Хочу нарешті розповісти вам про найважливішу подію минулого тижня, вже кілька днів збираюся.
Існує переконання, що в українському суспільстві чимало глибоких розколів. Це переконання формує наше уявлення про власну націю і є підґрунтям наших щоденних вчинків.
Громадянська мережа ОПОРА ініціювала, а KSE та КМІС провели важливе і якісне дослідження. Вони поставили собі завдання зрозуміти, що реально розколює українське суспільство.
Де проходять ті розколи? Між фронтом і тилом? Між тими, хто виїхав, і тими, хто залишився? Між вірянами ПЦУ та УГКЦ, з одного боку, та УПЦ МП, з іншого? А може, між україномовними та російськомовними?
Минулого тижня дослідження було представлене для експертної спільноти. Після оголошення результатів промовиця попросила підняти руки тих, для кого результати дослідження були очікуваними, та тих, для кого вони неочікувані.
Я був серед небагатьох, кого результати зовсім не здивували.
Отже, де проходять розколи в українському суспільстві, відповідно до результатів дослідження?
Відповідь: ніде вони не проходять. Українське суспільство насправді досить сильно консолідоване. Оцінюючи людей "по той бік" потенційного розколу, українці та українки (в межах похибки) не відчувають до "інших" ворожості, зловтіхи, неприязні, соціальної дистанції (є одне невелике виключення, але й воно не дуже виразне).
Зрозуміло, що йдеться про репрезентативну вибірку в цілому, - окремі люди можуть мати різко виражене негативне ставлення, але їх досить мало, і вони "не роблять погоди". Водночас українське суспільство щиро вірить, що воно глибоко розколоте по всіх напрямках.
Давайте ще раз, повільно, слово за словом:
В українському суспільстві об'єктивно немає розколів там, де вони могли би бути. Водночас українці та українки абсолютно впевнені, що ці розколи там є, і вони глибокі.
Висновок зробити нескладно.
Це успішно нав'язаний міф, в який ми не лише самі віримо, а й спонукаємо вірити одне одного.
Росія щодня по всіх каналах розповідає нам, що ми роз'єднані та протиставлені. Ми не роз'єднані й не протиставлені, але віримо, що це так. Адже нам так кажуть анонімні Телеграм-канали, а вони брехати не будуть.
Російський міф в наших устах перетворюється на самоздійснювальне пророцтво.
Яке поступово буде ставати правдою, якщо ми не припинимо його поширювати.
Навіть зараз в коментарі понабігають сотні людей, які підтвердять: суспільство страшно розколоте по всіх напрямках.
Ми вже знаємо з дослідження, що це неправда, але нас будуть переконувати (ми самі себе будемо переконувати), що глибокі розколи є. Ми знаємо, що суспільство в цілому набагато менш істеричне, ніж спільнота коментаторів соціальних мереж (щедро розбавлена ботами всіх мастей), але робимо свої висновки щодо суспільства саме по соціальних мережах.
Ми самі відкриваємо ворота ворогові. Припиняймо це, будь ласка. Бо буде як сто з гаком років тому, коли Українська держава була втрачена через чвари, яких можна було уникнути.
Тиждень тому я писав, що росіяни зараз б'ють по найвразливішій нашій точці - по нашому відчуттю єдності.
Настав час втілити захист від цієї атаки, вмикнути наше ментальне ППО. Просто припинити вірити в московський міф і поширювати його. Навіть якщо дуже сильно хочеться - затулити собі рота, вдарити по пальцях лінійкою. Не допомагати росіянам. Будь ласка. Заради нас самих.
Поставити ментальний щит на шляху самоздійснювального прокляття, яке кинули в нас вороги.
І ще одне. Єдність суспільства крихка й може бути розколота не лише ззовні, а й зсередини. Старт політичної кампанії моментально загострить до максимуму всі суперечності та протистояння, адже політики будуть використовувати їх для активізації свого електорату. Після війни це не страшно, адже це частина демократичного процесу. В час війни загострення всіх полярностей, поглиблення всіх розколів та нацьковування різних соціальних груп одна на одну, помножене на нерівний доступ до виборчого права тих, хто на фронті, та тих, хто виїхав, порівняно з тими, хто в тилу, - просто розірве країну.
Власне, це і є мета наших ворогів. І вони систематично працюють задля її досягнення, озброєні радянським досвідом та сучасними технологіями.
В коментарях є детальний опис методології та всяка інша корисна інформація.
Виключення, про яке я писав, - це поєднання активного ухилянтства зі споживанням російського контенту. Людина, що поєднує ці дві характеристики, викликає до себе гірше ставлення.
Варто обговорити інтерпретацію результатів дослідження, знайти відповідь на запитання, чому суспільство поки що не хоче розколюватися, попри ворожі зусилля. Але це виходить за рамки цього посту.
Думаю, фахівці також обговорюватимуть методологічні питання. Це також не тут і не зараз, і це фахова дискусія.
Підсумую.
1. Розколів в суспільстві немає.
2. Але ми віримо, що вони там є.
3. Бо нас в цьому переконали.
4. І тепер ми переконуємо одне одного.
5. Це російський міф, який в наших устах перетворюється на самоздійснювальне пророцтво.
6. Нам треба припинити його поширення.
7. Кожен і кожна з нас має це зробити.
Валерій Пекар, підприємець, викладач Києво-Могилянської бізнес-школи
