Навесні 2023 року Джозеф Най молодший не лише видав свою нову фундаментальну працю "Soft Power and Great-Power Competition", дискусія щодо ключових положень якої відбудетья в КШДУ імені Сергія Нижного вже 22 травня, але й опублікував доволі цікаву статтю "Nuclear Ethics Revisited" на сторінках авторитетного журналу Ethics & International Affairs, що видається під егідою Carnegie Council.

В цій статті професор Най молодший переосмислює свою фундаментальну працю "Nuclear Ethics" (1986) з огляду на російське вторгнення в Україну. Стаття містить ряд цікавих тез.

Нова ядерна ера

По-перше, Най молодший пише, що з 1986 року "кардинально змінилася структура світової політики. Біполярна Холодна Війна закінчилася, а на її зміну ми отримали боротьбу глобальних держав, що включає в себе США, реваншистську росію та Китай. росія, що вторглася на територію України спочатку 2014 року, а потім в 2022, захопив територію, а також погрожуючи базовим нормам ООН, використовуючи при цьому погрози застосування ядерної зброї, щоб стримати реакцію Заходу. Бряцкання ядерною зброєю заради політичного ефекту сягає аж до Хрущова, але особистість володимира путіна є новим фактором. Деякі коментатори стверджують, що його поведінка говорить про те, що ми вступаємо в "нову ядерну еру"."

З огляду на це, глобальне потепління змінююється "ядерною зимою" як найбільшою загрозою існування нашої планети.

По-друге, на думку американського вченого, "якщо росія вдасться до тактичного використання ядерної зброї в цьому конфлікті, знадобляться рішучі відповіді, щоб спробувати відновити ядерне табу, але це не обов’язково призведе до Армагедону. Військова відповідь на порушення має знищити російські сили в Україні, але вона має бути неядерною та спрямована на зміцнення норми ядерного табу."

"Чим більше розповсюджується ядерна зброя, тим більші перспективи можливого її використання"

По-третє, цікавою є думка американського професора щодо втрати ядерної зброї Україною на зорі незалежності: "У Будапештському меморандумі 1994 Київ погодився повернути Москві радянську ядерну зброю, яку він успадкував, в обмін на гарантії безпеки України. Порушення росією своєї обіцянки змусило багатьох дійти висновку, що розповсюдження є виправданим. Однак було б помилкою перебільшувати шкоду, яку події в Україні завдали режиму нерозповсюдження. По-перше, ті, хто каже, що вторгнення вчить інші держави, що вони були б у більшій безпеці, якби мали ядерну зброю, надмірно спрощують історію. Не можна вважати, що нічого не трапилося б, якби Україна зберегла ядерну зброю, успадковану від СРСР. Зброя не була готовою до використання, адже розщеплюваний матеріал у радянських ракетах великої дальності, розміщених в Україні, довелося б переформувати та перепрофілювати. Це не тільки зайняло б час і знання, але й могло б прискорити російське вторгнення."

Водночас, я переконаний на відміну від Джозефа Ная молодшого, що російське вторгнення в Україну підірвало моральні аргументи щодо нерозповсюдження.

Зрештою, чим більше розповсюджується ядерна зброя, тим більші перспективи можливого ненавмисного чи випадкового її використання, тим важче буде впоратися з ядерною кризою, коли задіяно багато політичних акторів, і тим важче встановити засоби контролю, які колись можуть допомогти зменшити роль ядерної зброї.

Джозеф Най молодший підсумовує: "Чого вчить нас війна в Україні, так це важливості зміцнення існуючого Договору про нерозповсюдження ядерної зброї та утримання від дій, які його підривають."

Висновки

Солідаризуючись з американським професором, хотів би наголосити на тому, що потенційне використання росією ядерної зброї уможливлює відкриття "скриньки Пандори". Враховуючи, що з 9 членів ядерного клубу 4 держави не є членами Договору про нерозповсюдження ядерної зброї, то такий небезпечний прецедент може призвести до bellum omnium contra omnes [війна всіх проти всіх].
Варто також не забувати, що ми живемо в інформаційну епоху, що пов‘язана із революцією в мікроелектроніці. Відтак, сьогодні ключовими акторами міжнародних відносин є турист і терорист, які прийшли на зміну солдату і дипломату. Цей факт лише посилює небезпеку існування нашої планети у випадку застосування ядерної зброї.

І наостанок. Навіть за найгіршого сценарію, а це використання (тактичної) ядерної зброї росією у війні з Україною, "збочений" путін не досягне жодних результатів, окрім завершення процесу свого знищення як у політичному, так і у фізичному плані.

Залякувати українську політичну нацією потенційним використанням ядерної зброї після усіх жахів російського вторгнення - це не про демотивацію, а радше про консолідацію українського суспільства навколо єдиної великої мети - повної капітуляції росії, що є "колосом на глиняних ногах".

І наші Північноатлантичні та європейські партнери починають ще чіткіше це усвідомлювати.

Максим Андрущенко, політолог