кампанію, під час якої жодні дії чи навіть офіційні заяви Західних країн не встигли б завадити агресії. Однак уже в перші тижні наступу стало очевидно, що російські війська застрягли. Тим часом західні держави встигли не лише висловити засудження, а й почали запроваджувати санкції, зокрема й ті, що напряму обмежували рф в її найсильнішій сфері – енергетичній.

Первинні очікування Москви полягали в тому, що глибока залежність ЄС від російських енергоносіїв стримає блок від підтримки України у війні. Ще 2021 року росіяни почали маніпулювати європейським газовим ринком, штучно обмежуючи постачання нібито з технічних причин і наполягаючи на якнайшвидшому запуску "Північного потоку 2", щоб зменшити роль української газотранспортної системи. Біржові ціни на газ у певні періоди сягали 2 200 доларів за тисячу кубометрів, що мало продемонструвати Європі вплив "енергетичної зброї" Кремля. Проте ці прагнення не спрацювали, як очікувалося: замість страху і поступок з боку ЄС запрацював комплекс санкційних механізмів, які в перспективі стали однією з найболючіших ударних сил проти агресора.

Структура російського енергетичного експорту

Енергоресурси завжди були головним джерелом наповнення російського бюджету. У 2021 році загальна вартість російського експорту склала 491,6 млрд доларів США, причому енергетична складова в цьому була визначальною. Нафта принесла 110,1 млрд, нафтопродукти – 70, природний газ – 62,9 млрд (серед яких 55,5 млрд доларів – трубопровідний та 7,4 – зріджений), а вугілля – 17,7. Таким чином, енергоносії сумарно дали понад половину російських експортних доходів. І це без урахування ядерного палива та сервісних послуг із будівництва й обслуговування АЕС. Тому не дивно, що введення обмежень на постачання російських енергоресурсів мало стати наріжним каменем у планах країн ЄС та Великої сімки, котрі прагнули послабити військову машину росії.

Складність енергетичних санкцій

Водночас у санкційній політиці країни Заходу змушені були брати до уваги власну енергетичну безпеку. Критерії вибору, який ресурс підпадає під санкції та в якій формі, базувалися на рівні залежності від російських поставок та реальних можливостях переорієнтації на інші ринки. У випадку одних енергоносіїв це призводило до затримки в ухваленні санкцій, адже не всі країни могли швидко знайти альтернативи й без ризику зупинити власну промисловість та забезпечення населення. У випадку інших енергоресурсів західні уряди узагалі відмовлялися від запровадження негайних заборон, намагаючись поступово зменшувати залежність. Та попри всі перестороги й складнощі, починаючи з перших тижнів війни, санкції на російський енергетичний сектор ставали дедалі жорсткішими.

Несподівані наслідки для Кремля

Російське керівництво сподівалося, що енергетичний шантаж виявиться потужнішим фактором впливу на позицію ЄС. Проте реальність значно відрізняється від очікувань. У деяких випадках санкції діяли не так, як планувалося на Заході, і потребували доопрацювання або введення вторинних обмежень. Утім, подекуди росія сама "перегнула палицю" із скороченням постачання, отримавши лише зустрічні удари: з одного боку, зросли ціни, що мало б допомогти Кремлю зберегти прибутки, але з іншого – європейські споживачі почали агресивніше диверсифікувати джерела енергоресурсів. У результаті Москва зіткнулася зі зменшенням ринку збуту та необхідністю надавати знижки азійським покупцям. Підсумком таких дій стали суттєві фінансові втрати й поглиблення залежності від окремих імпортерів, які можуть диктувати росії свої умови.

Удар по Кремлю

З усіх видів санкцій, запроваджених проти рф, саме енергетичні заходи мають найбільш руйнівний ефект для економіки агресора. Якщо у 2021 році загальна вартість російського експорту становила 491,6 млрд доларів, а на енергоносії припадала ключова частина валютних надходжень, то нині Кремль змушений перманентно шукати складні та не завжди вигідні схеми збуту нафти, газу й вугілля. Прагнучи обійти санкції та зберегти обсяги продажу, росія опинилася у становищі, коли сама руйнує собі бізнес-модель експорту, пропонуючи знижки і наражаючись на ризик втрати колишніх ринків остаточно.

Західна коаліція, керуючись критеріями енергетичної безпеки й усвідомлюючи стратегічне значення санкцій, поступово "дотискає" росію, підточуючи фінансову основу путінського режиму. Головна перевага таких заходів полягає в їхньому довготривалому впливі: чим суворішими стають обмеження, тим складніше агресору підтримувати й модернізувати військову машину, що розпочиналася з розрахунку на швидку перемогу і повну безкарність.

Богдан Попов, експерт АЦ "Обʼєднана Україна"