“Шлях, до передачі Україні заморожених російських активів – відкрито”, “США конфіскували та передали на користь України понад 5 млн доларів, які належать російським олігархам”  – приблизно такого характеру заголовками останню декаду майоріли вітчизні інформаційні видання.

Зі сторони країни-агресора жіночий голос відомства Лаврова висловилась: “Шляхом сумнівних правових прийомів та маніпуляцій влада США створила прецедент конфіскації фінансових рахунків та майна у “неугодних” іноземних громадян. Всупереч власних законів і фундаментальних принципів, які гарантують недоторканість приватної власності”.

Для переважної більшості населення і довірливих споживачів інформації буде несподіваною і, водночас, неприємною наступна теза —  наші ЗМІ у своїх життєствердних позиціях помиляються. 

Водночас, те, що мусить потішити, – спікер агресора теж помиляється. 

І це при тому, що ситуація за суттю має у власному описі такі терміни як “конфіскація активів підсанкційного громадянина рф”. І має  факт передачі Україні певного фінансового ресурсу, співмірного із конфіскованим за розмірами.

Як же ж це можливо? 

Для того, щоб щось зрозуміти, варто трішки напружитись, бо кейс є показовим для нашого розуміння подальших процесів у цьому напрямі.

Отже, 6-го квітня 2022 року на сайті Міністерства юстиції США було оприлюднено повний текст обвинувачення 47-ми річному Костянтину Малофєєву у вчиненні правопорушень пов’язаних з обходом обмежень. Які на нього було накладено ще у 2014-му році (далі - обхід санкцій).

Коротка фабула. Указом №13660 президент США у відповідь на події в Україні ввів в країні надзвичайні економічні обмеження щодо росії. В силу цього правового режиму, він отримав можливість блокувати активи і майно тих, хто на думку Мінфіну США загрожує глобальному миру, безпеці та стабільності. 

19 грудня 2014 року Управління з контролю за іноземними активами Мінфіну США, визнало Костянтина Малофєєва саме такою особу. А якщо говорити простіше, запровадило щодо нього санкції, за підтримку сепаратистів ДНР. 

Санкції позбавили його можливості управляти та розпоряджатись власними активами в США. Також отримувати сплачувати послуги від громадян США, наймати їх і т.д.

Перше порушення

Фактично, як вбачається з документу, у вині Малофєєва – дві групи порушень. 

Перша група – він найняв для роботи над створенням Russian tv network, Greek tv network і також медіа компанії у Болгарії американського громадянина Джека Ханінга. Який працював у Москві, у подальшому в Греції, а потім і у Болгарії. 

Оплату отримував з двох компаній пов’язаних з олігархом, на свій рахунок відкритий в російському банку. Частину коштів, отриманих в якості платні від олігарха, перевів у США на власний рахунок. 

Крім того, обвинувачення має у розпорядженні переписку Ханінга. У ній згадується Малофеєв, як безпосередній роботодавець, з яким узгоджувалася і платня. Плани щодо розвитку мереж, віза, і умови проживання. Порушення, тобто отримання послуг від громадянина США завершились приблизно у 2018 році.

Друге порушення

Друге порушення, більш суттєве і, мабуть, більш зрозуміле для нашої правової системи.

До запровадження санкцій, приблизно у березні 2014 року, Малофєєв купив на 10 млн доларів США акцій Техаського банку через підставну компанію на Сейшелах. Активи компанії, як пов’язаної із ним, було заморожено в силу санкцій у грудні 2014 року.

Через більше ніж рік, вже будучи під санкціями, він вирішив переоформити свою частку у цій компанії на грецького партнера. Тим самим звільнив заморожені 10 млн, інвестовані у акції Техаського банку (відповідні акції мали бути частиною застави на отримання подальшого фінансування). 

Для цього найняв адвоката, який протягом місяця проводив консультації, начебто з грецьким новим власником, і у кінцевому результаті народилась угода, яку за фактом було підписано 9 -го червня 2015 року про продаж частки Малофєєва у сейшельської компанії новому грецькому власнику за 1 долар. 

При цьому у договорі купівлі продажу датою було вказано липень 2014 рік. Тобто до того, як на Малофєєва було накладено санкції.

Далі адвокат почав переписку з Техаським банком про те, мовляв чому активи заблоковано, банк відповів, що через санкції на власника, яким вважав Малофеєва, а адвокат, наче нічого не знаючи, почав банку говорити, що наскільки йому відомо Малофєєв ще у липні 2014 році продав свою частку грецькому партнеру і надав на підтвердження цього підроблений договір купівлі продажу вартістю в 1 долар сша. 

У нашому розумінні, це підроблення, використання підробленого документу, як мінімум, попередня змова групи осіб. За кожне із порушень Малофєєву загрожувало, крім конфіскації, ще й 20 років ув’язнення.

 Чому помиляються ЗМІ і наші громадяни? 

Тепер те, з чого починалась наша розмова. В даному випадку йдеться про санкції, накладені до лютого 2022 року, тобто не поширюються на ті 300 млрд доларів активів, які ми очікуємо, і не поширюються на активи Центробанку рф.  Між санкціями (грудень 2014 року) і конфіскацією минуло 8 років. Конфіскація активів відбулася через вчинення ним ЗЛОЧИНУ. Тобто його підґрунтя – розслідування, судовий розгляд і вирок.

Конфіскація на користь США

Ще простіше, вирок суду – підстава для конфіскації. Федеральний прокурор Нью Йорку за підсумками розгляду отримав можливість конфіскувати і конфіскував 5,3 млн доларів на користь уряду США.А у подальшому, вже уряд вирішив, що ці кошти чи вірніше аналогічна їх номінальна сумма 5,3 млн доларів США, будуть передані Україні. 

Тепер про те, чому Захарова помиляється. Аргументи ті ж самі, що й описані вище. Бо це не волюнтаризм, а кримінальне переслідування за вчинення злочинів, і майно конфіскували не на користь України, а на користь США.

Отаке чудове інсценування, яке кожен трактує так, як того вимагає його медійна повістка. Але який стосунок цей кейс має до процесів конфіскації активів, що потрапили під санкції після 24 лютого 2022 року? О, на жаль, на цьому полі ще орати й орати.

Нагадаю, що наприкінці 2022 року в ЄС було розроблено та представлено проект резолюції, яка передбачає кримінальне покарання за обхід санкцій, тобто криміналізує дії, спрямовані на спробу ухилитися від обмежень, і одним із видів покарання передбачається конфіскація. Згаданий документ не стосуватиметься активів центробанку рф, які хоч і заморожені, але “інтенсивно шукаються” нашими союзниками.

Андрій Вігірінський, юрист, політичний аналітик