Ще трохи про сприйняття росіянами цієї війни.
Як ми знаємо з опитувань, більшість росіян воюють проти Заходу. До цієї точки російська більшість охоче слідує за власною пропагандою. Так, мовляв, ми воюємо з усім НАТО. До цього, але не далі.

Далі пропаганда веде "громадську думку" до ідеї тотального розриву із Заходом, розвороту на Схід, ну чи якогось свого суверенного шляху. Однак така апологетика там не особливо продається – ми це досить чітко бачимо із опитувань.

Для російської більшості війна із Заходом йде задля підвищення статусу росії в очах… Заходу. Тобто вони не хочуть ніяких розривів, вони хочуть краще одягатися, прогулюватися Єлисейськими полями, і щоб їм в пояс кланялися прості парижани. Щоб боялися і поважали.

Відсутність можливості вільно плювати на паризькі бруківки позбавляє "війну проти НАТО" всякого сенсу. І весь цей казус виник через одну причину: заперечення України як справжнього супротивника.

Якби не український опір, росіяни мали б те, про що мріяли: інтеграцію в західний світ на вигідніших умовах. Прийняти той факт, що це саме Україна не пускає росіян до їхнього "геополітичного раю", вони ніяк не можуть.

А зараз вони в глухому куті: на Захід не можуть, на Схід не хочуть. Закономірний наслідок сліпоти.
Я чула різні версії про те, хто переможе у цій війні. Той, у кого більше артилерії, краща логістика, тонша тактика, панування в повітрі тощо. Але я думаю, що переможе у цій війні той, хто точніше ідентифікує свого ворога та знає ворога краще, ніж той знає сам себе.

Світлана Чуніхіна, політична психологиня