Некритичний, але дуже неприємний демарш зробив прем’єр-міністр Вірменії - Нікол Пашинян, коли 14 листопада повідомив президенту Білорусі Олександру Лукашенку, що не відвідає запланований на 23 листопада саміт ОДКБ в Мінську. На цей день в Мінську, запланована сесія Ради колективної безпеки ОДКБ, під Головуванням Олександра Лукашенко. Трохи раніше в жовтні, Пашинян вже пропустив саміт СНД у Бишкеці.
Такий подвійний демарш в короткий проміжок часу зрозуміло не сподобався ані в Москві, ані в Мінську.
Кремль офіційно висловив жаль з приводу такого рішення вірменського прем’єра не відвідувати Мінськ, а речниця МЗР рф Марія Захарова у своїй традиційній манері звинуватила Вірменію у спробі всидіти на двох стільцях одночасно.
В свою чергу, Олександр Лукашенко терміново спробував понизити градус напруги, пропонуючи Пашиняну не ухвалювати швидких рішень, а серйозно все обміркувати наступні кроки, що направлені на дезінтеграцію.
Можна зрозуміти логіку дій та напруження Олександра Лукашенко через таку відмову, оскільки президент Білорусі буде головувати на такому саміт і йому особисто не хотілось би бачити в залі шосте порожнє крісло.
Тут необхідно обов’язково нагадати, що на своєму піку ОДКБ мала 9 членів, однак на початку 2000-х з Організації вийшли Азербайджан, Грузія та Узбекистан. На даний момент їх залишилось шість, а саме: Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан та рф.
Тому цілком зрозумілі та не безпідставні побоювання Москви та Мінську, що Вірменія має потенційні плани виходу із ОДКБ, що нанесе Організації надзвичайної шкоди та взагалі поставить під сумнів доцільність її подальшого існування.
В свою чергу Нікол Пашинян зазначає, що поки питання про вихід країни з ОДКБ на порядку денному не стоїть. Вірменія ще не ухвалила такого рішення, проте намагається «диверсифікувати відношення» в сфері безпеки.
Що насправді задумала Вірменія?
З великою долею ймовірності керівництво країни розглядає можливість виходу з ОДКБ яка не змогла захистити у протистоянні із Азербайджаном. В той же час, реальних альтернатив у вигляді іншого оборонного союзу у Вірменії просто не має. На даний час відбувається пошук партнерів у сфері безпеки, а також укладання нових контрактів на закупівлю військової техніки західного зразка.
Наприклад, в жовтні 2023 стало відомо, що Франція погодилась поставити Вірменії військову техніку у вигляді 50 бронеавтомобілів Bastion, від яких раніше відмовилася України.
Що далі?
За відсутності реальних оборонних альтернатив, Вірменія продовжить своє членство в ОДКБ, хоча активність у заходах ймовірно зменшиться до мінімально можливого рівня.
В той же час, Вірменія буде нарощувати співпрацю із західними країнами, закуповуючи хоч і коштовну, але ефективну зброю західного зразка.
Крім того вірогідно, що Вірменія буде намагатися формувати свої власні сучасні збройні сили, покладаючись на досвід та систему західних країн і якомога далі дистанціюватися від радянської спадщини.
Іван Ступак, військовий аналітик, колишній співробітник СБУ
