Вже півроку в Україні продовжується дискусія про вибори під час війни. Почалася вона ще навесні з чуток в таборі опозиції про те, що «підступна «зелена влада» таємно готується провести вибори під час війни, щоб утримати в своїх руках абсолютну владу ще на один термін. Практичних підтверджень цим чуткам не було. Їх поява скоріше була обумовлена двома чинниками: наближенням дати чергових парламентських виборів (за Конституцією України вони мали б відбутися наприкінці жовтня 2023 р.) і аномально високими рейтингами Президента Зеленського, які різко зросли під час успішного спротиву України російській навалі.

В травні додатковий поштовх цій темі надав Тіні Кокс, Президент ПАРЄ (Парламентської Асамблеї Ради Європи), який заявив, що Україні треба провести вибори навіть в умовах війни, бо демократія важливіша, ніж умови війни і обмеження воєнного стану. Новим імпульсом для дискусії про вибори під час війни стала заява голови Верховної Ради України Руслана Стефанчука, про те, що Конституція забороняє проведення виборів під час дії воєнного стану, але законодавство може бути змінено.

Багато хто з українських юристів розкритикували Р.Стефанчука і звернули його увагу на ст.83 Конституції України, в якій міститься норма про те, що «у разі закінчення строку повноважень Верховної Ради України під час дії воєнного чи надзвичайного стану її повноваження продовжуються до дня першого засідання першої сесії Верховної Ради України, обраної після скасування воєнного чи надзвичайного стану».  Але щодо повноважень Президента України чи органів місцевого самоврядування такої ж норми в Конституції України не має. Пряма заборона на проведення виборів під час війни і воєнного стану є лише в законі України про воєнний стан.

У вересні дискусія про вибори під час війни відновилася

Президент Зеленський в одному з інтерв’ю зачепив цю тему в зв’язку з висловленням сенатора США Ліндсі Грема, який закликав українців провести вибори навіть під час війни. Цей заклик був викликаний дискусією в Республіканській партії США, в якій деякі критики допомоги Україні почали звинувачувати нашу країну у відмові від демократії, оскільки під час війни у нас заборонені вибори. Особливо зазначу в цьому контексті, що з боку Білого дому і керівництва Євросоюзу такої критики не лунає.

Тим не менш, слід визнати, що частина західних політиків, дипломатів і експертів підтримує проведення виборів в Україні навіть під час війни. Вони наголошують, що Україні доцільно провести президентські і парламентські вибори тому, що в березні наступного року відбудуться президентські вибори в росії і тоді може виникнути неприємний контраст з Україною, де, ймовірно, чергові вибори Президента і парламенту не відбудуться. На думку деяких наших міжнародних партнерів, росія може пропагандистські використати цей контраст на свою користь і проти нас.

Президент Зеленський в інтерв’ю закордонним ЗМІ останнім часом змушений регулярно відповідати на запитання про можливість виборів в Україні. З одного боку він мусить підтверджувати свою готовність провести вибори і взяти участь у виборах, з іншого боку він нагадує нашим друзям за кордоном, що проведенню нормальних демократичних виборів в Україні перешкоджає повномасштабна війна.

На відміну від росії війна йде на нашій землі, близько 20% нашої території окуповано, значна частина населення знаходиться у прифронтовій зоні, під постійними російськими обстрілами щодня гинуть мирні жителі. Кожен день ворог здійснює повітряні удари по різних регіонах України, в тому числі в глибокому тилу. Не менше п’яти мільйонів українців змушені були стати біженцями від війни і знаходяться за кордоном. Декілька сотень  тисяч українців беруть участь в бойових діях або в роботі різних силових структур під час війни.

За цих умов вкрай важко забезпечити проведення нормальних виборів. І проблема не тільки в питаннях безпеки і можливості взяти участь у виборах для окремих груп українських громадян.  На відміну від росії, де вибори є суцільною імітацією, в України звикли до справжніх конкурентних виборів. Але в умовах війни активна виборча боротьба буде підривати нашу єдність, а ворог буде цілеспрямовано працювати на те, щоб політично розколоти українців і тим самим послабити наш спротив.

Дискусія про можливість виборів в Україні під час війни продемонструвала нам цілу низку парадоксів

Головний парадокс в тому, що сама ця дискусія фактично прийшла до нас із за кордону. Саме звідти «підкидають» нам цю ідею, і наші друзі з добрими намірами, а іноді і наші недруги з метою спровокувати внутрішню дестабілізацію в Україні. В Україні, навпаки, існує широкий консенсус щодо неможливості проведення виборів під час війни. Взагалі, в Україні непросто знайти людей, які прямо і публічно говорять про те, що вони підтримують проведення виборів під час війни. Вони є, але їх дуже небагато. З іншого боку, і представники влади, в першу чергу сам Президент Зеленський, і представники опозиції, і особливо, спільнота громадянського суспільства висловлюють свою позицію щодо неможливості проведення виборів під час війни.

Однак, з табору опозиції час від часу продовжують лунати підозри і припущення щодо хитрої гри президентської команди, яка таємно готує вибори під час війни. Реальних доказів цих припущень не має, а от відповідні настрої існують.  І справа в даному випадку не тільки у використанні частиною опозиції нині популярної технології фейків, а й в реальних побоюваннях опозиційних сил, рейтинги яких, м’яко кажучи, не вражають, що влада може провести вибори, які опозиція в нинішніх умовах безумовно програє. І це ще один парадокс. Створюється уявна, умовна, але хибна віртуальна реальність, яка не відповідає дійсності. Однак вона впливає на окремі сегменти громадської думки в Україні.                   

Є і прямо протилежна ситуація. Є прихильники політичних змагань під час війни, які прямо про це не кажуть, але активно критикують аргументи Президента Зеленського проти проведення виборів під час війни. Автор цього тексту нещодавно зіткнувся з такою хитрою політтехнологією з боку одного з інтернет-ресурсів. Вони запитали щодо конкретних питань можливості проведення виборів під час війни, але опублікували тільки аргументи, які пояснювали можливість організації виборів під час війни, а от аргументи проти таких виборів вони повністю проігнорували.

По суті, це підступна інформаційно-політична технологія. Замість відкритої і чесної дискусії про можливість проведення виборів під час війни пропонується штучна конструкція, коли критикується тільки позиція Президента Зеленського, але замовчується, що проти виборів під час війни виступають і більшість українців, і активна частина громадянського суспільства і абсолютна більшість політичних сил України, включно з владою і більшістю опозиції.

В даному випадку, на жаль, йдеться не тільки про парадокси обговорення теми виборів під час війни, а й про не зовсім чисті інформаційно-політичні технології.  

Перспективи та умови реалізації виборів в Україні

На мій погляд, враховуючи зазначені парадокси дискусії про можливість проведення виборів під час війни, обговорення цієї теми треба поставити на раціональну, прозору і конструктивну основу. Аналізувати треба не стільки саму можливість проведення виборів під час війни (про це сказано вже багато і в суспільстві на даний момент існує консенсус з цього питання), а про те, коли і за яких умов можна буде провести вибори, наприклад, якщо війна з росією затягнеться на багато років, і оновлення влади почнуть вимагати не тільки деякі наші міжнародні партнери, а й більшість українського суспільства.

В першу чергу треба зробити прозорою і публічною діяльність робочої групи з представників Верховної Ради України і ЦВК України, яка працює над змінами у Виборчому кодексі, зокрема щодо умов голосування мільйонів українців, які опинились за кордоном. Популярною є критика електронного голосування. Але є й інші варіанти голосування тих наших громадян, хто опинився за кордоном або знаходиться в зоні бойових дій, зокрема йдеться про голосування поштою. Одночасно треба вже зараз розпочати процес оновлення Реєстру виборців і верифікації змін, які будуть вноситися до нього, зокрема щодо місця перебування вимушено переміщених осіб. Фахівці стверджують, що для цього знадобиться не менш, ніж декілька місяців, можливо навіть півроку.

Якщо, наприклад, ми визнаємо саму можливість проведення в перспективі виборів під час війни (що зараз більшістю учасників дискусії критикується), то треба чітко прописати правила конкуренції і політичних дискусій під час війни. У нас досвід виборів під час війни був (в 2014 році, і, формально, в 2015, 2019 і 2020 рр.), але це були вибори, коли не було воєнного стану, а сама війна була локальною, гібридною і малої інтенсивності. Зараз, на жаль, ситуація є прямо протилежною. Тому чітко треба визначити умови, за яких можна буде провести вибори, якщо війна затягнеться на надмірно тривалий термін (наприклад, більш ніж на дві каденції виборних інституцій влади). Також треба і в законі зазначити, і політично домовитись про такі умови електоральної конкуренції, які б не перетворювали вибори в політичну війну і не розколювали Україну зсередини на втіху ворогу.

Через певний час вибори в Україні неминуче відбудуться. Ми демократична держава і не будемо відмовлятися від виборів. І ми маємо вже зараз прописати правила майбутніх виборів за різних ймовірних умов. І зробити це треба прозоро, публічно, за участі влади, опозиції і громадянського суспільства. І тоді не буде зайвих питань і конспірологічних припущень.

Володимир Фесенко, політолог