Задекларована Молдовою стратегія нейтралитету по відношенню до війни росії в Україні мала б забезпечити їй виживання. “Україні співчуваємо, але це не наша війна”, - було інколи чути від політиків Молдови. Така позиція безперечно зрозуміла. Щоб врятувати свою державу і народ, уникнути додаткового дестабілізуючого внутрішню ситуацію фактору, варто триматися подалі від проблем. І вона б діяла у стабільній системі безпеки, яка складалася у Європі протягом сторіч війн та понесених жертв. Остаточно оформившись у 1975 році після підписання “Заключного акту Наради з питань безпеки та співробітництва в Європі” (Хельсінкський акт миру), яким визнавалась непорушність кордонів суверенних держав.
Всі вирішили, що нарешті настав мир у Європі, в якому діють сила права, а не право сили. Але реваншистські плани росії зламали цю безпекову систему координат, що вибудовувалася сторіччями і вартувала мільйони життів європейців.
путін відкинув Європу на майже чотири століття назад (до Вестфальського миру 1648 р. та визнання рівності суверенітетів), застосувавши силу і захоплюючи території суверенної держави. Тому марно у цей час повністю покладатися на правила, які більше не діють.
Неочікуваний курс
Тим паче, що по факту Молдова вже запустила кілька подразників, які росія розглядає для себе як екзистенціальні загрози. Зокрема, проголосила європейський курс та привела до влади проєвропейську Маю Санду на президентських виборах. Це зірвало плани кремля по відновленню його сфери впливу, про яку недвозначно заявляв заступник міністра закордонних справ росії Сергій Рябков. Він у грудні 2021 року передав США ультиматум про відведення інфраструктури НАТО до кордонів 1997 року. Це було запрошення США до переговорів з рф про переділ сфер впливу у Європі.
Враховуючи неспівмірність економічних та військових потенціалів росії та Молдови, дисбалансу їхніх інтересів та залежність останньої від російського газу, електрики, ринку збуту для своєї агро продукції, іншу позицію Молдови складно було б і очікувати. Тому попередньо обрана стратегія Молдови у довоєнний час та на початку війни, коли ще начебто діяла сила права, виглядала прагматичною та раціональною, але не після початку реальної війни рф в Україні.
На жаль, прагматичні плани Молдови у жодному разі зараз не враховуватимуться росією. Яка розпочала імперіалістичну війну з метою збирання своїх територій, що означає, поза всяким сумнівом, що у разі поразки України - наступною буде Молдова.
Ті самі обіцянки
Чому ж такою важливою є Молдова для кремля? Молдова в планах кремля має відіграти значну роль, виконавши одночасно низку як стратегічних, так і тактичних завдань.
По–перше, як це любить путін, шляхом спецоперацій спочатку він буде продовжувати дестабілізувати проєвропейський уряд Маї Санду. Щоб згодом спробувати замінити його на проросійський, ручний і керований. При цьому кремль відразу пообіцяє новому уряду еру стабільності в Молдові. Вони її просто перестануть розхитувати, а на додачу - розвиток торговельно-економічних стосунків, шляхом відкриття своїх ринків для молдовського бізнесу. Активізується двостороння торгівля, будуть зняті санкції та бар’єри, які раніше і вводила сама ж росія. Думаю, можемо навіть передбачити з великою вірогідністю, що російські енергоносії, дивним чином подешевшають для проросійської Молдови. А питання про відновлення авіасполучення значно активізуються.
Подібний трюк ми вже зараз спостерігаємо у Грузії, де росії вдалося посадити проросійський уряд. І все це лише з однією метою: “Ви Молдова маєте залишитися в нашому підпорядкуванні. Відкинути мрії про приєднання до ЄС і не вислизнути з нашої сфери впливу”. З точки зору москви підкорена Молдова, Білорусь та Грузія мали б стати політичними прикладами для “непокірної України”. Та підштовхнути її керівництво до припинення війни і “розбудови економічної співпраці з рф на користь народів двох країн”, як люблять говорити “за порєбріком”.
Плани кремля
Друге завдання для підкореної і переформатованої Молдови було б виступати плацдармом разом з Придністров’ям для тиску на південні тилові райони України, відволікаючи значний військовий потенціал України від основних напрямків наступу рф на Донбасі. Подібне завдання зараз виконує Білорусь.
По-третє, проросійська Молдова також мала б дестабілізувати Східний фланг НАТО. Надати свою територію для спостереження за базами США в Румунії та здійснювати контроль за трафіком на Дунаї та торговельними шляхами у Чорному морі. Перешкоджати постачанню західної зброї по маршруту з Румунії в Україну. А у разі успіху рф на Донбасі та подальшого розвитку наступу на Одесу, допомогти російським військам, забезпечивши відкриття “другого фронту” проти України з тилу. За потреби виставити спільне з Придністров’ям військове угрупування, яке рухатиметься на зустріч російським атакуючим військам.
Це буде остаточний злам планів ЄС по приєднанню Молдови та України до союзу, що, на думку москви, має запустити в ньому внутрішні деструктивні процеси. Саме на це була остаточно спрямована стратегія москви. Бо коли ви руйнуєте солідарність і єдність в ЄС, тоді буде легше втягти у сферу свого впливу навіть Балтійські країни. А потім, з огляду на актуальну ситуацію, спробувати кинути погляд і на Польщу. Лінія до 1997 року, з точки зору москви, якраз передбачала поділ Європи на Західну та Східну, повернувши останню у зону впливу “недоімперії”.
Тому у цьому випадку очевидним стає, що стратегія нейтральності Молдови навряд чи працюватиме ефективно і надалі. Коли на вас “поклав око” режим, який вже порушує міжнародні правила і вдався до застосування сили, щоб реалізувати свої плани. І тільки спротив українців та України на сьогодні відокремлює Молдову від поглинання та подальшого упокорення її москвою.
Вирішальний час
Зараз для керівництва Молдови настає поворотний момент, коли варто діяти, а не обговорювати, щоб перекрити всі свої “вузькі місця”, які формують залежність від росії. Молдова разом з Україною вже перебуває у війні, просто гаряча фаза ще не відбувається на її території.
В першу чергу, слід позбутися залежності від російських енергоносіїв, диверсифікуючи джерела та шляхи їх постачання у Молдову, запустити програми по збільшенню частки відновлювальної енергетики в загальному балансі енергії, збудувати транскордонні конектори з сусідніми країнами (нафтові, газові, електро), може генеруючі станції на біогазі, якщо є сільське господарство, є й відходи, можна використати цю перевагу.
Безперечно постане питання і пошуку нових ринків збуту для молдавської продукції. Може буде потрібна навіть зміна структури свого традиційного сільського господарства, або структури експорту.
Третьою важливою сферою, де Молдова змушена буде вживати конкретні кроки – це сфера безпеки. І як підказує досвід України, першим постане кадрове питання. Майже всі силові структури мають ризики, бо саме серед силовиків росія формувала тривалий час свою агентуру, яка приглядає зсередини за державою. Після силових структур також ризикованими є наукові та ділові кола. Це неприємні речі, але, як показує наша війна, за зради таких проросійських силовиків, які допомагали росіянам у Харківській та Херсонській областях, зараз своїм життям платять наші воїни - патріоти, повертаючи ці території та наших співвітчизників під прапор України.
У сучасних війнах боротьба розпочинається з інформаційного фронту за думки людей. Тому інформаційна політика і інформаційна сфера є надзвичайно важливою. Молдові не варто повторювати наших помилок по недооцінці цього напрямку. Коли гібридні війська рф зайшли у 2014 році на Донбас, перше, що вони зробили, відрізали українців Донбасу від українських інформаційних джерел і поставили свої теле і радіо вежі для трансляції своєї пропаганди та формування проросійських наративів. Сьогодні “багато з тих українців Донбасу” воюють проти своєї держави на боці окупантів.
Проактивна стратегія
Враховуючи всі ці фактори та деструктивні плани кремля, якщо вже склалася така геополітична ситуація довкола Молдови, щоб зберегти свій суверенітет, мені здається, варто було б розглянути можливість перегляду своєї нейтральної політики на проактивну стратегію кооперації з Україною. Наші держави обрали демократичний шлях і разом рухаються до ЄС. Україна, як ніхто зацікавлена в незалежній, демократичній і дружній Молдові, яка “у нас в тилу”. Об’єднання наших потенціалів, можливостей, координування дій зробить нас сильнішими і підвищить наші шанси у боротьбі з агресивними планам кремля повернути наші держави до своєї сфери впливу.
Руслан Осипенко, український дипломат, експерт міжнародник
