Ще кілька тижнів тому Трамп (чи то глава Пентагону) зупинив постачання зброї Україні. Казав, що Путін «хоче миру», а Зеленському закидав «невдячність». А вже сьогодні – американські ракети Patriot знову їдуть до України, а сам Трамп заявляє: «Путін убиває багато людей». Що сталося? Розкладаємо по поличках.

Коротка хронологія подій. Трамп спочатку телефонує Путіну, потім Зеленському. Від Путіна не чує нічого конкретного. Замість миру – нові масовані удари по українським містам. Після тиску союзників і Конгресу Трамп розморожує допомогу: Patriot, HIMARS, Stinger. У риториці – розворот на 180°: Путін більше не «хороший хлопець», а «той, хто вбиває багато людей».

Що могло вплинути на такі зміни? По-перше, розчарування в Путіні, радше втома, нетерпіння. Кремль не погодився навіть на тимчасове перемир’я. Миротворчий план Трампа провалився. По-друге, тиск союзників. Європа була шокована призупиненням допомоги. Німеччина і Франція вимагають пояснень. По-третє, політичні ризики. У Конгресі – хвиля критики. Опитування показали: третина американців вважає допомогу Україні замалою. По-четверте, проактивна українська позиція Зеленського, Єрмака, Сибіги, які активно шукають ключі до чинної американської адміністрації та Конгресу. По-пʼяте, тактика непередбачуваності. Трамп продовжує гру в «божевільного лідера»: різкі повороти – це частина його стилю. Але тепер він грає вже з Путіним. Побачимо, що з цього вийде і наскільки вистачить наполегливості.

А ще – не забуваймо про внутрішню гру. Допомога Україні могла бути частиною політичного торгу в Конгресі. Щоб просунути свій ключовий економічний проєкт (BBB), Трамп міг «обміняти» голоси, погодившись на часткове відновлення допомоги Києву. Тому рішення про розмороження військової допомоги – не лише про Путіна чи Україну. Це ще й про законопроєкти, рейтинги, та коаліції у Конгресі, які Трамп формує під себе.

Що це означає для України? По-перше, допомога пішла знову, але в менших обсягах, щонайменше поки. По-друге, ППО та ПРО – пріоритет. Американська допомога зосереджена на захисті, а не наступі. По-третє, ЄС активізувався. Німеччина передає більше IRIS-T, ЄС шукає фінанси для ЗСУ.

Проте є й ризики. Підтримка буде умовною: «постачання – лише якщо Україна прагне миру». Від наступальної зброї США поки що відмовляються. Паузи в допомозі можуть повторитись – залежно від настрою Трампа чи його переговорів із Кремлем.

Що далі? Трамп і далі використовуватиме допомогу як важіль тиску. У Конгресі готують закон про санкції проти російської нафти – це може змінити гру. Україна має використати поточне «вікно можливостей» – для отримання довгострокових гарантій від США і ЄС.

Трамп змінив риторику, але не суть: він хоче угоди. Україна – елемент у його великій грі. Тому ми маємо робити ставку не лише на особисті симпатії президента США, а на системну роботу з Конгресом, Європою та власну стійкість.

Ігор Петренко, доктор політичних наук, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”