Що показала війна. Санкції - це важливий інструмент, але самі по собі вони не можуть зупинити агресію такої держави як росія.

Власне, розуміння цього, мабуть, і примушує зараз розвинені країни світу стрімко переозброюватися, адже вони розуміють, що їхнє багатство, місце у світовій економіці та колосальні торгівель зв'язки самі по собі нічого не гарантують, якщо ти маєш справу з не досить раціональним гравцем. А гравців таких вистачає.

Санкції самі по собі не стримують. Очевидно, план росії був простий. У Кремлі вважали (і, мабуть, цілком справедливо), що після вторгнення до України проти них впровадять санкції, але робитимуть це повільно, а тому нічого серйозного накласти не встигнуть, бо вони встигнуть "захопити всю Україну". А далі почнуться звичні розмови, що "все погане уже відбулося", і "санкціями цього не зупинити", "потрібно шукати компроміси" і т.д. Розрахунок був чіткий, єдине "слабке місце" - Україна і не думала капітулювати, щоби там хто не думав у столицях Європи.

Санкції - це лише "предмет торгу", а не факт

Тож санкції довелося впроваджувати, і вони посилюються, їх змушені посилювати у відповідь на постійне зростання градусу злочинності з боку держави-терориста. Але саме як стримуючий фактор вони не працюють, і у цьому винуваті європейські політики, які десятиліттями розказували про необхідності "зрозуміти" або "домовитися" з людожерами. І людожери повірили, що з ними будуть домовлятися та йти на компроміси завжди. І будь-які санкції - це лише "предмет торгу", а не факт.

Ще одна проблема санкцій — вони завжди впроваджуються пізніше, ніж потрібно.
Все через те, що кожного разу вони натикаються на чиїсь приватні інтереси з числа суб'єктів, які повинні ці санкції накладати. Класична ситуація — санкції проти російської атомної енергетики. росія рік займається ядерним тероризмом. Рік як захопила Запорізьку АЕС, і весь цей час періодично постає питання про загрозу від цього захоплення для безпеки всієї Європи, адже будь-який вибух там може мати наслідки серйозніші, ніж були наслідки аварії на ЧАЕС.

Рік росія займається терором проти співробітників захопленої АЕС. І що? А нічого. Лише зараз Польща та країни Балтії пропонують компромісний варіант внесення "Росатому" у європейські санкції. Компромісний тому, що деякі європейські країни залежні від цієї терористичної контори, а тому блокували донедавна усі санкційні спроби. Користуючись безкарністю, держава-агресор використовує "Росатом" навіть для закупівель підсанкційних товарів. І це, очевидно, впливає на сприйняття "кремлінгами" серйозності санкцій.

Тому санкційна політика Заходу — питання серйозне. Вона не сильно вирішує питання: застереження від агресії; позбавлення його можливостей для продовження агресії.

Головна проблема санкцій — їх впроваджують для того, щоб зробити об'єкту "неприємно", довести, що "бути поганим невигідно". Але агресор на кшталт путінської росії готовий йти на серйозні жертви заради маніакальної цілі знищити Україну. Відповідно, і санкції мають бути такими, аби не просто "посилювати збитки", а робити існування агресора проблематичним. І це стосується інтересів не лише України, адже агресорів потенційних у світі ще багато.

Петро Олещук, політолог, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”