ВВП України торік становив 6,5 трлн грн у номіналі. Розмір міжнародної допомоги становить 1,5 трлн грн, або 23%. Ці гроші витрачають переважно на покриття соціальних видатків бюджету: пенсії, зарплати бюджетників, допомоги, стипендії тощо.

У доларі приблизно така сама картина: ВВП 2023-го становив $160 млрд в еквіваленті, допомога – $40 млрд, або 25%.

Насправді ефект зовнішньої допомоги ширший. Завдяки цим грошам виплачують соціальні трансферти, які своєю чергою йдуть на придбання соціальних товарів та послуг, переважно національного виробництва. Тобто формується платоспроможний попит. А отже, вмикається ефект мультиплікатора бюджетних і споживчих витрат.

Можна вважати, що до 1/3 ВВП прямо чи опосередковано формується завдяки зовнішній міжнародній допомозі й без неї наш валовий продукт торік навряд чи перевищив би $100 млрд.

Але, крім державного бюджету, є і чинник платіжного балансу. Наприклад, дефіцит торговельного балансу торік наблизився до позначки $40 млрд, хоча сам платіжний баланс залишився профіцитним, зокрема завдяки позитивному сальдо фінансового рахунку (майже на +$20 млрд) та поточних трансфертів (+$24 млрд).

Тобто якби не гранти (йдуть у трансферти) і кредити (йдуть у плюс за фінансовим рахунком), наш платіжний баланс дістав би "діру" в сумі $40 млрд і дефіцит у розмірі $25–30 млрд.

А це призвело б до глибокої девальвації гривні, щонайменше на рівні 2022 року.

Що, знову ж таки, призвело б до переоцінювання валютного еквівалента номіналу ВВП – отже, валютний ВВП міг би скоротитися до $70–80 млрд. До речі, у цьому немає нічого незвичайного: 2015-го наш ВВП уже падав зі $183 млрд 2013-го до $90 млрд.

Яка відносна глибина падіння?

2022-го реальний ВВП у гривні скоротився на 28,8%, а 2023-го – зріс на 5,3% (відновне зростання на низькій статистичній базі порівняння). Валютний еквівалент торік становив $160 млрд – це 80% від рівня 2021-го (тоді було зафіксовано історичний максимум $200 млрд). Але тут, знову ж таки, суттєве статистичне "збурення" формує зовнішня фінансова допомога.

Тому використовуємо так званий електричний метод – це коли темпи зростання ВВП визначають за динамікою виробництва та споживання електроенергії.

2021 року було вироблено 155 млрд кВт-год електроенергії, спожито 120 млрд (або 77%), решта – втрати, витрати в мережах тощо, нетто-експорт становив 2 млрд кВт-год. 2022-го виробництво впало до 115 млрд, споживання – до 90 млрд (78%), нетто-експорт – до 1 млрд. Скорочення виробництва становило 26%, а споживання – 25%. Це приблизно відповідає рівню падіння ВВП 2022 року (до 29%).

Але 2023 року спостерігаємо вже зовсім аномальну картину: виробництво електроенергії скоротилося до 105 млрд, споживання – до 85 млрд, або 81%. Було зафіксовано не експорт, а нетто-імпорт електроенергії на 0,4 млрд кВт-год.

У відносних величинах виробництво скоротилося на 9%, а споживання – на 6%. Водночас статистика визначила зростання ВВП на 5,3%. Ситуація справді атипова, бо споживання електроенергії скоротилося на 6%, а валовий продукт зріс на 5%. Такого не буває. У чому причина?

На мою думку, корінь проблеми полягає у глибокій структурній деградації нашої економіки.

Практично повна деіндустріалізація і залежність ВВП від сировинного сектору (агро), банківського та сектору послуг, де немає прямої залежності між зростанням виробництва та споживанням електроенергії. Плюс збільшення вкладу у ВВП податкових надходжень. Усі ці сегменти економіки (окрім агро) залежать від розміру зовнішньої допомоги: податки, фінанси і сектор послуг (включно з торгівлею) тримаються на плаву завдяки зовнішній фінансовій допомозі.

Із позитивних ефектів такої структурної трансформації можна назвати лише скорочення розриву між виробництвом та споживанням: якщо 2021 року споживання становило 77% від виробництва, то 2023-го – 81%. Тобто до 4% виробництва електроенергії, яка раніше "зникала" у вигляді втрат у мережах, зараз офіційно споживають.

Я це можу пояснити зниженням ринку "тіньової електроенергії", куди були залучені великі підприємства, які під час війни зупинилися або були зруйновані.

По суті, наша економіка стає дедалі менш енергоозброєною. Не енергоємною (що було б цілком позитивним явищем), а саме менш енергоозброєною. А ще Тесла визначав рівень розвитку цивілізації від кількості машин та рівня генерації електроенергії.

У такому форматі наша економіка може розучитися за час війни щось виробляти у принципі.

Горизонти повоєнних структурних трансформацій (якщо вони взагалі будуть) стають дедалі туманнішими.

Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик