У світовій геополітиці спостерігається третє в історії "пан'євразійське глобальне протистояння", що часто називають світовими війнами, але наразі більш логічним виглядає термін "першої глобальної війни", а не "третьої світової". Отже, два геополітичні тіла, які занурюються у вир глобального протистояння, - це два "флангові вектори сили" в Євразії.
Перший вектор - це протистояння на європейському континенті на розломі РФ - ЄС, яке реалізується через призму російсько-української війни.
Другий вектор - це протистояння Китаю і США на індо-тихоокеанському розломі, яке реалізується через призму конфліктології в Південнокитайському морі та навколо Тайваню. Крім іншого, це призводить до зміщення географічної осі історії з Європи в Азію і ця трансформація відбувається слідом за рухом в Азію глобальної економіки.
Формування двох силових флангів
Якщо під час Першої світової війни країнами Осі були Німеччина та Австро-Угорщина, а під час Другої світової - німецький Рейх, Угорщина та Італія (окрім інших дрібніших союзників), то зараз країни Осі - це росія, Китай, Іран і КНДР. Іран у цій конструкції зараз відіграє роль Туреччини часів Першої світової.
Крім іншого, це призводить до кристалізації Глобального Євразійського острова у форматі дуумвірату росії та КНР. По суті, ми спостерігаємо формування двох силових флангів Глобального Євразійського острова на заході та сході, на розломі з Європою і в Індо-Тихоокеанському регіоні одночасно. Це народження нової сухопутної пан'євразійської сухопутної пан'євразійської Монгольської імперії 2.0, яке, судячи з усього, відбулося 9 травня 2025 року.
Формування зазначених вище силових флангів - це, на жаль, довгостроковий і вже фундаментальний процес. Географічна вісь історії зараз проходить Уралом, далі через Центральну Азію та Афганістан до Індії та Пакистану. Навколо цієї Вісі й формуватимуться західний і східний фланги нового євразійського конструкту: силовий вектор протистояння ЄС - росія (війна в Україні) - на заході та силовий вектор індо-тихоокеанського протистояння Китаю і США (можливий конфлікт на Тайвані та з Філіппінами) - на сході.
Умовний "вихід США" з Європи й концентрація Америки на протистоянні з Китаєм - це "сьома печатка", що "запечатала" цей підсумок 20-річної глобальної трансформації.
Наразі США, як і під час першої фази Другої світової війни, знайшли "виправдання" відсутності своєї прямої військової допомоги союзникам у Європі, і виправдання це - "загроза персональної війни" в м'якому підчерев'ї Америки - Індо-Тихоокеанському регіоні. Тільки тоді таким "своїм, персональним" противником була Японія, а зараз Китай. Але мета зрозуміла: зупинити глобальне піднесення Японії в першій половині 20 століття і Китаю - зараз. Бо лише Японія тоді й Китай зараз могли зупинити західну неоколонізацію Азії, використовуючи вестернізовану модель модернізації для отримання конкурентних переваг над Заходом, тобто перемагаючи Захід його ж зброєю.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Переговори Трампа і Путіна: чого чекати від росії та чи можливий літній наступ
Моральний аспект японської колонізації того ж Китаю чи Кореї залишаємо за дужками.
Стратегія США в цьому Глобальному протистоянні стає воістину класичною: спостерігати, як основні геополітичні гравці (як союзники, так і суперники) перемелюють один одного в конкурентній боротьбі, а потім накласти "сьому печатку" як символ загибелі старого світу і народження нового. Американоцентричний світ народжуватиметься вже тричі, і щоразу глобальні взаємозв'язки цієї моделі лише посилювалися, але потім, як струни складного геополітичного інструменту, - послаблювалися.
Настав час "підтягнути струни".
Чи закінчиться суперечка США з країнами ЄС?
То коли США "повернуться в Європу"? Лише тоді, коли стане можлива нова американська "м'яка окупація" Європи, але окупація вже на зовсім інших засадах. Це буде модель, відмінна від старого світу Бреттон-Вудса, сформованого після Другої світової війни. До моменту "повернення США", Європа втрачатиме свій потенціал внаслідок торгівельних війн, енергетичної кризи, деіндустріалізації та кризи соціальної моделі.
Втрачатиме потенціал на тлі загострення стосунків з рф, міграційного колапсу, постійно збільшуючи оборонний бюджет і витрати на розвиток ВПК. До речі, останні не стануть драйверами зростання в ЄС, як багато хто очікує, оскільки для цього потрібна зовсім інша соціально-економічна модель і навіть більше того - зовсім інша базова ідеологія. Мілітаризація на воук-ідеології - це оксюморон, що не злітає, так само як і мілітаризація пацифістського у своїй основі трансгуманістичного суспільства.
Повернення США відбудеться, коли криза геополітичного катарсису залишиться позаду: як під час Першої світової, коли Америка вступила у війну в 1917-му році, або під час Другої світової - в 1944-му (якщо не брати до уваги операції в Північній Африці та в Італії). Так і буде і зараз. Адже тільки ослаблена Європа погодиться на "розв'язання гренландського питання", нові торгівельні відносини зі США і тарифи, "правильний" курс євро до долара. Погодиться, врешті-решт, купити "столітні" облігації США з прибутковістю, нижчою за інфляцію, щоб допомогти Америці зняти навіс надлишкової проінфляційної ліквідності та амортизувати модель держборгу. І погодиться прямо чи опосередковано платити за безпеку, наприклад 5% ВВП.
Хто ж став "третім тілом", якому вдалося "відскочити"? Це - Близький Схід. Там занадто багато нафти, грошей і фінансових глобальних центрів, щоб занурити цей світ у Велику війну. "Добре слово" Трампа не завжди може зупинити кровопролиття. А ось "добре слово" плюс трильйон доларів - цілком. Саме цим пояснюється нова модель "поділу Сирії". Звичайно, можливі рецидиви у вигляді регіональних конфліктів і навіть удари по іранській ядерній інфраструктурі, не кажучи вже про хуситів, але Великої сухопутної війни з Іраном за прикладом вторгнення США в Ірак - не буде. Це пояснює той факт, що Ізраїль кинув свої найкращі сухопутні сили в Сектор Гази, взявши під контроль уже 70% території цього палестинського ексклава. Ізраїль поспішає - Близький Схід виключають з "апорії трьох тіл". Там має бути відносний мир.
Тим часом як я вже писав, у Китаї дістали старі конспекти Мао - курс лекцій "Про затяжну війну", які прочитав товариш Мао Цзедун у м. Яньань 26 травня - 3 червня 1938 року, на зборах "Товариства з вивчення проблем війни проти японських загарбників".
Одна з цитат цієї роботи:
Виносячи на своїх плечах усі тяготи війни, самовіддано борючись за існування своєї нації, кожен китаєць із нетерпінням чекає дня перемоги.
Ця робота обґрунтовує низку постулатів перемоги в Затяжній війні:
- по-перше, затяжний характер війни, що видно вже з назви роботи;
- по-друге, консолідація суспільства навколо цілей затяжної війни та підтримки свого керівництва.
Праця Мао критикує такі формати, як доктрина програшу "про поневолення країни" та протилежна їй шапкозакидацька - "про швидке досягнення перемоги".
Мао говорить про головну мету "затяжної війни" - китайський народ зобов'язаний здобути в ній підсумкову перемогу. "Щоб досягти перемоги, можна діяти лише шляхом ведення Народної війни".
У сучасній геополітиці це означає нанесення Китаєм асиметричних ударів по інтересах США в різних регіонах світу ("маневрові бої") і провокування економічної кризи в США в результаті торгової війни ("партизанські бої").
Затяжна війна матиме три етапи:
- Стратегічний наступ США і стратегічна оборона з боку Китаю (торгова війна і подальше загострення).
- Стратегічна рівновага Китаю зі США і підготовка до контрнаступу з боку Китаю.
- Стратегічний контрнаступ з боку Китаю і стратегічний відступ США.
Зараз Китай перебуває на першому етапі і його уявна пасивність сприймається як слабкість.
Насправді Китай дає США можливість зробити всі помилки і вжити всіх можливих дій, паралельно вимотуючи геополітичний потенціал Америки. Якщо в США настане кризова фаза, Китай зафіксує досягнутий геополітичний баланс. І лише на третьому етапі перейде до активних дій, зокрема за допомогою проксі-війн.
Війна Росії з Україною: "модель двох тіл"
У контексті розширення західного флангу Євразійського Глобального острова, війна вже йде. Це війна росії проти України. У рамках зазначеної вище концепції, вона переходить у класичну форму "війни на виснаження". Або у формат "війни на змор" за Свєчіним (радянським військовим стратегом).
Свєчін описує війну на виснаження, як боротьбу до повного виснаження однієї зі сторін, перш за все, демографічного.
Якщо одна зі сторін у частині демографії поступається іншій протиборчій стороні, шанс на успіх виникає лише за рахунок технологічної переваги та/або використання ефективних асиметричних методів війни.
Найімовірніше, у червні описана вище "модель двох тіл" буде або "запечатана США", або буде зроблена ще одна спроба "заморозити" війну. Але шансів на другий сценарій стає все менше і менше.
Внутрішні закони геополітичного позиціонування, процеси формування векторів глобального протистояння і світових осей сили діють майже так само невідворотно, як і фундаментальні фізичні закони Всесвіту.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик
