Отже, Нідерландська Yandex N.V. продає свою "російську частину" і перестає бути головною компанією групи. При цьому новим власником стає зареєстроване буквально кілька тижнів тому Міжнародна компанія акціонерне товариство (МКАО) "ЯНДЕКС", власником якого є неназвані інвестори, об'єднані в так само нещодавно створений Закритий Пайовий Інвестиційний фонд (ЗПІФ) "Кононовський".
Тобто, маємо створення юрособи основним завданням якої був викуп активів Яндекса. Сума угоди досить велика — 475 млрд російських рублів або $5,3 млрд, з яких як мінімум половина переходить "живими грошима". Решта — акціями та цінними паперами. Операцію проводять (і це окремо підкреслюють) у повній відповідності з російським законодавством.
Таким чином якісь російські інвестори "повернули" Яндекс у росію, розділивши міжнародний холдинг. Тобто зараз це 100% російська компанія, яка навіть теоретично не може не виконувати вимоги російської політичної еліти.
Перший висновок, який можна зробити — згортання експерименту зі створення "кейса виходу з-під санкцій" компанії, яка "також постраждала від Кремля". Нагадаю, що 2022 року відбулися одразу дві події:
- 1. Яндекс позбувся сервісів Дзен і Новини, контроль над якими відійшов до групи VK (власником якої формально є Газпром, а безпосереднє керівництво здійснює Володимир Кирієнко (син Сергія)).
- У Яндекс на посаду радника з корпоративного розвитку перейшов Олексій Кудрін — останній із ліквідованої того ж 2022 року "Вежі Кремля" — "Сім'ї Єльцина", який залишався в обоймі керівництва рф. Його сприймали на Заході, а російська опозиційна преса співала дифірамби "лібералу і совісній людині".
Таким чином спроби використати Кудріна як лобіста для створення кейса "хорошої російської компанії" провалилися. Сам Кудрін так і не став точкою збору "опозиції за кордоном". Хоча, з останнім твердженням, поспішати не варто. Питання, де буде тепер працювати колишній голова Рахункової палати. Якщо в Нідерландах, то таки варто очікувати на появу нового "хорошего русского". Якщо у новоствореному російському Яндексі — комбінація згортається, як інші більш ранні спроби (згадайте, наприклад, поїздку Собчак до Риги).
Друге важливе запитання — хто купив Яндекс? Від відповіді багато що залежить. Адже сервіс, навіть без новин — це ті самі "великі дані", що дають повну картину інтересів і активностей громадян рф (та й не тільки — Вірменії, Азербайджану, Білорусі, Грузії, Молдови, Казахстану та інших країн). Хороший ресурс.
Логічно було б припустити, що найімовірнішими покупцями стануть ті, хто вже контролює більшу частину російського інтернету. У нашому випадку це група Грефа-Кирієнка, під контролем якої всі соціальні мережі, пошуковики і новинні агрегатори рф.
Логічно, та не зовсім. Отримання залишків Яндекса цією групою може налякати путіна. Адже ця група отже контролює (точніше веде) програму заміни кадрів у рф. Причому, на всіх рівнях, опускаючись уже до муніципальних утворень. Вона ж відіграє найважливішу роль у інформаційній роботі — соцмережі та інтернет як джерело новин під їхнім контролем. Дозволити їм доповнити схему отриманням даних Яндекса рівнозначно створити "Вежу Кремля", яка стане ключовою під час наступного витка трансформації влади в рф. Адже є кадрова політика, є вплив на інформаційне поле і буде отримання повного набору даних про громадян. Небезпечно.
Хто може стати їм конкурентами? Давайте коротко пройдемося по основних "Вежах Кремля".
- Силовики — сумнівно. Навіть окремі їхні фракції. Занадто ласий і одночасно непрофільний ресурс. Звісно, ФСБ, ГУ ГШ будуть і далі використовувати ресурси Рунету, але отримати їх у власність не зможуть.
- Роснефть-Лукойл? Теж навряд чи. Сєчін і Алекперов зайняті відновленням свого впливу, що похитнувся у 2021−22 роках. А також боротьбою за Африку як ключове зовнішнє поле російської політики. Яндекс тут явно непрофільний ресурс.
- Брати Ковальчуки? Теоретично може бути, але після відходу їхніх протеже технократів в окрему "вежу" вони не мають власного кадрового ресурсу для грамотного управління активом. Тому купити вони могли, але явно передаватимуть в управління комусь іншому. А це так само схема посилення Грефа-Кирієнка.
- Газпром-Новатек. Ситуація схожа з міркуваннями про Ковальчуків. Можуть, але віддадуть управління. Тим більше, що досвід передачі VK через призначення сина Кирієнка генеральним директором уже є.
Залишається Чемезов, який зараз при грошах (на ВПК дають) і з почуттям нереалізованих амбіцій. Його спроби зіграти на "чужих полях" (знову згадаємо кейс із Собчак) ні до чого путнього не привели. Але російський зброяр має досвід роботи зі ЗМІ, бажає розширити свій вплив у російській політиці. Адже розуміє, що після завершення війни його позиції можуть похитнутися. До речі, незалежно від сценаріїв завершення для рф. "Перемогу" заберуть військові, а Чемезова почнуть "щипати" за занадто великі потоки, що пішли до нього. Якщо буде провал, то винуватим стане виробник поганої зброї. Тому для цієї персони розширення сфери впливу рівносильно боротьбі за виживання.
І є ще один варіант — актив під нову силу, яку може почати розкручувати Кремль. Зрештою, експерименти на ліберальному політичному полі успіхів не принесли. Нечаєв не виправдав очікувань. Є вже керований Надєждін. Але теж під питанням. Дозвіл царя на виникнення нової парламентської партії "від сохи", точніше "від офісного крісла" в такому разі цілком можливий. Яндекс — впізнавана "соха".
Таким чином, рунет стає дедалі закритішою системою. І, говорячи про політику, найбільша ймовірність, що "новоросійський" Яндекс піде до групи Грефа-Кирієнка. Альтернатив не так багато. Із самостійних, без передання управління є або гра Чемезова (але у того слабкі стартові позиції), або створення нового політичного ядра (що ще менш імовірно).
Але рф, у будь-якому разі, все ближче підходить до реалізації системи інтернет-диктатури.
До речі, з’явилася інформація про те, що 10% у консорціумі інвесторів у Лукойла. Це не той пакет, який дозволяє контролювати. Алекперова попросили, ймовірно, скинутися «живими грошима». Але кейс цікавий тим, що попросити могли не його одного. І тоді ключовим залишається питання, порушене в тексті — кому контроль.
Ігар Тишкевич, політолог, експерт Українського інституту майбутнього
