У 2023 році росія суттєво видозмінила свої глобальні торговельні відносини. Загальний зовнішній товарообіг становив 710 млрд дол. Це 39% ВВП.

У 2013-му році, до введення санкцій, зовнішній товарообіг рф складав 841 млрд дол. Але у відносному значенні (співвідношення товарообігу до ВВП) показники практично не змінилися: як було 37%, так і залишилося – внаслідок зниження номінального ВВП у доларовому еквіваленті.

Насправді показник 37% говорить про те, що залежність рф від зовнішніх ринків не така вже й значна.

Для порівняння: в Україні 2021 року міжнародний товарообіг становив 141 млрд дол. або 70% ВВП. Зважаючи на ці параметри, у нас тоді була маленька, відкрита економіка.

За десять років санкцій росія втратила 131 млрд доларів товарообігу або 15,6%. Але її поки що не можна назвати закритою економікою. Закрита економіка – економіка, яка не використовує національні абсолютні та відносні торговельні переваги міжнародної торгівлі. Така економіка не бере участь у глобальних технологічних ланцюжках додаткової вартості та орієнтується на внутрішній, циклічний обіг капіталу, номінований у національній валюті.

У XXI столітті до умовно закритих економік відносили держави з міжнародним торговим оборотом на рівні 27% і менше. Судячи зі зміни структури зовнішніх торгових партнерів, рф поки не йде шляхом автаркії, як Іран, а кардинально змінює вектор торгової взаємодії.

П'ятірка основних торгових партнерів тепер виглядає для росії наступним чином (обсяг товарообігу у 2023 році в млрд дол.): Китай – 240. Індія – 65 (зріст у 1,8 раза). Туреччина - 57 Білорусь - 55 Казахстан - 26

На цю п'ятірку припадає 443 млрд доларів товарообігу з 710 млрд або 62%. До десятки країн також входять Південна Корея, Німеччина, ОАЕ, Бразилія, Нідерланди.

Обсяг торгівлі з Німеччиною становив 12 млрд дол.

У загальній структурі 51% торгівлі рф припало на країни Азії, 23% - на Європу, 11% - на країни Близького Сходу, 8% - на країни СНД, 4% - на країни Америки, 3% - на країни Африки.

Тут привертає увагу, що так звана торгова гравітація рф у межах таких структур як Митний союз чи ЄАЕС вкрай слабка - по суті, росія так і не запропонувала країнам пострадянського простору ефективні торгові моделі.

Цим пояснюється те, що навіть Вірменія починає дрейфувати у бік ЄС. Ще раніше з російських інтеграційних структур вийшов Узбекистан, а Туркменістан навіть не розглядав свою участь у них.

По суті, з пострадянських країн рф зберегла торговельний вплив лише на Білорусь та Казахстан (Таджикистан та Киргизстан не розглядаємо через незначні параметри їх економік).

На сьогодні, росію можна віднести до великих та відносно відкритих економік. Якби рф перейшла в стадію автаркії, це могло б негативно вплинути на її темпи зростання. Тому росія намагається зберегти глобальну інтеграцію, переорієнтовуючи її із заходу на південь та схід.

Поряд із проектом будівництва транспортного коридору Север-Юг (з рф в Азербайджан, іранські порти і далі в Індію) це створює для Заходу низку викликів.

Нагадаю знамениту максиму Хелфорда Маккіндера, викладену ним у таких роботах як "Географічна вісь історії" та "Демократичні ідеали та реальність". У цих роботах він говорив про Хартленд - росію - серцевинну землю Євразії: "хто контролює Східну Європу, той командує Хартлендом; хто контролює Хартленд, той командує Світовим островом (тобто Євразією та Африкою); хто контролює Світовий острів, той командує світом".

На думку Маккіндера, Хартленд у разі втрати контролю за Східною Європою, втрачає й самостійну політичну силу, стаючи лише акселератором геополітичної сили тієї сили, яка контролювала б Східну Європу.

Тут також важлива і концепція Римленда (англ. Rimland - Дугова земля) - це геополітична концепція, розроблена американським політологом Ніколасом Спікменом в 1940 році в його роботі Geography of Peace. Вона формулює іншу, ніж у Хартленда, концепцію контролю за Світовим островом - Євразією.

Цю функцію виконує дуга (від англ. rim - дуга) прибережної смуги, що оточує Хартленд із заходу, півдня та південного сходу. До складу цієї дуги мають увійти країни Скандинавії, Балтії, Україна, Британія, Північна Африка, Ємен, Індія, М'янма, Таїланд, В'єтнам, Філіппіни, Індонезія, Тайвань, Південна Корея та Японія. Цим, зокрема, пояснюється включення Швеції та Фінляндії до НАТО, загострення на Тайвані.

Агресія рф проти України певною мірою також є проявом концепції Римленда. З іншого боку, посилення торгової взаємодії рф, Ірану, Індії та Пакистану створює смертельну небезпеку та концепції Хартленда, висунуту Маккіндером, та концепції Римленда Спікмена. Тому що це формує інтеграційне торгове ядро "Великого острова" у вигляді Євразії, яке у разі запуску нових транспортних сухопутних коридорів вперше в історії може стати незалежним від морських транспортних комунікацій і, відповідно, від військово-морської могутності океанських імперій, таких як США та Британія.

Слабкість сухопутних коридорів завжди була ахіллесовою п'ятою сухопутних імперій, починаючи з стародавнього Великого шовкового шляху та завершуючи новими логістичними проектами Китаю. Доля проекту Світового острова залежить від Індії, тому що без неї пазл не складається. Саме тому США приділяють відносинам з Делі таку пильну увагу, намагаючись запустити альтернативний морський "Шлях спецій" з Індії до ЄС.

Африка, відповідно, дрейфуватиме або у бік Великого Острову, або у бік регіональних проектів Заходу, залежно від того, хто перемагатиме.

Зараз міністр фінансів США Джанет Йеллен відвідала з візитом КНР. Ключове її послання китайському керівництву: добровільне скорочення промислового "надлишкового" потенціалу та розміру національного капіталу: "зменшення національного капіталу може бути позитивним".

Особливо Йеллен наполягала на різкому скороченні випуску Китаєм електромобілів та інших "зелених товарів", оскільки Зелений курс має стати драйвером зростання ЄС та США, а не Китаю.

Китай може прийняти ці правила гри та зберегти частину торгових операцій з ЄС та США. У цій моделі він продовжуватиме залишатися вразливим від блокування морських торгових шляхів. А може й не прийняти, зробивши ставку на внутрішній ринок та взаємодію з країнами Азії та Африки, кредитуючи їх для купівлі китайських товарів та розміщуючи там дешеві виробництва. Дозволяючи вкладати надлишки капіталу цих країн у юаневі фінансові інструменти, як це вже зараз робить рф.

У такому разі Китай орієнтуватиметься на внутрішні євразійські сухопутні комунікації, поступово відмовлятиметься від морських.

Активність хуситів у Червоному морі може бути пов'язана саме з цим: у разі запуску транспортного коридору Північ-Південь Суецькій канал стає непотрібним для транспортування російської нафти до Індії. Загалом, за торговельними змінами завжди приходять і геополітичні трансформації.

Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик