"Вигравши війну не програти мир" - цей словесний код звучить все частіше у соціальних мережах, месенджерах, у заявах посадовців та експертів. Демонструючи безпрецедентний спротив російській агресії наша держава та суспільство платять величезну ціну за своє право на вільне життя та розвиток. Завершення фази активних бойових дій рано чи пізно відбудеться і на той момент вже мають викристалізуватись системні відповіді на питання, як відбудовувати державу.
Україна здійснила мудро, акцентуючи увагу на всеосяжній відбудові ще з минулого року. Згадайте, як мінімум, проведену установчу конференцію з питань відновлення України у швейцарському Лугано в липні 2022 року. Попри те, що цей захід окремі колеги порівнюють з першим млинцем, як на мене, він заклав фундаментальне розуміння для світу щодо можливих потреб для післявоєнної реставрації та модернізації України на наступне десятиріччя. Навіть фантастична на той момент оцінка в 750 млрд дол, нині не лише не здається такою умовною, але і можливо замалою.
Поточні оцінки Світового банку щодо відновлення на рівні 411 млрд дол (прямі збитки 135 млрд дол), безумовно, будуть в майбутньому значно відкориговані у сторону збільшення. Адже, по-перше, на даний момент відсутня інформація з окупованих земель. По-друге, аналіз на вільній території України містить попередню інформацію. Не здивуюсь, якщо загальні оцінки потреб врешті сягнуть трильйона доларів та перетнуть цю межу.
Репарації за агресію
Ні в кого в цивілізованому світі не виникає сумнівів, що основний внесок у фінансуванні проєктів з відновлення має здійснити російський агресор або його правонаступник.
За офіційною оцінкою уряду, в світі заморожено до 500 млрд доларів російських активів, із яких приблизно 300 млрд дол активів російського Центробанку заблоковано країнами G7. Нині ж основний фронт боротьби за цей ресурс перейшов у юридичний вимір – забезпечити прийняття необхідної бази для використання цих коштів. Дане питання стоїть на порядку денному ЄС і США. У Сполучених Штатах, до слова, нещодавно Конгрес надав повноваження для використання конфіскованих у російських олігархів активів направляти на допомогу у відбудові України.
Швидшою у цьому питанні виявилась Канада, яка є першою із західних країн, що передбачила у власному законодавстві можливість використання конфіскованих російських активів на підтримку України. Не виключаю, що недавня інформація про передачу конфіскованого російського АН-124 Україні є одним із результатів застосування нового законодавства.
Наявність подібних прецедентів позбавляє аргументації адептів затягування прийняття юридичних рішень. Безумовно, тема відшкодування заарештованими та конфіскованими активами не завершується. Остаточний обсяг та умови виплат репарацій будуть визначені вже у післявоєнний період.
Джерела фінансування
Наступне джерело допомоги для фінансування відновлення – це внесок безпосередньо наших партнерів. Допоки немає прикладного рішення питання з російськими активами, цей напрям є основним. І не лише в питанні післявоєнної відбудови, але і в руслі оперативного відновлення до завершення війни. Лише у цьому році потреба складає понад 14 млрд дол. Маю надію, що для запуску робіт всі необхідні кошти будуть знайдені до завершення першого півріччя.
У цьому процесі ми бачимо синергію країн Великої сімки, міжнародних фінансових організацій, як Міжнародний валютний фонд та група Світового банку. Нова програма співпраці з МВФ, завдяки якій ми вже отримали перший транш у розмірі 2,7 млрд дол, проєкти СБ, для прикладу окремий мультиплікативний фонд SPURR, відновлення енергетики Re-Power, відбудова інфраструктури RELINC тощо. Справжнім позитивом є і те, що обсяги допомоги на відновлення України з нашими партнерами фіксуються не лише на короткостроковий період, але і на роки вперед. Для прикладу, це плани Швейцарії виділити 1,7 млрд дол до 2028 року і ця сума може бути збільшена.
Інвестиційна Мекка
Не менш ключовою роллю у поствоєнній відбудові відіграватиме приватний сектор як іноземний, так і вітчизняний. Україна має стати Меккою інвестиційної привабливості та можливостей. Вкрай важливо, що це розуміють як в Україні, так і наші партнери. По-суті, комунікація з бізнесом займає центральну роль під час конференцій з відновлення, для прикладу, в Німеччині, у Франції, нещодавно в Італії. Реалізація проєктів в Україні приваблива ще з точки зору незмінності європейської та євроатлантичної інтеграції. Нині в підприємницьких колах висловлюють велику зацікавленість у нашій державі й основним стримуючим фактором лишається безпекова ситуація. У цьому питанні Україна може простимулювати активність бізнесу реалізацією реально діючого механізму страхування від воєнних ризиків.
Очевидно, що і сама українська держава вкладатиметься в проєкти з відбудови. Профільний Фонд ліквідації наслідків збройної агресії акумулює у цьому році понад 52 млрд грн, загалом на оперативне відновлення до завершення 2023 року піде понад 3 млрд дол. З бюджетів різних рівнів по мірі можливостей виділяються кошти на невідкладні заходи. Тергромади активно налагоджують зовнішні комунікації. Як було заявлено на Міжнародному саміті міст та регіонів, триста громад уклали півтори тисячі партнерських договорів з майже 60 країнами світу.
Зрозуміло, що поствоєнне відновлення врешті увійде у трійку державних видатків разом із сферою безпеки та оборони і соціальним блоком.
Роль світових лідерів та України
Неостаннім питанням є тема менеджменту міжнародної допомоги та реалізації проєктів з відновлення. На це у даній царині присутні різні бачення. На мою думку, у цьому пункті потрібно виробити спільну координацію на чолі з Україною (суверенне право держави визначати своє майбутнє), Європейським Союзом (вкладення у майбутнього члена ЄС) та США (визнання ролі Вашингтона у підтримці України та світової демократії загалом).
Попри небувалі виклики для відновлення можна констатувати, що позиція світу єдина у необхідності післявоєнної відбудови України. Водночас для повноцінного запуску цього процесу потрібно виконати план-мінімум – надавати вчасну та необхідну підтримку українським захисникам у боротьбі з російським агресором, щоб врешті поставити переможну крапку в цій війні. Саме такою і має стати ця "win-win story".
Ігор Чаленко, голова Центру аналізу та стратегій
